Ухвала

від 22.08.2017 по справі 812/1703/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року справа №812/1703/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 812/1703/16 за позовом Державного підприємства Луганський експертно-технічний центр Держпраці до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби, третя особа: Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 812/1703/16 позовні вимоги державного підприємства «Луганський експертно - технічний центр Держпраці» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області № НОМЕР_1 від 08.09.2016 про застосування до державного підприємства «Луганський експертно - технічний центр Держпраці» штрафних санкції у сумі 6729,34 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області № НОМЕР_2 від 08.09.2016 про застосування до державного підприємства «Луганський експертно - технічний центр Держпраці» штрафних санкції у сумі 56538,20 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39792704) на користь державного підприємства «Луганський експертно - технічний центр Держпраці» (код 39792704) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок). (арк.справи 121-125)

Відповідач1 не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк. справи 134-136)

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Державне підприємство «Луганський експертно-технічний центр Держпраці» , скорочена назва згідно п. 1.6 Статуту - ДП «Луганський ЕТЦ» , є юридичною особою, код ЄДРПОУ 21851104, зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, офіс 401 (арк.справи 20-24).

11.12.2014 року ДП «Луганський ЕТЦ» змінило місцезнаходження з м.Луганська на м.Сєвєродонецьк.

ДП «Луганський ЕТЦ» до кінця 2016 року перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Матеріалами справи встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС на підставі та у порядку п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток за 2013-2014 роки ДП "Луганський ЕТЦ" (код за ЄДРПОУ 21851104), за результатами якої контролюючим органом складено акт від 19.08.2016 № 33/28-05-42/21851104 (арк.справи 8-9).

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено податкового зобов'язання з авансових внесків по податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств № НОМЕР_3 від 18.02.2014 (звітна) за 2013 рік та № НОМЕР_4 від 02.03.2015 (звітна нова) за 2014 рік встановлено порушення п. 57.1 ст.57 ПКУ, в частині несвоєчасної сплати авансових внесків по податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств протягом граничних строків у загальній сумі 341126,16 грн.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС винесено податкове повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 08.09.2016 р., яким ДП «Луганський ЕТЦ» нараховано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за 11, 4 та 1 календарних днів у розмірі 6729,34 грн. (10% від простроченої суми) ( арк.справи 11);

- № НОМЕР_2 від 08.09.2016 р., яким ДП «Луганський ЕТЦ» нараховано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за 181, 150, 193, 162, 132, 101, 71 та 40 календарних днів у розмірі 56 538,20 грн. (20% від простроченої суми) (арк.справи 10).

Дані фактичні обставини не є спірними між сторонами.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З аналізу викладеного вбачається, що дійсно у 2015-2016 роках діє мораторій на перевірки суб'єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, вказана норма передбачає введення заборони на проведення документальних та фактичних перевірок та не стосується камеральних перевірок податкової звітності та своєчасності її подання, оскільки при проведенні камеральних перевірок не здійснюється будь-яке втручання в господарську діяльність, проведення такої перевірки не потребує винесення наказу, ознайомлення платника податку з таким наказом тощо.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Пунктом 152.4 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу , чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу ).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, вказана норма Податкового кодексу України визначає як підставу для застосування штрафних санкцій порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається від погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Податковий кодекс України не містить переліку документів, які можуть підтверджувати факт погашення податкового боргу, однак, відповідно до ст. 87 цього Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Жодною іншою нормою глави 9 «Погашення податкового боргу платників податків» розділу І Податкового кодексу України не передбачено, що погашення податкового боргу може відбуватись шляхом подачі уточнюючих розрахунків чи поданням річної декларації з податку на прибуток з визначенням податкових зобов'язань, які є меншими ніж сума раніше визначених авансових внесків.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для застосування до ДП «Луганський ЕТЦ» штрафних фінансових санкцій, що передбачені статтею 126 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Сєвєродонецьк, на території якого здійснює господарську діяльність ДП «Луганський ЕТЦ» .

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства місто Сєвєродонецьк, є частиною території України де триває антитерористична операція.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2015 року Торгово-промисловою палатою України видано ДП «Луганський ЕТЦ» сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3459, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 червня 2014 року до 10 грудня 2014 року для ДП «Луганський ЕТЦ» щодо сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами, а саме: авансових внесків з податку на прибуток (а.с. 19).

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що Закон № 1669 не надає права на звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, та зазначає, що статтею 10 Закону № 1669 прямо зазначено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Системний аналіз нормативно-правових актів, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, дають підстави вважати, що платники податку, які перебувають на обліку у податкових органах, і які здійснюють господарську діяльність на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, зокрема щодо своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, авансових платежів тощо.

Колегія суддів вказує, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. І, як наслідок, законодавець звільнив позивача від застосування штрафних санкцій і пені з боку податкових органів.

Посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався до податкового органу із заявами в порядку статті 100 Податкового кодексу України про розстрочення чи відстрочення податкового боргу суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність чи відсутність такого звернення не спростовують факту настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору) з 1 червня 2014 року, що підтверджено сертифікатом Торгово-промисловою палатою України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3459 від 05.03.2015.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.09.2016 про застосування штрафних санкції у сумі 6729,34 грн та НОМЕР_2 від 08.09.2016 про застосування штрафних санкції у сумі 56538,20 грн.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 812/1703/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 812/1703/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2