Рішення

від 22.08.2017 по справі 911/2279/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа № 911/2279/17

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврометал Ресурс» ,

м. Чернігів

до Державного підприємства «Завод порошкової металургії» , Київська обл., м. Бровари

про стягнення 195536,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 2 від 06.06.2017 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврометал Ресурс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства «Завод порошкової металургії» (далі - відповідач) про стягнення 195536,00 грн., з яких 157184,00 грн. заборгованості, 6391,45 грн. 3 % річних та 31960,55 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 5 від 18.02.2016 р. в частині оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 157184,00 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 6391,45 грн. 3 % річних та 31960,55 грн. інфляційних втрат.

10.08.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 12-650 від 07.08.2017 р., в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на скрутне фінансове становище відповідача. Також, відповідач просить розглядати справу без його участі за наявними в ній матеріалами у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача у судових засіданнях 10.08.2017 р. та 22.08.2017 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання 10.08.2017 р. та 22.08.2017 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується відзивом відповідача № 12-650 від 07.08.2017 р. та наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103260281422 та № 0103260830566.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві зазначає, що примірник договору поставки № 5 від 18.02.2016 р. було направлено простою кореспонденцією відповідачу для його підписання з його сторони.

В матеріалах справи наявний договір поставки № 5 від 18.02.2016 р., проте даний договір не підписаний з боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний з боку відповідача договір поставки № 5 від 18.02.2016 р., то положення вказаного договору не застосовуються судом до даних правовідносин.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач поставив відповідачу товар - брухт сталевий № 2 на загальну суму 167184,00 грн. за видатковими накладними № РН-0000002 від 19.02.2016 р. на суму 84796,00 грн., № 02 від 22.02.2016 р. на суму 35260,00 грн. та № РН-0000003 від 25.02.2016 р. на суму 47128,00 грн., які підписані та скріплені печатками сторін.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити товар - брухт сталевий № 2, а відповідач оплатити поставлений товар.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 01 від 18.02.2016 р. на суму 86000,00 грн., № 02 від 22.02.2016 р. на суму 35260,00 грн. та № 03 від 25.02.2016 р. на суму 47128,00 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений за видатковими накладними № РН-0000002 від 19.02.2016 р. до 20.02.2016 р., № 02 від 22.02.2016 р. до 23.02.2016 р., № РН-0000003 від 25.02.2016 р. до 26.02.2016 р.

Як вбачається із банківської виписки з рахунку позивача, відповідач сплатив позивачу 10000,00 грн. з призначенням платежу: за металобрухт згідно рахунку № 01 від 18.02.2016 р. .

Таким чином, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений ним товар за видатковою накладною № РН-0000002 від 19.02.2016 р.

Проте, відповідач решту вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною № РН-0000002 від 19.02.2016 р. у сумі 74796,00 грн. не сплатив та за видатковими накладними № 02 від 22.02.2016 р. та № РН-0000003 від 25.02.2016 р. взагалі не розрахувався.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 157184,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом-претензією від 31.03.2016 р., в якому просив відповідача погасити заборгованість у сумі 157184,00 грн. до 01.04.2016 р.

Відповідач листом № 12-377 від 05.04.2016 р., у відповідь на лист-претензію позивача, повідомив позивача про те, що він визнає зобов'язання щодо оплати боргу і має намір в найближчий час погасити заборгованість.

03.07.2017 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 30/06 від 30.06.2017 р. та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400036187192 від 03.07.2017 р. та описом вкладення від 03.07.2017 р., в якому зазначив, що заборгованість відповідача за договором № 5 від 18.02.2016 р. складає 157184,00 грн.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 157184,00 грн. за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних № РН-0000002 від 19.02.2016 р., № 02 від 22.02.2016 р. та № РН-0000003 від 25.02.2016 р. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 157184,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 6391,45 грн. 3 % річних та 31960,55 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 6391,45 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за періоди з 10.03.2016 р. по 20.07.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 74796,00 грн., з 13.03.2016 р. по 20.07.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 35260,00 грн. та з 16.03.2016 р. по 20.07.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 47128,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично невірний.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих за періоди з 10.03.2016 р. по 20.07.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 74796,00 грн., з 13.03.2016 р. по 20.07.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 35260,00 грн. та з 16.03.2016 р. по 20.07.2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 47128,00 грн., становить 6391,44 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 31960,55 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди з березня 2016 р. по червень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 74796,00 грн., з березня 2016 р. по червень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 35260,00 грн. та з квітня 2016 р. по червень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 47128,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично невірний.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих за періоди з березня 2016 р. по червень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 74796,00 грн., з березня 2016 р. по червень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 35260,00 грн. та з квітня 2016 р. по червень 2017 р. на заборгованість відповідача у сумі 47128,00 грн., становить 31962,65 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 31960,55 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Завод порошкової металургії» (07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол, код 00186192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єврометал Ресурс» (14021, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 80, код 40136495) 157184,00 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч сто вісімдесят чотири грн. 00 коп.) заборгованості, 6391,44 грн. (шість тисяч триста дев'яносто одну грн. 44 коп.) 3 % річних, 31960,55 грн. (тридцять одну тисячу дев'ятсот шістдесят грн. 55 коп.) інфляційних втрат та 2933,04 грн . (дві тисячі дев'ятсот тридцять три грн. 04 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 28.08.2017 р.

Суддя О.О. Рябцева