Ухвала

від 17.10.2017 по справі 739/257/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/257/17 Провадження № 22-ц/795/1803/2017 Головуючий у I інстанції -Чепурко В. В. Доповідач - Губар В. С. Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.,

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, у якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 55 від 21.01.2016 року, укладений між ТОВ Нове життя та ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права - договору оренди землі № 55 від 21.01.2016 року на земельну ділянку площею 4,4041 га за кадастровим номером НОМЕР_1 між ТОВ Нове життя та ОСОБА_3, яка проведена КП Пеєстраційне бюро Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 55 від 20 січня 2016 року, укладений на земельну ділянку площею 4,0141 гектари з кадастровим номером НОМЕР_1 між орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя , код ЄДРПОУ 30924870 та орендодавцем - ОСОБА_4.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,0141 гектари з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, здійснену на підставі договору оренди землі №55 укладеного 20 січня 2016 року між орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя та орендодавцем - ОСОБА_4, державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційне бюро Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Верхулевською Аллою Олександрівною 13 вересня 2016 року, номер запису №16436552.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ Нове життя просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_4 підписала договір оренди ще за дії попереднього договору оренди землі, тому вважає, що з нею за життя було досягнуто згоди в належній формі щодо всіх істотних моментів договору, а дата в договорі оренди землі проставлялась після фактичного укладення договору.

Посилаючись на положення ст. 217 ЦК України, апелянт зазначає, що неправильність зазначеної в договорі оренди землі дати не тягне за собою недійсність всього договору оренди, враховуючи, що такий договір укладався ще за життя орендодавця.

На думку апелянта, незалежно від того, що договір був зареєстрований вже після смерті орендодавця, у справі було підтверджено належність підпису в договорі оренди земельної ділянки, вчиненого від імені ОСОБА_4, саме ОСОБА_4, що безумовно свідчить про укладення договору за її життя.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин підписання договору оренди орендодавцем, оскільки він суперечить положенням ст. 204 ЦК України та 60 ЦПК України, враховуючи, що позивач не скористався роз'ясненням суду щодо можливості проведення судової почеркознавчої експертизи для доведення обставин, на які посилався, а відмова від доказування тягне за собою відмову в позові через його недоведеність.

В письмових запереченнях представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ТОВ Нове життя , а рішення суду першої інстанції - залишити без змін як законне і обґрунтоване.

Позивач ОСОБА_1 та представник ТОВ Нове життя в судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі документальними доказами і згідно до ст. 305 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розглядові справи за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Згідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

За приписами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ларинівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області померла ОСОБА_4 (а.с. 8), яка за життя була власником земельної ділянки площею 4,0141 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_4 і після її смерті успадкувала належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 4,0141 га, розташовану на території Кіровської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2016 року (а.с. 9).

Апеляційним судом встановлено, що 13 вересня 2016 року державним реєстратором КП Реєстраційне бюро Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Верхулевською А.О. здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за ТОВ Нове життя (а.с. 35) на підставі договору оренди землі № 55 від 20 січня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 на ТОВ Нове життя

З договору оренди землі № 55 від 20 січня 2016 року вбачається, що він укладений сторонами строком на 15 років, зі сплатою за користування землею орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік на дату укладення даного договору (а.с. 36-38).

Зазначені обставини сторони не заперечували ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 як сторона оспорюваного договору на час укладення договору не мала цивільної правоздатності та дієздатності у зв'язку із смертю, а тому не могла укладати договори і набувати відповідні права та брати на себе відповідні обов'язки, що вказує на відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного договору.

Також суд першої інстанції зазначив, що наявність оспорюваного договору оренди земельної ділянки, яка натепер належить ОСОБА_1 на праві власності, порушує її права вільно розпоряджатись вказаною земельною ділянкою як приватною власністю.

З таким висновком погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частин першої, другої та четвертої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно з ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим не могла підписати договір оренди землі 20 січня 2016 року з ТОВ Нове життя , тому є вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки.

Позивачем заявлено вимогу про захист свого речового права (права користування), яке порушено внаслідок укладення недійсного договору оренди землі з померлою особою, чинність якого пов'язана із його державною реєстрацією, а тому вимога про скасування запису про реєстрацію договору відповідає положенням ст.16 ЦК України.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, як убачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів, які б спростували доводи позивача.

Окрім того, судом першої інстанції було роз'яснено право на призначення у справі експертизи для підтвердження чи спростування вимог або заперечень, заявлених сторонами, яким сторони не скористались. Проте, виходячи з обставин цієї конкретної справи, апеляційний суд твердження відповідача про те, що оспорюваний договір оренди підписаний ОСОБА_4, визнає юридично неспроможними, зважаючи, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не могла 20 січня 2016 р. підписати договір оренди землі з ТОВ Нове життя .

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм об'єктивну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 58-60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують оскаржуване рішення і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: