Рішення

від 23.08.2017 по справі 739/257/17

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/257/17

Провадження № 2/739/165/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивачка), діючи через свого представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 січня 2016 року та скасування його державної реєстрації.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_4. Остання за життя набула право власності на земельну ділянку площею 4 га з кадастровим номером 7423684300:06:000:0641. 06 червня 2015 року її матір померла. Після оформлення прийнятої спадщини їй стало відомо, що 20 січня 2016 року між її матір'ю, яка на той час вже померла, та відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, реєстрація якого здійснена 13 вересня 2016 року. Оскільки вказаний договір укладено та зареєстровано після смерті орендодавця, позивачка просить визнати його недійсним та скасувати його державну реєстрацію, оскільки цей договір порушує її права.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю, пояснив, що матір позивачки оспорюваного договору не укладала і після смерті не могла його укласти та підписати, тому такий договір є недійсним, при цьому позивачка, як спадкоємець своєї матері, внаслідок наявності оспорюваного договору не має можливості розпоряджатися своєю власністю, зокрема здати успадковану земельну ділянку в оренду іншому орендарю, жодної орендної плати за оспорюваним договором позивачка не отримує.

Представник відповідача у судовому засіданні висловився проти задоволення позову та пояснив, що оспорюваний договір фактично був укладений за життя матері позивачки, приблизно за 1-2 місяця до дня її смерті при цьому в ньому спершу не було вказано дату укладення договору, а в подальшому в договорі було проставлено ту дату, яка в ньому вказана. При цьому, незважаючи на роз'яснення суду про обов'язок кожної сторони довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, представник відповідача відмовився заявити клопотання про проведення у справі експертизи для підтвердження обставин, на які він посилається.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 дав показання про те, що він працює керуючим в ТОВ Нове життя . Після ознайомлення з оспорюваним договором пояснив, що даний договір підписаний ним від імені ТОВ Нове життя . У товаристві існувала практика коли за 1-1,5 роки до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі з власником орендованої земельної ділянки укладався новий договір оренди. При цьому орендодавці проставляли свої підписи в бланках договору оренди, які в подальшому підписувалися представником товариства. Свідок припустив, що саме так приблизно 1,5-2 роки тому було укладено й оспорюваний договір, при цьому не зміг пригадати коли саме та яким чином зазначений договір був укладений.

Заслухавши пояснення представників позивачки та відповідача, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи і наявні в них докази суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 06 червня 2015 року в с. Ларинівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області померла ОСОБА_6 (а.с. 8). Остання за життя набула право власності на земельну ділянку площею 4,0141 гектари з кадастровим номером 7423684300:06:000:0641 (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_6 спадщина останньої, зокрема й належна їй земельна ділянка площею 4,0141 гектари була успадкована її донькою, тобто позивачкою, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2016 року (а.с. 9).

13 вересня 2016 року державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційне бюро Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_7 було прийнято рішення №31434609 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423684300:06:000:0641 за ТОВ Нове життя , та здійснено державну реєстрацію вказаного речового права, номер запису 16436569 (а.с. 35).

Вказане рішення про реєстрацію право оренди земельної ділянки було прийняте державним реєстратором на підставі договору оренди землі №55 від 20 січня 2016 року, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_4І, тобто матір позивачки, передає в оренду ТОВ Нове життя , тобто відповідачу, а останнє приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,01 гектари з кадастровим номером 7423684300:06:000:0641, строком на 15 років, зі сплатою за користування землею орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік на дату укладення даного договору (а.с. 36-38).

Як вбачається, оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений після смерті власника відповідної земельної ділянки ОСОБА_6, яка померла 06 червня 2015 року.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом наведених правових приписів як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частин першої, другої та четвертої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

На підставі статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові суду від 25 грудня 2013 року №6-118цс13 аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не момент його державної реєстрації.

З показань свідка ОСОБА_5, який підписав оспорюваний договір від імені відповідача, вбачається, що на час підписання ним вказаного договору в ньому вже був підпис, виконаний від імені ОСОБА_6, при цьому в його присутності остання вказаний договір не підписувала, коли та де саме даний договір був підписаний ОСОБА_6 свідок пояснити не зміг, зазначивши лише, що договір був укладений приблизно 1,5-2 роки тому, хоча на час розгляд справи з дня смерті ОСОБА_6 минуло понад два роки.

Таким чином в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6, як сторона оспорюваного договору, датованого 20 січня 2016 року, померла ще до його укладення і на час укладення договору остання не мала цивільної правоздатності та дієздатності, не могла укладати договори, зокрема й оренди земельної ділянки і набувати відповідні права та брати на себе відповідні обов'язки, що відповідно вказує на відсутність волевиявлення ОСОБА_6 на укладення вказаного договору. При цьому наявність оспорюваного договору оренди земельної ділянки, яка на даний час успадкована після ОСОБА_6 позивачкою, порушує права останньої вільно розпоряджатися вказаною земельною ділянкою як своєю власністю.

Відповідно суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним договору оренди землі №55 від 20 січня 2016 року, укладеного щодо земельної ділянки площею 4,01 гектари з кадастровим номером 7423684300:06:000:0641 і скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки, здійснену на підставі зазначеного вище договору оренди землі державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційне бюро Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_7 13 вересня 2016 року, номер запису №16436569.

З приводу тверджень представника відповідача про те, що оспорюваний договір був укладений за життя ОСОБА_6 і в подальшому від був датований після смерті останньої суд зазначає наступне.

Так, згідно частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Досліджені судом докази свідчать, що оспорюваний договір був складений саме 20 січня 2016 року, тобто після смерті ОСОБА_6, що в свою чергу вказує на обгрунтованість вимог позивачки про визнання його недійсним з наведених вище підстав. Водночас представник відповідача належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обгрунтовує свої заперечення проти позову, не подав.

При цьому судом сторонам відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України було роз'яснено право заявити клопотання про призначення у справі відповідних експертиз для підтвердження чи спростування обставин на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, зокрема з метою підтвердження чи спростування факту підписання оспорюваного договору саме ОСОБА_6 та визначення дати його укладення. Незважаючи на це представник відповідача своїм правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи не скористався, хоча саме на нього покладається обов'язок довести вказані обставини на які він посилається заперечуючи проти позову.

За таких обставин суд вважає наведені вище доводи представника відповідача безпідставними та відкидає їх. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню повністю, на підставі частини першої статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені нею судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 280 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись 25, 30, 202, 203, 215, 638 Цивільного кодексу України, статтями 125, 126 Земельного кодексу України, статтями 6, 20 Закону України Про оренду землі , статтями 2, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтями 2, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі №55 від 20 січня 2016 року, укладений на земельну ділянку площею 4,0141 гектари з кадастровим номером 7423684300:06:000:0641 між орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя , код ЄДРПОУ 30924870 та орендодавцем - ОСОБА_6.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,0141 гектари з кадастровим номером 7423684300:06:000:0641, яка належить на праві власності ОСОБА_3, здійснену на підставі договору оренди землі №55 укладеного 20 січня 2016 року між орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя та орендодавцем - ОСОБА_6, державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційне бюро Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_7 13 вересня 2016 року, номер запису №16436552.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 23 серпня 2017 року.