Постанова

від 11.05.2007 по справі 15/91-07-1772а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/91-07-1772А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "11" травня 2007 р. Справа  № 15/91-07-1772А

  12 год. 38 хв.                                                                                  м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді –                   Петрова В.С.

При секретарі                               Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –            Кулик О.О.;

від відповідача –        Коболева І.В.;     

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кредитної спілки „Істок” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка „Істок” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0000102200/0 від 24.02.2007 р. щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36 043 грн., посилаючись на відсутність порушень позивачем п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки позивач є неприбутковою організацією, а отримані кредитною спілкою штрафні санкції у вигляді додаткових процентів за несвоєчасне погашення членами спілки кредиту і сплати процентів є доходом від операцій з активами кредитної спілки та звільняються від оподаткування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 березня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/91-07-1772А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 квітня 2007 р. у справі № 15/91-07-1772А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 65-69), стверджуючи про правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням позивачем положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 29.01.2007 року по 09.02.2007 р. на підставі направлення № 59 від 29.01.2007  працівниками Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси проводилась  планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Кредитною спілкою „Істок” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси складено акт № 350/22-00/26364449/18 від 13.02.2007 р., на підставі якого 24.02.2007 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102200/0 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23 632 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 411,00 грн. за порушення позивачем п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки від 13.02.2007 р., в порушення п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не віднесено до суми доходів від іншої діяльності –відсотки банку, нараховані на залишки грошових коштів на розрахункових рахунках, в сумі 1064,03 грн., які оподатковуються  за ставкою 25%. Також в порушення зазначених положень Закону позивачем не віднесено до суми доходів від іншої діяльності, що підлягають оподаткуванню, штрафні санкції (пеню) за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків по кредитним договорам в сумі 93 463,08 грн. При цьому відповідачем в акті перевірки зазначено, що умовами кредитних договорів передбачено, що при порушенні строків повернення кредиту та (або) відсотків позичальник сплачує штрафні санкції (пеню). Так, у перевіряємому періоді на розрахунковий рахунок та у касу позивача надійшли штрафні санкції (пеня) на загальну суму 93 463,08 грн. Таким чином, на думку відповідача, позивачем було занижено податок на прибуток за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2006 р. в розмірі 23 632 грн., у т.ч.:                    

-          за 2 квартал 2005 року  на суму 16 775 грн.,

-          за 3 квартал 2005 року 6686 грн.,

-          за 4 квартал 2005 року 65 грн.,  

-          за 1 квартал 2006 року 79 грн.,

-          за 2 квартал 2006 року 14 грн.,

-          за 3 квартал 2006 року 13 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.  

Відповідно до статуту позивача (а.с. 11-22) кредитна спілка „Істок” –це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

При цьому, як зазначає позивач, КС „Істок” внесена до реєстру неприбуткових організацій 26.08.2004 р.

Крім того, згідно зі ст. 18 статуту позивача майном позивача є плата за надання своїм членам кредитів, що відповідає вимогам статті 19 Закону України „Про кредитні спілки” №  2908-ІІІ від 20 грудня 2001 року. При цьому ч. 1 ст. 21 вказаного Закону передбачає, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівкової та безготівкової формі. Порядок і умови надання кредитів членам  кредитної спілки „Істок” визначені в ст. 21 статуту позивача.

Також частиною 2 статті 21 Закону України № 2908-111 встановлено, що кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою.

Згідно типової форми кредитного договору, затвердженої рішенням спостережної ради  Кредитної спілки „Істок” (протокол № 46 від 02.02.2005 р.), що укладається між позивачем і членом кредитної спілки, позивач зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит), а позичальник (отримувач кредиту) зобов'язується у встановлений договором строк повернути наданий позивачем кредит і сплачувати відсотки та платежі за користуванням кредитом, а при простроченні платежу позичальник зобов'язується сплатити позивачу штраф в розмірі 1% від суми кредиту за кожні 5 днів прострочення; також позичальник зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 10% від заборгованості по сумі кредиту за кожний день прострочення, якщо при настанні строку останнього платежу згідно графіку позичальник не перерахував кредитору суму платежу згідно графіку.  

Так, позивачем підтверджується той факт, що він отримував грошові кошти у вигляді штрафних санкцій за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків по укладеним з членами спілки кредитним договорам.

Відповідно до підпункту 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповнен.) від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

а також у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок.

Разом з цим абзац другий підпункту 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 того ж Закону встановлює, що у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору і за рішенням відповідних державних органів, суду.

Також пунктом 1.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що проценти –доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

При цьому слід зазначити, що інші терміни для оподаткування прибутку підприємств використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів (п. 1.43 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Виходячи з викладеного, господарський суд вважає, що доходи у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне погашення членами кредитної спілки кредиту і сплати відсотків отримані позивачем від операцій саме з активами кредитної спілки, що не спростовано відповідачем, тому відповідно до підпункту 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” такі доходи звільняються від оподаткування.

Відтак, на думку суду, посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставними, тому відповідно відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23 632 грн. та штрафні санкції з цього податку в розмірі 12 411 грн.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем при визначенні суми штрафних санкцій порушені приписи п.п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: застосовані відповідачем до позивача штрафні санкції в розмірі 12 411 грн.  позивачу складають більше 50% донарахованої суми податкового зобов'язання (23632 грн. х 50%= 11816 грн.). Так, підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Частиною 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000102200/0 від 24.02.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Кредитної спілки „Істок” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Кредитної спілки „Істок” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0000102200/0 від 24.02.2007 р. скасувати.

3.          СТЯГНУТИ на користь Кредитної спілки „Істок” (м. Одеса, Адміральський проспект, 7, кв. 2; код ЄДРПОУ 26364449; р/р 26504310757401 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) з Державного бюджету України 03 /три/ грн. 40 коп. судового збору.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 30.05.2007 р.

                     Суддя