Постанова

від 23.08.2017 по справі 926/4741/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 926/4741/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Нєсвєтової Н.М., Корнілової Ж.О. за участі представників: позивача: відповідача: Сметанюк М.О., Книговський В.О. Вань І.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року у справі№ 926/4741/16 за позовомДержавної екологічної інспекції у Чернівецькій області доНаціонального природного парку "Черемоський" про відшкодування шкоди у розмірі 59 290,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області звернулась до суд з позовом (з урахування відповідних заяв) про стягнення з відповідача 59 290 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2017 (суддя - Швець М.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Національного природного парку "Черемоський" на користь держави в особі позивача шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу в сумі 59 290,00 грн на рахунок для зарахування коштів, що розподіляються між Державним та місцевим бюджетами, які перераховуються одержувачам коштів - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Шепітської сільської ради Путильського району Чернівецької області в сумі 29 645,00 грн; 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 11 858,00 грн; 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 17 787,00 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (головуючий - Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Данко Л.С.) скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2017 та в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області на користь НПП "Черемоський" судовий збір.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017, залишивши в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2017.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, в період з 18.10.2016 по 20.10.2016 Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства НПП "Черемоський", за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду НПП "Черемоський", який підписаний посадовими особами ДЕІ у Чернівецькій області: старшим державним інспектором з ОНПС Василенюк С.Д., державними інспекторами з ОНПС Пилипко Р.І., Сметанюк М.О., а також посадовими особами НПП "Черемоський": начальником відділу державної охорони ПЗФ НПП "Черемоський" Марич П.Т., начальником Перкалабського ПНДВ Пилипко В.О., начальником Селятинського ПНДВ Ревуцьким О.Г.

Перевіркою був встановлений факт проведення заготівлі сіна в 2015 році працівниками Перкалабського ПНДВ на території Шепітської сільської ради у кварталі 4 виділ 18 - на площі 1,6 га в об'ємі 704 кг, у кварталі 9 виділ 22 - на площі 1,7 га в об'ємі 634 кг, у кварталі 35 виділ 18 - на площі 3,0 га в об'ємі 622 кг, у кварталі 27 виділ 25 - на площі 2,0 га в об'ємі 662 кг, у кварталі 28 виділ 15 - на площі 1,5 га в об'ємі 338 кг.

Також встановлено, що на час проведення перевірки у відповідача були відсутні затверджені лісові квитки та будь-які записи у книзі реєстрації лісових квитків на проведення заготівлі сіна у 2015 та 2016 роках в межах зазначених територій, що є порушенням ст.ст. 19, 67 Лісового кодексу України, ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст.ст. 12, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 27 від 24.01.2008.

ДЕІ у Чернівецькій області здійснила розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд працівниками відповідача на підставі додатку № 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013 та визначила її в розмірі 59 290,00 грн (а.с. 23, т. 1).

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що працівниками відповідача було здійснено заготівлю сіна без відповідного дозволу чим порушено вимоги ст.ст. 19, 67 Лісового кодексу України, ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та "Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 27 від 24.01.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 117/14808 від 12.02.2008 та заподіяно навколишньому природному середовищу шкоду у розмірі 59 290,00 грн.

Проте, погодитись з такими висновками місцевого суду неможливо, виходячи з такого.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснивши аналіз акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду НПП "Черемоський", апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, що посадові ДЕІ у Чернівецькій області самостійно не перевіряли та не встановлювали факту та обсягів заготівлі сіна в 2015 році на землях природно-заповідного фонду, а їхні висновки базуються лише на актах, які складалися без їх участі, № 1 від 30.09.2015 (складений комісією в складі начальника Селятинського ПНДВ, бухгалтера НПП "Черемоський", заступника начальника НПП "Черемоський" в присутності провідного інженера з охорони тваринного світу НПП "Черемоський") відповідно до якого у вересні 2015 року було заготовлено сіно для підгодівлі диких тварин у кварталі 27 виділ 25, у кварталі 28 виділ 15, з якого сформовано 400 шт. кормових віників; акті № 2 від 30.09.2015 (складений комісією в складі начальника Перкалабського ПНДВ, бухгалтера НПП "Черемоський", заступника начальника НПП "Черемоський" в присутності провідного інженера з охорони тваринного світу НПП "Черемоський") про те, що у вересні 2015 року було заготовлено сіно для підгодівлі диких тварин у кварталі 4 виділ 18, у кварталі 9 виділ 22, у кварталі 35 виділ 18, з якого сформовано 600 шт. кормових віників (а.с. 26-27, т. 1).

При цьому, з акту вбачається, що відповідач провів заготівлю сіна лише для підгодівлі диких тварин, тобто з метою збереження та охорони тваринного світу, а не для виробничих чи інших потреб.

Також, апеляційним судом було встановлено, що в акті перевірки не було зазначено на яких саме землях відбувалась заготівля сіна (до складу НПП "Черемоський" входять землі заповідної зони, зони регульованої рекреації, зони стаціонарної рекреації, а також господарської зони), а відповідно до пояснень відповідача, заготівля сіна здійснювалася на землях господарської зони НПП "Черемоський" і позивачем вказані твердження відповідача не були спростовані.

Отже, апеляційний суд встановивши, що вказаний акт перевірки та акти № № 1, 2 від 30.09.2015 не є достатніми доказами, що підтверджують факт, обсяги та місце вчинення правопорушення, а позивачем будь-яких інших доказі (зокрема, протоколів про адміністративне правопорушення, приписів чи розпорядження за результатами виявленого порушення) на підтвердження вини позивача у цій справі надано не було, прийшов до правильного висновку, що останнім не доведено наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення, внаслідок вчинення якого навколишньому природному середовищу було заподіяно шкоду.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до правомірного висновку про відсутні підстав для стягнення з відповідача 59 290,00 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу та обґрунтовано скасував рішення місцевого суду.

Щодо доводів позивача проте, що діяльність відповідача із заготівлі сіна відноситься до спеціального використання природних ресурсів і має здійснюватись за наявності відповідних дозволів, то вони були предметом розгляду апеляційного суду, який прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не було спростовано доводів відповідача проте, що заготівля сіна здійснювалася відповідачем саме на землях господарської зони НПП "Черемоський", що в силу ст. 10 Закону України "Про рослинний світ" виключає отримання відповідного дозволу.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до ст. 111 7 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з поданням касаційної скарги, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року у справі за № 926/4741/16 - без змін.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Нєсвєтова

Ж. Корнілова