Ухвала
від 23.08.2017 по справі 904/6633/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.08.2017 Справа № 904/6633/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ІНВЕСТПАК", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНСТРУМЕНТПРОМ", м. Дніпро

про стягнення 241 454,14 грн. за договором поставки №91 від 08.08.2016 року

Суддя Назаренко Н.Г.

Без участі представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ІНВЕСТПАК" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНСТРУМЕНТПРОМ" суму основного боргу у розмірі 155 804,39грн., пеню - 6 187,55 грн., 3% річних - 721,24 грн., інфляційні втрати - 838,76 грн. та 50% штрафу - 77 902,20 грн. за договором поставки товарів № 91 від 08.08.2016.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 позовні вимоги задоволено частково.

При виготовленні ухвали про порушення провадження у справі від 15.06.2017 та повного тексту рішення від 08.08.2017 у справі № 904/6633/17 судом було допущено описки у вступних частинах, а саме, невірно зазначено предмет позову:

"про стягнення 341 454,14 грн. за договором поставки №91 від 08.08.2016 року", коли необхідно було зазначити:

"про стягнення 241 454,14 грн. за договором поставки №91 від 08.08.2016 року".

Відповідно до ст. 89 ГПК України суд за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне виправити допущені описки у вступних частинах ухвали про порушення провадження у справі від 15.06.2017 та рішенні від 08.08.2017 у справі № 904/6633/17. зазначивши вірний предмет позову:

"про стягнення 241 454,14 грн. за договором поставки №91 від 08.08.2016 року".

Крім того, при виготовленні повного тексту рішення від 08.08.2017 по справі № 904/6633/17 судом не зазначено підстави з яких не приймаються заперечення відповідача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність доповнення мотивувальної частині рішення від 08.08.2017 у справі № 904/6633/17 абзацами наступного змісту:

"Заперечення відповідача щодо подвійного стягнення пені за одне й те саме порушення Договору судом не приймаються з огляду на наступне.

Аналіз норм ст. ст. 524, 625 ЦК України, дає підстави для висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому одна сторона зобов'язується передати у власність іншій стороні товар, а друга сторона зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього, є грошовим зобов'язанням.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розд. І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України , а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

В силу ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак, стаття 61 міститься у розділі "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", тому положення ч.1 ст.61 стосуються лише фізичних осіб .

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд .

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.3 ст. 549 ЦК України).

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Тобто, враховуючи наведене, аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Отже, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов'язань законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Зважає чи на викладене, суд вважає, що відповідач помилково ототожнив різні правові поняття: пеню (ч. 3 ст. 549 ЦК України) та 3% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України).".

Керуючись ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Виправити допущені описки у вступних частинах ухвали про порушення провадження у справі від 15.06.2017 та рішенні від 08.08.2017 у справі № 904/6633/17, зазначивши вірний предмет позову:

"про стягнення 241 454,14 грн. за договором поставки №91 від 08.08.2016 року".

2. Доповнити мотивувальну частину рішення від 08.08.2017 у справі № 904/6633/17 абзацами наступного змісту: