Рішення

від 23.08.2017 по справі 915/578/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 915/578/17

м. Миколаїв

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001), код 02910048 в інтересах держави

до відповідача-1: Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Одеська, 4), код 04375748

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (54010, АДРЕСА_1), код НОМЕР_1

про: визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2015, зареєстрованим за №94,

суддя Фролов В. Д.

ПРИСУТНІ:

від позивача - прокурор Григорян Е.Р. посвідчення № 035059 від 13.08.2015

від відповідача-1 - представник не з'явився

від відповідача-2 - ОСОБА_4 договір від 10.07.2017

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави (далі-Позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі-Відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі-Відповідач-2).

Позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №18 від 17.10.2014 "Про продаж земельних ділянок із розстрочкою платежу" щодо продажу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0910 га, із кадастровим номером НОМЕР_2 для комерційного призначення під прозміщення торгово-розважадбного комплексу в АДРЕСА_3;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0910 га, розташованої по АДРЕСА_3, укладений 27.02.2015 між Коблівською сільською радою та ОСОБА_3, який 27.02.2015 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №94.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 58-60 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України та тим, що вказана земельна ділянка розташована в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому вищезазначене рішення Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 18 від 17.10.2014 року та укладений на підставі цього рішення договір купівлі-продажу земельної від 27.02.2015 року мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, оскільки продаж земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений.

На протязі розгляду справи, представник відповідача-1 в судові засідання не з'явивлявся.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення Відповідача-1 про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача-1.

13.07.2017 від представника відповідача-1 до суду надійшло заперечення на позовну заяву в які просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка не знаходиться у межах прибережної захисної смуги та не відноситься до земель водного фону, рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №18 від 17.10.2014 не суперечить вимогам законодавства; підстав для відмови в продажі земельної ділянки відповідачу-2 не було (а.с.90-93).

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представники від відповідача-2 в судовому засіданні 12.07.2017 заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в відзиві (а.с.41-48). Представники відповідача-2 зазначають, що на спірній земельній ділянці розміщене належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків:

17 жовтня 2014 року Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області прийнято рішення №18 (а.с.20), пунктом 1 якого вирішено продати громадянину України ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0910 га, для комерційного використання під розміщення торгово-розважального комплексу, будівля охорони торгово-розважального центру, яка розташована в межах території Коблівської сільської за адресою: АДРЕСА_3, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оцінки вартістю , визначної приватним підприємством "Форкіс-Н", у сумі 140471,00 грн.

На виконання рішення №18 від 17.10.2014, між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_3 27.02.2015 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір) (а.с.21-23), згідно якого відповідач-1 передав у власність (продав), а відповідач-2 прийняв у власність (купив) земельну ділянку загальною площею 0,09100 га, розміщену в межах території Коблівської сільської за адресою: АДРЕСА_3), на якій розташовано нерухоме майно, будівля охорони торгово-розважального центру, яке належить відповідачу-2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Березанського РУЮ Миколаївської області 20.12.2013, індексний №15053628.

Відповідно до п. 1.2 договору цільове призначення - земельна ділянка надана комерційного призначення під розміщення торгово-розважального комплексу. Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продажу земельної ділянки становить 140471,00 грн., які покупець перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-1.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 94.

Згідно листа Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області №10-14-0.8-0.4-651/72-16 від 31.03.2016 спірна земельна ділянка знаходиться у власності відповідача-2 (речове право зареєстроване 27.02.2015) та приблизна відстань від урізу Чорного моря до південної межі - 90-100 м, до північної - 120-130 м. (а.с.24-25).

Відповідно до довідки з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності (а.с.59).

До моменту винесення спірного рішення №18 від 17.10.2014 та договору купівлі-продажу дана спірна земельна ділянка перебувала у користуванні (оренді) відповідача-2 на підставі договору оренди землі від 06.07.2004, що підтверджено довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.26-27).

14 червня 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", якою визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Із наявних в матеріалах справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, а отже відноситься до земель комунальної власності. Водночас, судом встановлено, що чинним земельним законодавством не надано сільській раді повноважень щодо продажу спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. (ст. 60 Земельного кодексу України).

Статтею 85 Водного кодексу передбачено, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Приписами ст. 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає, зокрема прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів.

Пунктами а, в ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже вищевикладеною нормою не передбачено передачу земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у власність, а лише у тимчасове користування.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах від 02.09.2014 у справах №905/6025/13, №915/1223/13 та постановах від 09.09.2014 у справах №915/1224/13, №915/1220/13, №915/1226/13.

З огляду на наведене, суд приходить висновку, що відповідач-1 сільська рада неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, всупереч вимогам чинного законодавства.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на встановлення судом факту невідповідності спірного рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в частині продажу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0910 га чинному земельному та водному законодавству зазначене рішення в частині продажу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0910 га підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Постанови Пленумів Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" №3 від 28.04.1978 та "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, а також Постанова ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013, наголошують, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Оскільки спірне рішення №18 від 17.10.2014 прийняте в порушення вимог чинного законодавства та є незаконним, а Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2015 укладений між між Коблівською сільською радою та ОСОБА_3, на підставі рішення №18 від 17.10.2014 (п.1.1 договору), є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з викладеного слід зазначити, що ОСОБА_3 має право звернутись, у встановленому законом порядку про повернення суми виплаченої за спірним договором від 27.02.2015 та поновити договір оренди на земельну ділянку площею 0,0910 га з кадастровим номером НОМЕР_2 в межа території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат у господарській справі, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір підлягає стягненню наступним чином:

- з відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в розмірі 1 600 грн. 00 коп.;

- з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №18 від 17.10.2014 про продаж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0910 га, вартістю 140471,00 грн. із кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у АДРЕСА_3.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0910 га, вартістю 140471,00 грн., розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у АДРЕСА_3, ОСОБА_3, який 27.02.2015 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №94.

4. Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд.4, код 04375748) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Д. Фролов