Постанова

від 11.12.2017 по справі 924/973/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа № 924/973/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу третьої особи - ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.17 р.

у справі № 924/973/16 (суддя Гладюк Ю. В. )

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агротехмаш"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка"

про стягнення 2 322 791,66 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2017 року у справі № 924/973/16 позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агротехмаш" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" про стягнення 2 322 791,66 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агротехмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 211 958, 33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 3 175, 43 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. При цьому, на адресу апеляційного суду від представників позивача - ПАТ "Укрсоцбанк" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" надійшли клопотання про відкладення розгляду скарги в зв'язку із проведенням переговорів щодо укладення мирової угоди.

Розглянувши вказані клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки апеляційний господарський суд, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України, перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду на момент його винесення, а відтак, враховуючи те, що положення ст.78 ГПК України можуть бути застосовані лише до прийняття рішення судом першої інстанції, укладення мирової угоди не вплине на розгляд апеляційної скарги по суті.

В п.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що згідно з ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Положення розділів I - XI ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК України повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК України щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відповідно до ст.121 ГПК України, останні не позбавлені права укласти мирову угоду в процесі виконання судового рішення, яка подається на затвердження до господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення незалежно від наявності виконавчого провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 року у справі №924/973/16 позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехмаш", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" про стягнення 4 308 368,37 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехмаш" на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - 201 222,32 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1 156 451,61 грн. інфляційних витрат за кредитом, 168 881,98 грн. інфляційних витрат за відсотками, 25 002,92 грн. судового збору.

В позові в частині стягнення 2 110 833,33 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, 211 958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 418 548,39 грн. інфляційних витрат за кредитом та 40 472,41 грн. інфляційних витрат за відсотками відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року у справі №924/973/16 апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" задоволено. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07 лютого 2017 року у справі № 924/973/16 скасовано. Прийнято нове. В позові відмовлено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 77 621,76 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2017 року у справі №924/973/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" задовольнити частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 924/973/16 скасовано. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 у справі №924/973/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 у справі №924/973/16 залишено в силі.

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив у вказаній постанові, що місцевий суд, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 110 833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211 958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, не встановив відповідних обставин справи, не навів власного перерахунку пені (котрий, як зазначено в оскаржуваному рішенні, здійснений судом) із визначенням періодів нарахування та періодів, за які вказана пеня може бути стягнута, зважаючи на строки її нарахування та стягнення.

Таким чином місцевий суд в порушення ч.1 ст.43 ГПК України не встановив в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності в частині позовних вимог про стягнення 2 110 833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211 958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції в своїй постанові вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна заборгованість погашена за рахунок предмету іпотеки. Враховуючи помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Таким чином, після перегляду рішення у даній справі Вищим господарським судом України (справу передано на новий розгляд) позовними вимогами є стягнення з ТОВ "Агротехмаш" 2 110 833, 33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211 958, 33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Місцевий господарський суд при новому розгляді справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Агротехмаш" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 211 958, 33 грн. та відсутність правових підстав для стянення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2 110 833,33 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2010 року між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємством матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" укладено генеральний договір про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 (далі - генеральний договір), згідно п.п. 1.1,1.3 яких банк зобов'язувався надавати клієнту грошові кошти у національній валюті України на умовах, забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, а клієнт зобов'язувався повертати кредит у строки/терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатимуться у додаткових договорах, але не більше 27% річних. Розмір процентної ставки встановлюється на строк 3 місяці з дати підписання відповідного додаткового договору до цього договору. Надалі зазначений розмір процентної ставки може переглядатися банком кожні наступні три місяці. За виконання банком зобов'язань клієнт сплачує комісії у розмірі та у порядку, що визначені цим договором та тарифами на послуги, що надаються банком, які містяться у Додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, та у додатках до додаткових договорів до цього договору.

Відповідно до п.2 генерального договору загальний ліміт операцій з надання кредиту та гарантій за цим договором не може перевищувати 25 000 000 грн.

Загальний ліміт операцій здійснюється відповідно до наступного графіку: з 31.12.2012р. по 06.05.2013р. - 31.300.000,00 грн., з 07.05.2013р. по 21.05.2013р. - 31.100.000,00 грн., з 22.05.2013р. по 30.10.2013р. - 31.300.000,00 грн., з 31.10.2013р. по 31.05.2016р. - 29.495.000,00 грн.

Відповідно до п.4.1 генерального договору, у разі прострочення позичальником повернення кредиту згідно з умовами цього договору та відповідним додатком договором та/або сплати відсотків та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 (один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 та додаткових угод до нього укладено:

- Іпотечний договір від 13.05.2010, зареєстрований в реєстрі за № 912, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 12 114 900,00 грн. (без урахування споруди складу літ "Ж", загальною площею 261,4 кв. м);

- Іпотечний договір від 13.05.2010, зареєстрований в реєстрі за № 904, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 885 000 грн.;

- Іпотечний договір від 13.05.2010, зареєстрований в реєстрі за № 908, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 107.500,00 грн.;

- Іпотечний договір від 20.09.2011, зареєстрований в реєстрі за № 2910, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 2 264 900 грн.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.6.3 іпотечних договорів, сторони погодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

В рамках генерального договору між банком та позичальником був укладений додатковий договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014 (далі - кредитний договір), внесені зміни додатковою угодою № 06.33-72/088 (01/046) від 28.10.2014, додатковою угодою № 06.33-72/044 (02/046) від 28.01.2015 та додатковою угодою № 06.33-72/044 (03/046) від 28.04.2015.

30.04.2013 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Агротехмаш" укладено договір поруки № 880/30-ПЮО-1, згідно з яким у зв'язку із укладенням між банком та позичальником генерального договору № 880/15-ГД 1 про здійснення кредитування від 13.05.2010р. (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками, додатковими угодами до нього) поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно, і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником відповідно до кредитного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору поруки поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, повернути кредитні кошти в сумі 31.300.000,00 грн. не пізніше 31.05.2016, сплатити проценти за процентною ставкою в розмірі до 35 % річних для кредитних коштів, отриманих в гривні, а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п.1.3 договору поруки, поручитель як солідарний боржник зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором протягом 2 (двох) робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.

Згідно з п.2.2 договору поруки поручитель зобов'язаний відповідати перед банком за виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що й позичальник, та виконувати умови цього договору.

22.07.2014 року між банком та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" (позичальником) було укладено додатковий договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014. Зміни внесені додатковою угодою № 06.33-72/088 (01/046) від 28.10.2014р., додатковою угодою № 06.33-72/044 (02/046) від 28.01.2015 та додатковою угодою №06.33-72/044 (03/046) від 28.04.2015р..

Відповідно до п.1 додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014р., кредитор зобов'язувався надавати позичальнику грошові кошти на поповнення обігових коштів шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26000000251469, відкритий у кредитора, в межах максимального ліміту заборгованості за цим додатковим договором в розмірі 15.000.000,00 грн., з врахуванням заборгованості за додатковим договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.201-72/181 від 09.10.2013р. до генерального договору про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010р..

Надання кредиту в межах суми максимального ліміту здійснюється окремими частинами (траншами), з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості за цим Додатковим договором: з 21.05.2015р. максимальний ліміт заборгованості становить 10.000.000,00 грн., з 21.06.2015р. максимальний ліміт заборгованості становить 5.000.000,00 та кінцевою датою повернення заборгованості за всіма траншами кредиту за цим додатковим договором - 21.07.2015р.

Згідно з п.3 додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014р. позичальник зобов'язується сплачувати кредитору відсотки, порядок нарахування та сплати яких визначений в генеральному договорі, а також комісії, перелік, розмір та порядок сплати яких міститься в додатку № 1 до цього додаткового договору.

Листом від 01.06.2016р. за вих. № 08.42-186/7868 ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" з вимогою про усунення порушень за генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010р., включаючи всі додаткові договори, угоди, доповнення та зміни (яку адресат отримав 03.06.2016р.) та з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість в сумі 23717828,04 грн., яка виникла станом на 20.05.2016р.

З аналогічною вимогою від 01.06.2016 року за вих. № 08.42-186/7862 ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся і до ТОВ "Агротехмаш".

05.07.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав на 11 нерухомих об'єктів, які належали на праві власності позичальнику й виступали об'єктами забезпечення виконання зобов'язань останнього перед ПАТ "Укрсоцбанк" за генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 року в рахунок погашення наявної заборгованості.

За рахунок прийняття на баланс ПАТ "Укрсоцбанк" іпотечного майна, що належало ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка", частково покрило кредитну заборгованість (розрахунок банку вих. № 10.1-186/87-2043), відповідно, залишок заборгованості складає: 31466 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.09.2015р. по 28.02.2016р., 2110833,33 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 29.02.2015р. по 05.07.2016р., 363678,74 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 31.08.2015р. по 28.02.2016р., 413180,65 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 29.02.2016р. по 05.07.2016р., 1575000 грн. - інфляційні втрати за кредитом, 209354,39 грн. - інфляційні втрати за відсотками. Загальна сума заборгованості складає 4703513,11 грн.

В зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань, ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Агротехмаш" заборгованості в розмірі 4308368,37 грн., з яких 2110833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 413180,65 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1575000,00 грн. нарахувань індексу інфляції за кредитом, 209354,39 грн. нарахувань індексу інфляції за відсотками.

Як вже зазначалося вище, постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2017 року у справі №924/973/16 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року скасовано. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 року у справі №924/973/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 року у справі №924/973/16 залишено в силі.

Тобто, як вже зазначалося вище, після перегляду рішення у даній справі Вищим господарським судом України позовними вимогами є стягнення з ТОВ "Агротехмаш" 2 110 833, 33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211 958, 33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Як вбачається, ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" заперечуючи проти позову вказує на відсутність боргу (пені за неналежну сплату процентів та кредиту) в силу сплати останнього шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами, укладеними на забезпечення кредитних договорів.

Однак, як встановлено судом першої інстанції при попередньому вирішенні спору правомірність зарахування боргу позивачем у розмірі меншому, ніж зазначає третя особа, відповідачем не оскаржувалась, а тому сума, яка покриває заявлену суму боргу правомірно не враховується і під час даного розгляду. При цьому, прийняте рішення в цій частині постановою ВГСУ від 21.08.2017р. у даній справі залишено без змін. Відтак, звернення стягнення на предмет іпотеки не є погашенням боргу у повному обсязі. За таких обставин, вирішення даного спору після перегляду раніше прийнятого у цій справі рішення ВГСУ потребує дослідження обставин нарахування пені з урахуванням наявності заборгованості.

З додаткового договору № 06.33-72/046 вбачається, що кінцевою датою повернення заборгованості за всіма траншами кредиту за цим додатковим договором 21.07.15р.. Ця умова встановлює, що виникнення боргу за всіма траншами кредиту на всю суму пов'язується з неповерненням кредиту в цю дату. Тобто, заборгованість одноразово виникає з 22.07.2015р.

Відповідно до п.4.1 генерального договору, у разі прострочення позичальником повернення кредиту згідно з умовами цього договору та відповідним додатком договором та/або сплати відсотків та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 (один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення.

Тобто, п.4.1. генерального договору свідчить про те, що наявність боргу по кредиту дає право позивачу на нарахування пені. Проте, за ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, враховуючи, що заборгованість зі сплати кредиту виникає з 22.07.2015 року, право на нарахування пені також виникає з цього моменту та триває до 22 січня 2016 року.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що нарахування пені за прострочення виплати кредиту за період з 29 лютого 2016 року до 5 липня 2016 року є безпідставним та відповідно правомірно відмовив в її стягненні.

При цьому, твердження позивача про визначенність в договорі можливості стягнення пені за весь час прострочення є безпідставними, оскільки встановлена у договорі умова про оплату пені за кожен день прострочення не є умовою про встановлення періоду нарахування пені, а є лише відображенням способу такого нарахування. Зокрема, за ст. 549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто, поняття "за кожен день прострочення" входить в визначення самої пені, а не способу її обрахування.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів, то відповідно до п.2.7 генерального договору, сплата процентів здійснюється клієнтом у валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з наступного від місяця надання кредиту, а також в кінцевий термін повернення кредиту, визначений у додатковому договорі (в день дострокового повернення кредиту у передбачених цим договором випадках), на рахунок, зазначений в додаткових договорах.

Таким чином, право на нарахування пені виникає не разово як у випадку прострочення кредиту, а періодично, кожного місяця у разі прострочки. Враховуючи, що заборгованість з відсотків за заявлений період погашена не була, договір діяв (договір триває до повного виконання зобов'язань згідно п.4 додаткового договору). За п.п. 2.15.2. і 5.15.1 генерального договору нарахування і сплата процентів відбувається до дня повернення боргу у повному обсязі.

З огляду на викладене, обраний позивачем період нарахування пені за неналежну оплату процентів є обґрунтованим, однак спосіб нарахування має включати суму боргу за кожен місяць періоду, починаючи з 6 числа місяця, який входить в обраний період (вказаний позивачем).

При цьому, судом першої інстанції вірно взято до уваги кінцеву дату періоду, визначену позивачем, оскільки суд не має права самостійно встановлювати період нарахування.

Отже, обґрунтованим розміром пені з урахуванням вище наведеного є 428 663,13 грн.

Таким чином, враховуючи суму стягнутої пені попереднім рішенням суду (що залишено без змін) (428 663,13 - 201 222,32), а також те, що суд не може виходити за рамки заявленого до стягнення (заявлено 413 180, 65 грн., а судом нараховано 428 663, 13 грн.), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Агротехмаш" пені за неповернення відсотків в розмірі 211 958, 33 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, при його винесенні виконані вказівки ВГСУ, викладені в постанові від 21.08.2017 року у даній справі, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2017 року у справі №924/973/16 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.