Рішення

від 22.08.2017 по справі 913/523/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 серпня 2017 року Справа № 913/523/17

Провадження №26/913/523/17

За позовом Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Київ

до Приватного підприємства "Радіо скайвей", м. Луганськ Луганської області

про стягнення 57436,63 коп.,

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №184/9-09 від 26.01.2017;

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 22.08.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.07.20017 концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства "Радіо скайвей" про стягнення грошових коштів за договором про надання телекомунікаційних послуг №112/06 від 01.05.2006 року в розмірі 57436,63 з яких:

- 28413 грн 46 коп. - сума боргу;

- 26463 грн 87 коп. - інфляційних нарахувань,

- 2559 грн 30 коп. - сума нарахованих 3% річних;

26.07.2017 позивач через канцелярію Господарського суду Луганської області подав письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору; а також письмові пояснення, в яких зазначив, що підтвердженням наданих послуг є саме електронні податкові накладні.

22.08.2017 позивач через канцелярію Господарського суду Луганської області подав електронні декларації за 2014 рік та клопотання про витребування у Головного управління ДФС України у Луганській області декларації Концерну РРТ за 2014 рік, з відповідними податковими накладними №57,59,50,70 за 2014 рік та декларації ПП "Радіо Скайвей" за цей же період 2014 року.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Згідно частини 3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Разом з тим, враховуючи надані представником позивача пояснення, суд відмовляє в задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на недоведеність обставин, які можуть підтвердити ці докази.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2006 між концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, як виконавцем, та приватним підприємством "Радіо скайвей", як замовником, укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №12/06, відповідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та експлуатації радіомовного передавача « ELETTRONIKA» 1000 FM ST потужністю 1кВт, частота 106,9 МГц, переданого замовником виконавцю та встановленого на РТПС виконавця за адресою: м. Луганськ, вул.. Демехіна, 25 (п.1.1.)

Умовами договору сторони погодили, що замовник сплачує послуги виконавцю у строки та в порядку встановлені даним договором (п.1.2.); замовник приймає на себе обов'язок здійснювати своєчасно та в повному обсязі оплату за надані виконавцем послуги у розмірі, строки та в порядку, встановлених у розділах 3 та 4 даного договору (п.2.1.4.); вартість телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів радіомовлення за одну годину роботи обладнання замовника та технічного прогону визначається протоколом узгодження договірної ціни, який є додатком №2 до даного договору (п.3.1.); вартість послуг за відповідний місяць визначається за формулою: А=А1+А2, де А1 - вартість послуг з технічного обслуговування та експлуатації радіомовного передавача за місяць; А2 - вартість послуг з технічного прогону за місяць (п.3.2.); вартість послуг з технічного обслуговування та експлуатації радіомовного передавача (А1) визначається за формулою: А1=В1*С1, де В1 - фактичний час технічного обслуговування та експлуатації радіомовного передавача замовника у відповідному місяці, при гарантованому середнє добовому навантаженні передавача 18 годин. С1 - договірна вартість послуг, передбачена п. 3.1. договору (п.3.2.1.); вартість послуг з технічного прогону (А2) визначається за формулою: А2=В2*С2, де В2 - фактичний час технічного прогону обладнання замовника у відповідному місяці, визначається згідно частини другої п.2.2.2. договору; С2 - договірна вартість послуг, передбачена п.3.1. договору (п.3.2.2.); Замовник розпочинає розрахунок з виконавцем з дня вводу обладнання замовника в експлуатацію, підтвердженого актом (п.4.1.); оплата за надані послуги виконується у сумі, визначеної розділом 3 даного договору у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №2)(п.4.2.); виконавець щомісячно, але не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, складає акт прийняття наданих послуг, після чого направляє рахунок та Акт замовнику (п.4.3.); замовник у триденний строк після отримання рахунку та Акту, розглядає їх, та у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акт, завіряє печаткою, та повертає виконавцю (п.4.4.); даний договір вступає в дію з 01.05.2006 та діє до 31.12.2006 (7.1.); договір вважається автоматично продовженим на наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не попередить сторону про його розірвання (п.7.2.).

До договору №12/06 від 01.05.2006 були підписані акт прийому-передачі обладнання на технічне обслуговування (додаток №1) від 01.05.2006 та протокол узгодження договірної ціни від 01.05.2006 (додаток №2).

01.01.2007 між сторонами була укладена додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни в додаток №2 «Протокол узгодження договірної ціни на надання телекомунікаційних послуг» , викладено його в новій редакції та строк дії договору продовжено до 31.12.2007 з автоматичною пролонгацією (п.2 додаткової угоди).

26.11.2007 між сторонами була укладена додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою замінено сторону виконавця у зв'язку з реорганізацією державного підприємства Луганського обласного радіотелевізійного передаючого центру шляхом його приєднання у якості відокремленого підрозділу до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення; строк дії договору продовжено до 31.12.2008 (п.2 додаткової угоди).

03.12.2008 між сторонами була укладена додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни в додаток №2 «Протокол узгодження договірної ціни на надання телекомунікаційних послуг» та викладено їх в новій редакції. Також було продовжено термін дії договору до 31.12.2009 (п.2 додаткової угоди).

01.09.2009 між сторонами була укладена додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни до преамбули договору та викладено його в новій редакції, внесено зміни до юридичної адреси ПП Радіо Скайвей .

04.12.2009 між сторонами була укладена додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни в додаток №2 «Протокол узгодження договірної ціни на надання телекомунікаційних послуг» та викладено його в новій редакції. Також було продовжено термін дії договору до 31.12.2010 (п.2 додаткової угоди).

07.12.2010 між сторонами була підписана додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни в додаток №2 «Протокол узгодження договірної ціни на надання телекомунікаційних послуг» та продовжено термін дії договору до 31.12.2011 (п.2 додаткової угоди).

12.12.2011 між сторонами була підписана додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни та продовжено термін дії договору до 31.12.2012 (п.2 додаткової угоди).

07.12.2012 між сторонами була підписана додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни в додаток №2 «Протокол узгодження договірної ціни на надання телекомунікаційних послуг» та продовжено термін дії договору до 31.12.2013 (п.2 додаткової угоди).

20.12.2013 між сторонами була підписана додаткова угода до договору №12/06 від 01.05.2006, якою внесено зміни в додаток №2 «Протокол узгодження договірної ціни на надання телекомунікаційних послуг» та продовжено термін дії договору до 31.12.2014 (п.2 додаткової угоди).

Відповідно до претензії №448 від 27.06.2014 (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи), позивач просить відповідача перерахувати борг та штрафні санкції в розмірі 17311,98 грн.

Згідно односторонньо підписаного акту звірки взаємних розрахунків від 15.06.2017, сальдо на користь позивача станом на 15.06.2017 складає 28413,46 грн.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Виходячи із змісту правовідносин сторін спору, останні є відносинами з надання телекомунікаційних послуг, тому права і обов'язки сторін визначаються, зокрема, положеннями глави 63 ЦК України , Законом України "Про телекомунікації" .

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги надаються за умов укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (п. 1 ч. 2 названої статті).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України ).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.68 Закону України "Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Суд зауважує, що згідно п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 ГПК України . Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. (стаття 32 цього Кодексу ).

Так, згідно п.4.3,4.4. договору виконавець щомісяця не пізніше 10-го числа складає акт прийняття наданих послуг і рахунок на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після цього направляє рахунок, акт замовнику, а замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень та заперечень, підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю.

Отже, для вирішення питання про виникнення у замовника обовязку з оплати наданих послуг мають значення належні та допустимі докази передбачені законом документи, якими стверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі наданих послуг. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи, а саме акт прийняття наданих послуг.

Доводи позивача про те, що Луганською філією концерну оформлювались та подавались електронні податкові накладні на дату виникнення податкових зобов'язань, судом відхиляються, оскільки вони не підтверджують безпосередньо факт надання позивачем телекомунікаційних послуг та не є первинними документами в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази на підтвердження факту надання послуг, не є належними в розумінні статті ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України , адже відповідно до п.4.3., 4.4 договору про надання телекомунікаційних послуг №12/06 від 01.05.2006, факт надання послуг підтверджується актом прийняття послуг. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості не доведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 26463,87 грн. та 3% річних в сумі 2559,30 грн.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу, а тому похідна вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних не є законними, обґрунтованими, а тому в задоволені позову слід відмовити повністю.

Судовий збір покладається на позивача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . В задоволенні позову Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (код ЄДРПОУ 01190043) до Приватного підприємства "Радіо скайвей" (код ЄДРПОУ 23480215) про стягнення заборгованості в сумі 57436,63 коп. за договором про надання телекомунікаціних послуг №12/06 від 01.05.2006 - відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2017

Суддя С.В. Масловський