Рішення

від 31.05.2007 по справі 7/114-07-3279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/114-07-3279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2007 р.Справа  № 7/114-07-3279

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Аістон”, м. Одеса

Відповідач: Южне ГРУ КБ „ПриватБанк”, м. Одеса

про  стягнення 10 594, 26 грн.

         Суддя  Лепеха  Г.А.

Представники:

Від позивача –Антоневський Ю.Ф.,  за довіреністю.

Від відповідача – Жуков Т.В., за довіреністю.

У судовому засіданні 24.05.2007р. за правилами ст. 77 ГПК України оголошена перерва до 31.05.2007р.

Сторонами подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Аістон” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Южного ГРУ КБ „ПриватБанк”  грошову суму в розмірі 10 594, 26 грн., з якої:

 4 200 грн.  (сума внесків засновників до уставного фонду ТОВ „Аістон”), шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок № 26008054403910 в Южному ГРУ КБ „ПриватБанк”;

2 939,90 грн. –прибутки, які він отримав, або міг отримати, як недобросовісний набувач за час користування грошовою сумою позивача;

1 252, 44 грн. –штрафні санкції, за порушення зобов'язань за договором банківського рахунку;

2 201, 92 грн. –судових витрат , що включають 2000 грн. за послуги адвоката.

Відповідач позовні вимоги по суті не заперечив, втім, у судовому засіданні від 24.05.2007р. надав заяву про передачу позову за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

На його думку, спір не може бути розглянутий в господарському суді Одеської області, оскільки, як вбачається зі змісту позову ТОВ „Аістон” останній пред'явлено до філії „Южне ГРУ ЗАТ КБ „ПриватБанк”, який є структурним підрозділом ЗАТ КБ „ПриватБанк”, а відповідно до п. 22 Статуту Приватбанку Структурні підрозділи банку –філії, представництва, включаючи філію Южне ГРУ Приватбанку, –не мають статусу юридичної особи і не можуть бути відповідачем по справі.  

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представників сторін у відкритому судовому засіданні, суд встановив:

07 травня 2002р. товариство з обмеженою відповідальністю «Аістон»відкрило в філії «Южне головне регіональне управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк»рахунок № 26001465588001 для формування статутного фонду товариства.

07 травня 2002р.  уповноважена особа товариства - Учитель І.Г., діюча на підставі довіреності від 30.04.2002р.,  внесла на вказаний рахунок грошову суму у розмірі 4200 грн.

У відповідності  з п. 2.2.13 Інструкції  про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ № 527 від 18.12.1998р., та діючої на момент відкриття рахунку, кошти на цей рахунок перераховуються засновниками для формування статутного фонду господарського товариства до його реєстрації, як юридичної особи.

Такий рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів щодо реєстрації господарського товариства у встановленому порядку.

У разі відмови в реєстрації господарського товариства, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, кошти повертаються засновникам, учасникам, а рахунок банком закривається.

22.12.2006р., директор ТОВ «Аістон»Дарієнко В.Д. представив банку пакет документів, передбачений п. 3.2 Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунку в національній та іностранній валюті, затвердженою постановою НБУ № 492 від 12.11.2003р., щоб рахунок для формування статутного фонду № 26001465588001, відкритий 07.05.2002р., почав функціонувати як поточний.

Проте банк повідомив, що 28.09.2006р., на підставі п. 4 ст. 1075 ЦК України, рахунок був закритий банком з мотивуванням нездійснення операції по рахунку клієнта протягом трьох років підряд та відсутності на ньому залишку грошових коштів .

В свою чергу, позивач представив банку квитанцію № 04 від 07.05.2002р.. по якій ТОВ «Аістон»через уповноважену особу товариства Учителя І.Г., діючого на підставі довіреності від 30.04.2002р., засновниками товариства до статутного фонду була внесена грошова сума у розмірі 4200 грн. на рахунок банка 26001465588001.

Але відповідач повідомив, що 03.09.2003р. банк  самостійно переніс гроші в сумі 4 200 грн. з рахунку ТОВ «Аістон»№ 26001465588001 на балансовий рахунок банку 2903 «кошти клієнтів банку по недіючим рахункам...», та рекомендував  позивачеві відкрити новий рахунок.

Поряд з цим відповідач відмовив позивачу в переказі належних  ТОВ «Аістон»4 200 грн. на новий поточний рахунок товариства № 26008054403910, відкритий в Южному ГРУ  22.12.2006р. за договором № ОД1МRN.

Згідно зі ст. ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003р. -  в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України:

п. 1 –за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком;

п. 2 –банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами;

п. 3 –банк не має право визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно до п. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Таким чином, 3 вересня 2003р., порушуючи вимоги ст. 1071 ЦК України, відповідач  самостійно, без розпорядження клієнта, без будь-якого рішення суду, без договору між банком та клієнтом списав з рахунку № 26001465588001, належного позивачу,  грошову суму у розмірі 4200 грн., та перерахував їх на балансовий рахунок банку 2903 „кошти клієнтів банку по недіючим рахункам...”.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Аістон” щодо стягнення 4 200 грн.( сума внесків засновників до уставного фонду ТОВ „Аістон”), шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок № 2608054403910 в Южному ГРУ КБ „ПриватБанк” обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству, відповідачем по суті не заперечуються, отже підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 13.2.4. статуту ТОВ „Аістон”, директор діє від імені товариства, розпоряджається його грошовими коштами та майном. Таким чином, відмова банку на вимогу директора ТОВ „Аістон” повернути 4 200 грн., внесених засновниками до уставного фонду підприємства на його новий рахунок, протирічать діючому законодавству.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним,  що випливає зі  ст. 390 ЦК України.

Ст. 390 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати від недобросовісного набувача передання всіх доходів від майна, які він отримав, або міг отримати під час володіння ним.

Середній відсоток за користування кредитом в АКБ „ПриватБанк”, в проміжок часу з 03.09.2003р. по 03.03.2007р. складав 20 %, що становить  2 939, 90 грн.

Отже суд встановив, що вимоги позивача щодо стягнення грошової суми у розмірі 2 939,90 грн. –прибутків, які відповідач отримав або міг отримати, як недобросовісний набувач за час користування грошовою сумою позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогами кредиторів зобов'язаний сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами.

З огляду на постанову правління НБУ від 06.06.2006р. № 207 розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5 % річних.

Таким чином, з 03.09.2003р. розмір штрафних санкцій за весь час користування чужими коштами склав 1 252, 44 грн.  

Згідно п. 1,3  ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки може бути грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1 252, 44 грн. за порушення зобов'язань за договором банківського рахунку підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат: оплати послуг адвоката, за договором про надання юридичних послуг від 17.03.2007р. у сумі 2 000 грн., держмита  у сумі 83, 92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Доводи відповідача, викладені у заяві про передачу позову за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин справи судом визнаються помилковими та такими, що не можуть вплинути на вирішення даного спору по суті.

Як слушно зазначив позивач, підсудність справи повинна визначатись місцезнаходженням боржника-уповноваженого відособленого підрозділу.

 Крім того відповідно до п. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і втому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

За таких обставин, враховуючи пояснення представників сторін, представлені докази та надані документи, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 44-49,82-85 Господарсько-процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Юного ГРУ КБ «ПриватБанк»(65036,  м. Одеса, вул. Щорса, 125/1; код  ЄДРПОУ 23212839) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аістон»(65023,  м. Одеса, вул.. Садова, 18, оф. 5; код ЄДРПОУ 31976474; р/р 26008054403910 в Юному ГРУ КБ «Приватбанк», МФО 328704):

-  грошову суму 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. (сума внесків засновників до уставного фонду ТОВ «Аістон»), шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок

Позивача в Юному ГРУ КБ «ПриватБанк»;

- грошову суму 2 939, 90 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. –прибутки, які відповідач отримав, або міг отримати, як недобросовісний набувач за час користування грошовою сумою позивача;

- грошову суму 1 252, 44 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) грн. –штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором банківського рахунку від 22.12.2006р.

3. Стягнути з Юного ГРУ КБ «ПриватБанк»(65036,  м. Одеса, вул. Щорса, 125/1; код  ЄДРПОУ 23212839) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аістон»(65023,  м. Одеса, вул.. Садова, 18, оф. 5; код ЄДРПОУ 31976474; р/р 26008054403910 в Юному ГРУ КБ «Приватбанк», МФО 328704) -  83, 92 (вісімдесят три)  грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 000 (дві тисячі) грн. –оплата послуг адвоката.

Наказ видати у порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення  господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя