Постанова

від 22.08.2017 по справі 904/3178/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017 року Справа № 904/3178/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

При секретарі Манчік О.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.03.2017 р., представник;

представники відповідача-1,2 в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року у справі № 904/3178/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРСПЕЦРЕМОНТ», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про солідарне стягнення заборгованості за лізинговими платежами, пені та трьох відсотків річних; про зобов’язання вчинити певні дії ( договір фінансового лізингу № №UA135L-13-03 від 11.06.2013; договір поруки №UA135L-13-01S від 11.06.2013)

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року у справі № 904/3178/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» - задоволено частково.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 1460958,72грн. (один мільйон чотириста шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 72 коп.) заборгованості за лізинговими платежами; 159763,01грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 01 коп.) пені; 83462,25грн. (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят дві грн. 25 коп.) трьох відсотків річних; 70254,05грн. (сімдесят тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 05 коп.) судового збору.

Суд зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" передати товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" ОСОБА_2 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626.

В частині позовних вимог, а саме в частині заборгованості за лізинговими платежами провадження припинено.

В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" – відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неналежне дослідження обставин справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що суд повинен був зупинити провадження по справі до розгляду іншої справи, предметом спору по якій є дійсність договору лізингу. Суд взагалі не розглянув означене клопотання, про що свідчить звукозапис.

Суд не врахував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права позивача, оскільки витребування майна можливе лише у позасудовому порядку, а суд безпідставно витребував ОСОБА_2 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626 на підставі ст. 387,388 ЦК України.

Апелянт посилається на те, що суд без достатньої правової підстави дійшов до висновку про одночасне стягнення вартості предмету лізингу та зобов’язав повернути предмет лізингу позивачу, оскільки у такому випадку відповідач не повинен сплачувати таку складову лізингового платежу, як вартість майна, що також зазначено у постанові ВСУ від 29.10.2013 року по аналогічній справі.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 18 липня 2017 року колегією суддів у складі: головуючий суддя –доповідач: Березкіна О.В., судді: Антонік С.Г., Вечірко І.О.

          У зв’язку з відпусткою суддів Антоніка С.Г., Вечірко І.О. за розпорядженням керівника апарату суду від 17 липня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/3178/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 липня 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 22 серпня 2017 рік , колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) – ОСОБА_3, судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

Представник відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД» в судовому засіданні 18 липня 2017 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати зазначене рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог.

В подальшому представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте був повідомлений про час та місце наступного судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРСПЕЦРЕМОНТ» в судове засідання не з’явився, проте був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників відповідача 1 та 2, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі по тексту - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" (далі по тексту - відповідач-1, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 2.1 умов якого позивач зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до договору, і надати відповідачу-1 у тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі та загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до відповідача-1 за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.

Пунктом 3.1 договору визначено предмет лізингу. Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені у Специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 3.2.3 договору визначено, що вартість предмету лізингу за договором купівлі-продажу №CL0642 від 11.06.2013, укладеним між лізингодавцем та продавцем предмету лізингу, становила гривневий еквівалент 304500,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору складає 2479391,25грн., в тому числі ПДВ - 413231,88грн.

Пунктом 4.1 договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з:

а) відшкодування вартості предмета лізингу (основа боргу лізингоодержувача);

б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 договору лізингу.

Пунктом 4.2 договору визначено Авансовий Лізинговий Платіж. Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю Авансовий Лізинговий Платіж у розмірі 30450,00 доларів США, в тому числі ПДВ 5075,00 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 247939,13грн., в тому числі ПДВ 41323,19грн.

Пунктом 4.3 договору визначено Комісійну винагороду. За отримання у лізинг Предмета Лізингу Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю Комісійну винагороду у розмірі гривневого еквіваленту 2740,50 доларів США, в тому числі ПДВ 456,75 доларів, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 22314,52грн.

Пунктом 4.4 договору визначено порядок зміни процентів у складі Лізингового Платежу. Пунктом 4.5 договору визначено порядок оплати лізингових платежів. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Сторони уточнили загальний графік платежів за договором, уклавши Додаткову угоду №1 від 09.08.2013, Додаткову угоду №2 від 31.01.2014, Додаткову угоду №3 від 31.07.2014.

11.06.2013 року між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" (поручитель) укладений договір поруки №UA135L-13-01S (далі по тексту - Договір поруки), відповідно до п. 2.1 якого цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобов’язань боржником за Договорами лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 944655,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 7691853,33грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов’язань боржником, передбачених умовами Договору лізингу.

          Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов’язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов’язань у терміни і на умовах, передбачених Договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов’язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.

          Згідно п. 3.1 Договору поруки кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак, ненадання такого повідомлення або будь-який недолік у ньому не перешкоджає кредиторові реалізувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права, як встановлено у цьому Договорі поруки, але у відповідності із законодавством України.

За умовами п. 16.1 Договору поруки цей Договір набирає чинності у дату його укладання і діє до дати надання кредитором поручителю письмового підтвердження про виконання всіх зобов’язань боржника за Договором.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" із позовом про солідарне стягнення на користь позивача 3535683,36грн. (з яких 2460958,72грн. заборгованості за лізинговими платежами; 990976,03грн. пені; 83748,61грн. трьох відсотків річних) та зобов'язання відповідача-1 передати позивачу ОСОБА_2 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" посилався на невиконання відповідачем 1 умов договору фінансового лізингу №UA135L-13 від 11.06.2013 в частині оплати лізингових платежів, та невиконання відповідачем 2- як поручителем, своїх зобов’язань за договором поруки, що є підставою для солідарної відповідальності відповідачів.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи на користь позивача 1 460 958,72 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач 1 прострочив лізингові платежі за період з серпня 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 2460958,72грн.

Проте, оскільки після звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою, 17.03.2017 відповідач-1 перерахував на користь позивача 500000,00грн. та 04.04.2017 перерахував 500 000,00грн., суд першої інстанції припинив провадження в цій частині спору.

Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення пені та трьох відсотків річних, та визначивши їх у сумі – 159 763,01 грн. пені та 83 462,25 грн. – 3% річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що розмір пені за договором, нарахованої за період з 02.09.2015 року по 20.02.2017 року, складає 455662,02грн., проте, оскільки відповідач-1 заявив клопотання про застосування позовної давності, то суд першої інстанції правильно стягнув її у межах річного терміну у сумі 159763,01грн., а три відсотки річних у розмірі 83462,25грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача 2, як поручителя за договором лізингу, господарський суд першої інстанції виходив з того, що кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання за договором лізингу (обов'язку сплатити щомісячний лізинговий платіж) не пред'явив вимоги до поручителя, тому порука за договором поруки за лізинговими платежами за період з серпня 2015 року по січень 2016 року - є припиненою.

          Таким чином, вимоги до відповідача-2, у межах заявленого позивачем періоду, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6 глави 58 ЦК України - "Лізинг") та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частина перша статті 292 ГК України визначає лізингом у сфері господарювання господарську діяльність, спрямовану на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Передача предмету лізингу лізингоодержувачу є відносинами з передачі предмету лізингу у користування на визначений строк. Такі відносини є характерними для відносин найму (оренди).

Погодження лізингодавцем та лізингоодержувачем умови про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу є відносинами, характерними для відносин купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 09.08.2013 року позивач передав відповідачу-1 обладнання, що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання №163 від 09.08.2013 року. Обладнання належить позивачу на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію обладнання.

Відповідач-1 сплатив позивачу авансовий платіж у розмірі, відповідно до пункту 4.2 договору та комісійну винагороду у розмірі, відповідно до пункту 4.3 договору, та здійснював лізингові платежі за період з серпня 2013 по липень 2015року.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Пункт 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює обов’язок лізингооодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Проте, у порушення умов договору та вимог діючого законодавства, відповідач 1 не сплачував лізингові платежі за серпень 2015 року у розмірі 297679,80грн.; за вересень 2015 року у розмірі 309262,20грн.; за жовтень 2015 року у розмірі 422837,40грн.; за листопад 2015 року у розмірі 411823,67грн.; за грудень 2015 року у розмірі 290017,81грн.; за січень 2016 року у розмірі 729337,83грн., а усього на суму 2460958,72грн.

Положеннями підпункту 17.2.1 пункту 17.2 Загальних Умов, який регулює порядок односторонньої відмови Лізингодавця визначено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору лізингу й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, зокрема у разі якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, установлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого Договором.

У випадку відмови лізингодавця від виконання Договору згідно з пунктом 17.2 Загальних Умов, лізингодавець повідомить про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначить відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2 Загальних умов, а також зажадає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким Договором. Відмова від Договору є вчиненою з моменту, коли Лізингоодержувач довідався або міг довідатися про таку відмову. Для цілей цих Загальних Умов і відповідного Договору вважається, що Лізингоодержувач міг довідатися про відмову від Договору на восьмий календарний день після дня направлення його повідомлення про відмову від Договору, незалежно від фактичного отримання Лізингоодержувачем такої відмови.

При цьому предмет лізингу, передбачений Договором, від виконання якого лізингоодержувач відмовляється згідно пунктом 17.2 Загальних Умов, підлягає поверненню лізингодавцеві відповідно до правил, визначених в пункті 18 Загальних Умов (підпункт 17.3.4 пункту 17.3. Загальних умов).

Відповідно до пункту 3.4.7 Загальних Умов у разі дострокового розірвання або припинення Договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов‘язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до Договору лізингу та Загальних Умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено Договором лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням від 30.01.2017року за вих.№480/01 про порушення Договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013, позивачем повідомлено відповідача-1 про порушення умов укладеного договору фінансового лізингу в частині своєчасної сплати лізингових платежів. Попереджено, що в разі несплати відповідачем заборгованості у розмірі 2460958,72грн. протягом 5-ти робочих днів з дня отримання повідомлення позивач буде вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу або відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку.

Оскільки відповідачем 1 не було сплачено заборгованість, позивачем на адресу відповідача-1 надіслано повідомлення від 10.02.2017року №493/02 про відмову від Договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013року, відповідно до якого позивачем було повідомлено відповідача про наявність заборгованості станом на 09.02.2017року у розмірі 2460958,72грн., а також, посилаючись на пункт 17.2 Загальних умов та статтю 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", позивач відмовився від Договору фінансового лізингу та просив відповідача повернути предмет лізингу. Датою повернення встановлено 20.02.2017рік.

Проте, відповідач 1 у встановлену дату повернення предмета лізингу не повернув його, до дати припинення Договору мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали оплаті відповідно до передбачених графіком дат, сума боргу не була оплачена відповідачем, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про стягнення заборгованості з лізингових платежів у сумі 1 460 958,72 грн., оскільки 1 000 000 грн. був сплачений відповідачем після звернення з позовом до суду.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 14.10 Загальних Умов сторони узгодили, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних Умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості за кожен окремий період нарахування, збільшеної на суму добутку такої суми заборгованості за кожен окремий період нарахування, збільшеної на суму добутку такої суми заборгованості за кожний окремий Період нарахування на коефіцієнт (Fx-Fx01)/Fx01.

Fx - Курс Гривні до Базової Валюти на дату, що передує даті оформлення письмової вимоги про виплату такої пені; Fx01 - Курс гривні до Базової Валюти на дату, яка передує даті виставлення Рахунку-фактури за відповідний Період нарахування.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання такої вимоги Лізингодавця.

З матеріалів справи вбачається, що вимогою від 20.02.2017 року за вих.№507/02 про виплату пені за Договором фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013року позивачем витребовувалося від відповідача-1 негайно після отримання вказаної вимоги сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1070349,61грн.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

З огляду на заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, та з урахуванням положень статті 232 ГК України, господарський суд першої інстанції здійснив перерахунок пені та обґрунтовано визначив її у розмірі 159763,01грн., та відмовив у решті частини вимог щодо пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зі сторони відповідача 1 було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд першої інстанції також правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача три відсотки річних у розмірі 83462,25грн., розрахованих за період з 01.09.2015 року по 20.02.2017 року.

          Доводи відповідача 1 щодо неналежного способу захисту в частині повернення предмету лізингу, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

          Відповідно до статті 10 Закону України « Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

          Оскільки відповідач допустив прострочення у сплаті лізингових платежів, то повернення предмету лізингу, а саме - ОСОБА_2 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626, власником якого є позивач, є належним способом захисту порушеного права, передбаченого як нормами закону, так і умовами договору, укладеного між сторонами.

          При цьому, колегія суддів зауважує, що судове рішення не містить посилання на положення статті 378, 388 ЦК України, як зазначає апелянт.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду України, а саме, постанову від 29 жовтня 2013 року, з якої вбачається відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача такої складової лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, яке залишилось у власності позивача, оскільки право власності на предмет лізингу не перейшло від позивача до відповідача, є безпідставним з огляду на наступне.

Зі змісту означеної постанови вбачається, що позивачі в позасудовому порядку розірвали відповідні договори лізингу, а відповідач повернули предмет лізингу, що виключає можливість стягнення такої складової частини лізингових платежів, як відшкодування частини вартості предмета лізингу.

Разом з цим, по справі, яка переглядається Дніпропетровським апеляційним господарським судом вбачається, що положеннями п. 17.3.2. Загальних умов, Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати Лізингодавцеві суми лізингових платежів за Договором у повному обсязі до дати повернення Лізингодавцеві Обладнання.

Оскільки відповідач 1 по даній справі не виконав зобов’язання щодо повернення предмету лізингу у встановлений позивачем строк, то він повинен сплачувати таку частину лізингових платежів, як відшкодування вартості предмету лізингу.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заявлених до відповідача 2 позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Сторонами у договорі поруки встановлено, що він діє до дати надання кредитором поручителю письмового підтвердження про виконання всіх зобов’язань боржника за Договором (пункт 16.1 договору поруки).

Проаналізувавши положення пункту 16.1 договору поруки господарський суд дійшов висновку, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється.

Згідно з частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З урахуванням умов договору поруки, в частині 4 ст. 559 Цивільного кодексу України під основним зобов'язанням розуміється щомісячна сплата лізингових платежів.

Згідно п. 2 договору поруки позивач поручився за виконання зобов'язань боржника за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржника, передбачених умовами договору лізингу.

Несплаченими з боку боржника є лізингові платежі за період з серпня 2015 року по січень 2016 року.

Як встановлено судом, письмова вимога кредитора до поручителя про здійснення лізингових платежів за період з серпня 2015 року по січень 2016 року за договором лізингу направлена на адресу поручителя листом з описом вкладення 23.02.2017року.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк, згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. В договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами п.16.1 цього договору встановлено, що договір діє до дати надання кредитором поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за договором, що не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

31.07.2014 року між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 2 до договору лізингу, яка містить чинний на сьогоднішній день Уточнений Загальний Графік Платежів, що передбачає сплату лізингових платежів щомісячно окремими платежами до 01 числа наступного місяця.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки умовами договору лізингу передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок лізингоодержувача сплатити лізингові платежі частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право лізингодавця вважається порушеним з моменту недотримання лізингоодержувачем строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення лізингодавцем вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14 та Постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2015 у справі № 911/1623/15.

Судом встановлено, що 23.02.2017 року позивач звернувся з вимогою до відповідача-2 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу.

Таким чином вбачається, що кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання за договором лізингу (обов'язку сплатити щомісячний лізинговий платіж) не пред'явив вимоги до поручителя, тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука за договором поруки за лізинговими платежами за період з серпня 2015 року по січень 2016 року - є припиненою, а вимоги, заявлені до відповідача 2 – такими, що не підлягають задоволенню.

          Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року у справі № 904/3178/17- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 серпня 2017 року

Головуючий суддя                                                                      О.В. Березкіна

Суддя                                                                                М.О.Дармін           

Суддя                     О.Г.Іванов