Постанова

від 27.11.2017 по справі 915/578/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 915/578/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ярош А.І.,

Суддів: Принцевської Н.М., Гладишевої Т.Я.

Секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

Від прокуратури - Лянна О.А., посвідчення № 031420, дата видачі : 19.01.15;

Від відповідача-2 - Луконіна Н.В., довіреність № 1190, дата видачі : 17.10.17;

Від відповідача-2 - Табакар Ю.О., довіреність № 1027, дата видачі : 01.09.17;

ФОП Джумажанов Е.Р. - паспорт серія № НОМЕР_1, дата видачі : 11.04.98;

Від відповідача-1 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Джумажанова Едуарда Рашитовича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року

по справі №915/578/17

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1

до 1.Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

2.Джумажанова Едуарда Рашитовича

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Фізичної особи-підприємця Джумажанова Едуарда Рашитовича про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №18 від 17.10.2014 "Про продаж земельних ділянок із розстрочкою платежу" щодо продажу Джумажанову Едуарду Рашитовичу у власність земельної ділянки площею 0,0910 га, із кадастровим номером 4820982200:12:048:0016 для комерційного призначення під приміщення торгово-розважального комплексу в с. Коблево, просп. Курортний, 23/8 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 4820982200:12:048:0016, площею 0,0910 га, розташованої по просп. Курортному, 23/8 у с. Коблево Березанського району Миколаївської області, укладений 27.02.2015 між Коблівською сільською радою та Джумажановим Едуардом Рашитовичем, який 27.02.2015 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №94.

Позовні вимоги мотивовані ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 58-60 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України та тим, що вказана земельна ділянка розташована в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому вищезазначене рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 18 від 17.10.2014 року та укладений на підставі цього рішення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2015 року мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, оскільки продаж земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року по справі №915/578/17 (суддя Фролов В.Д.) позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №18 від 17.10.2014 про продаж земельної ділянки Джумажанову Едуарду Рашитовичу площею 0,0910 га, вартістю 140471,00 грн. із кадастровим номером 4820982200:12:048:0016, розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у с. Коблеве, просп. Курортний, 23/8.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 4820982200:12:048:0016, площею 0,0910 га, вартістю 140471,00 грн., розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у с. Коблеве, просп. Курортний, 23/8, Джумажановим Едуардом Рашитовичем, який 27.02.2015 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №94.

Стягнуто з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області на користь Прокуратури Миколаївської області грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Джумажанова Едуарда Рашитовича на користь Прокуратури Миколаївської області грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення, судом встановлено факт невідповідності спірного рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в частині продажу Фізичній особі-підприємцю Джумажанову Едуарду Рашитовичу земельної ділянки площею 0,0910 га чинному земельному та водному законодавству, оскільки чинним законодавством не передбачено передачу земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у власність, а лише у тимчасове користування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, всупереч вимогам чинного законодавства. Оскільки спірне рішення №18 від 17.10.2014 року прийняте в порушення вимог чинного законодавства та є незаконним, а Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2015 укладений між Коблівською сільською радою та Джумажановим Едуардом Рашитовичем, на підставі рішення №18 від 17.10.2014 (п.1.1 договору), є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Джумажанов Едуард Рашитович звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка цільового призначення В.03.07, що відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, розташована в межах існуючого населеного пункту - с. Коблеве, містобудівна документація по якому затверджена Генеральним планом з урахуванням історично складеної забудови, є земельною ділянкою водного фонду.

Скаржник зазначає, що правові підстави для відмови Коблівської сільради у здійсненні відчуження вказаної земельної ділянки на момент купівлі-продажу земельної ділянки були відсутні, оскільки згідно з витягом з земельного кадастру від 17.01.2014 року орендована ним земельна ділянка є власністю територіальної громади с. Коблеве, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, розташована в межах населеного пункту - с. Коблеве, на ній розташований об'єкт нерухомості, що належить потенційному покупцю на праві власності.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки відсутні.

Таким чином, апелянт вважає, що спірна земельна ділянка була придбана у законний спосіб та у передбаченому чинним законодавством порядку.

Також апелянт вважає хибним висновок суду про розташування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, що вбачається із технічної документації, а також спірного договору.

За інформацією відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області, що надана у інформаційному листі від 30.03.2016 року, відповідно до даних Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу води Чорного моря до південної межі спірної земельної ділянки становить 90-100 м, до північної межі - 120-130 м.

Однак, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не надано оцінку рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 01.06.2012 року, №28 від 16.12.2014 року, №5 від 16.12.2014 року, №7 від 16.12.2014 року, в якості доказу було розглянуто лише Лист Держгеокадастру від 30.03.2016 року, який на думку апелянта, взагалі не є достатнім та допустимим доказом того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Окрім цього, судом не взяті до уваги надані кадастрові карти земельної ділянки, викопіювання з чергових кадастрових планів, план кадастрової зйомки земельної ділянки, графічні схеми, з яких чітко видно, що між спірною земельною ділянкою та урізом Чорного моря розташовані ще дві бази відпочинку, довжина яких очевидно більше 90-100 м до південної межі спірної земельної та 120-130 м - до північної.

Апелянт наголошує, що позивачем не було надано суду доказів затвердження у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в с. Коблеве, хоча саме зі схеми проектних планувальних обмежень, складеної до Генерального плану та плану організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні земель водного фонду та водоохоронних зон. обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве, було б чітко видно, яку ширину визначено для прибережної захисної смуги в Генеральному плані.

Через відсутність таких доказів у матеріалах справи, апелянт вважає недоведеним, що спірна земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні та має будь - які обмеження у використанні.

Також ФОП Джумажанов Е.Р. зауважує, що прокурор не зазначив, в чому саме полягає шкода державі або громаді, завдана спірним рішенням та укладеним договором купівлі-продажу, оскільки: кошти за земельну ділянку сплачені, земельна ділянка використовується згідно її цільового призначення, земельний податок за спірну земельну ділянку сплачується до місцевого бюджету в повному обсязі та без затримок, позовом не обґрунтовано, яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних (суспільних) інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, апелянт вважає необхідним залучення до участі у процесі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного агентства водних ресурсів України, що дозволило би не тільки визначити, чи дійсно спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою водного фонду, а й надало б змогу своєчасно запобігти можливому порушенню прав сторін в подальшому.

Судова колегія не вбачає підстав для залучення до участі у справі Державне агентство водних ресурсів України, з огляду на те, що права та обов'язки зазначеної особи жодним чином не зачіпаються у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Миколаївської області заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване.

В судове засідання 27.11.2017р. не з'явився представник Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 жовтня 2014 року Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області прийнято рішення №18 Про продаж земельних ділянок з розстрочкою платежу (а.с.20), пунктом 1 якого вирішено продати громадянину України Джумажанову Едуарду Рашитовичу земельну ділянку площею 0,0910 га, для комерційного використання під розміщення торгово-розважального комплексу, будівля охорони торгово-розважального центру, яка розташована в межах території Коблівської сільської за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 23/8, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оцінки вартістю, визначеної приватним підприємством "Форкіс-Н", у сумі 140471,00 грн.

На виконання рішення №18 від 17.10.2014, між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Джумажановим Едуардом Рашитовичем 27.02.2015 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого відповідач-1 передав у власність (продав), а відповідач-2 прийняв у власність (купив) земельну ділянку загальною площею 0,09100 га, розміщену в межах території Коблівської сільської за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 23/8), на якій розташовано нерухоме майно, будівля охорони торгово-розважального центру, яке належить відповідачу-2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Березанського РУЮ Миколаївської області 20.12.2013, індексний №15053628.

Відповідно до п. 1.2 договору цільове призначення - земельна ділянка надана комерційного призначення під розміщення торгово-розважального комплексу. Кадастровий номер земельної ділянки - 4820982200:12:048:0016.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продажу земельної ділянки становить 140471,00 грн., які покупець перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-1.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 94.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 27.02.2015 року, спірна земельна ділянка належить на праві власності Джумажанову Едуарду Рашитовичу (а.с.56-57).

Згідно листа Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області №10-14-0.8-0.4-651/72-16 від 31.03.2016, спірна земельна ділянка знаходиться у власності відповідача-2 (речове право зареєстроване 27.02.2015) та приблизна відстань від урізу Чорного моря до південної межі - 90-100 м, до північної - 120-130 м. (а.с.24-25).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 29 від 01.06.2012 року надана згода на проведення проектно-вишукувальних робіт по розробці генерального плану забудови населеного пункту с. Коблеве в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с. 87).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 28 від 16.12.2014 року затверджений генеральний план с. Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 88).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 5 від 16.12.2014 року наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 142).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 7 від 16.12.2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 133).

Відповідно до довідки з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, станом на 17.01.2014 року спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності (а.с.59).

Судом встановлено, що до моменту винесення спірного рішення №18 від 17.10.2014 та договору купівлі-продажу дана спірна земельна ділянка перебувала у користуванні (оренді) відповідача-2 на підставі договору оренди землі від 06.07.2004, що підтверджено довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.26-27).

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.

Відповідно до ст. ст. 78, 80, 81, 116 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни є суб'єктами права власності на землі приватної власності та набувають це право лише з підстав, передбачених законом, зокрема у разі безоплатної передачі ділянок із земель державної і комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Обмеженням цьому є пряма заборона законом передачі земель у приватну власність громадян.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (стаття 60 ЗК України, статті 1, 88 ВК України).

Відповідно до ст. 88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно із ч. 3 ст. 60 ЗК України, розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних (ст. 62 ЗК України, ст. 90 ВК України).

Землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній або комунальній власності і можуть надаватись у передбаченому законом порядку лише у користування фізичних та юридичних осіб та лише для цілей, визначених земельним та водним законодавством (ст. ст. 59, 84 ЗК України, ст. ст. 85, 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги (з установленою в них пляжною зоною) встановлюються за окремими проектами землеустрою, які є документами, що містять графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах.

При цьому, порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 (далі - Порядок).

Зазначений Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Відповідно до п. 5 Порядку розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Згідно із п. 11 Порядку водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Судовою колегією встановлено, що проект встановлення меж прибережної захисної смуги в с. Коблеве у встановленому законодавством порядку не затверджено .

Доказів затвердження проекту землеустрою про визначення та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області матеріали справи не містять.

При цьому, генеральний план с. Коблеве не є належним та допустимим у розумінні ст. 34 ГПК України доказом розташування спірної земельної ділянки поза межами прибережної захисної смуги, оскільки прибережна захисна смуга встановлюється лише проектом землеустрою.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України.

Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може трактуватись як відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом, а тому і не може свідчити про правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Пунктом ґ ч. 4 ст. 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом .

За змістом п. д ч. 4 ст. 84 та ч. 4 ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть передаватися лише в оренду і не можуть передаватися у власність громадян.

Отже, законодавством не передбачено передачу земельних ділянок прибережних захисних смуг у власність, а лише у тимчасове користування.

Відчуження спірної земельної ділянки із земель комунальної власності та набуття відповідачем права приватної власності на неї суперечить вимогам земельного законодавства.

Не змінює правовий статус земель прибережних захисних смуг і їх розташування у межах населеного пункту.

Пунктами а, в ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже вищевикладеною нормою не передбачено передачу земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у власність, а лише у тимчасове користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про перевищення повноважень Коблівською сільською радою при прийнятті рішення від 17 жовтня 2014 року №18 Про продаж земельних ділянок з розстрочкою платежу , та невідповідність оскаржуваного рішення в частині продажу Фізичній особі-підприємцю Джумажанову Е.Р. земельної ділянки площею 0,0910 га вимогам чинного земельного та водного законодавства.

У зв'язку з викладеним, судом першої інстанції правомірно визнано зазначене рішення в частині продажу Фізичній особі-підприємцю Джумажанову Е.Р. земельної ділянки площею 0,0910 га, та укладений на підставі цього рішення між Коблівською сільською радою та ФОП Джумажановим Е.Р. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2015 - недійсними.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 02.09.2014 року у справах № 905/6025/13, № 915/1223/13, постановах від 09.09.2014 року у справах № 915/1228/13, № 915/1224/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13 та від 21.05.2014 року у справі № 6-16цс14, а також Вищим господарським судом України у постановах від 18 травня 2016 року у справі № 922/1784/15, від 25 травня 2016 року у справі № 910/18052/13, від 20 липня 2016 року у справі № 911/4751/15.

Доводи апелянта про відсутність шкоди, нанесеної державі або громаді спірним рішенням та укладеним договором купівлі-продажу, оскільки: кошти за земельну ділянку сплачені, земельна ділянка використовується згідно її цільового призначення, земельний податок за спірну земельну ділянку сплачується до місцевого бюджету в повному обсязі та без затримок, судовою колегією відхиляється, оскільки позов у даній справі спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про відчуження земель прибережної захисної смуги, належних державі, на користь однієї особи.

Отже, у даному випадку слід керуватись необхідністю оцінки справедливої рівноваги інтересів усієї держави Україна та однієї особи - ФОП Джумажанова Е.Р.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Отже, сам факт розташування спірної земельної ділянки у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря та, відповідно, виключення законодавчої можливості перебування цієї ділянки у приватній власності свідчить про наявність суспільного інтересу у цій справі.

Прибережні захисні смуги створено з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Отже, відчуження такої земельної ділянки суперечить меті та правовому режиму прибережної захисної смуги в цілому.

Таким чином, суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку шляхом відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, що незаконно вибула з такої власності.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення господарського суду, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - відсутні.

У зв'язку з викладеним, оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Джумажанова Едуарда Рашитовича - залишити без задоволення.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Джумажанова Едуарда Рашитовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року по справі №915/578/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 30.11.2017 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Т.Я. Гладишева