Ухвала

від 10.08.2020 по справі 911/2279/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" серпня 2020 р. Справа № 911/2279/17

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 (ВП №61628991) по справі № 911/2279/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс",14021, місто Чернігів, вулиця Любецька, будинок 80

до Державного підприємства "Завод порошкової металургії", 07400, Київська область, місто Бровари, Промвузол

про стягнення 195 536,00 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" 157184,00 грн заборгованості, 6391,44 грн 3 % річних, 31960,55 грн інфляційних втрат та 2933,04 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області 11.09.2017 видано відповідний наказ.

22 червня 2020 року до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" надійшла скарга на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 (ВП №61628991) по справі № 911/2279/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" до Державного підприємства "Завод порошкової металургії" про стягнення 195 536,00 грн.

З урахуванням заяви про усунення недоліків у скарзі № 01-07 від 01.07.2020 скаржник просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 (ВП №61628991) винесену державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло Оксаною Анатоліївною в процесі примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.09.2017 про стягнення з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" 157 184,00 грн. заборгованості, 6 391,44 грн. 3 % річних, 31 960,55 грн. інфляційних втрат, 2 933,04 грн. судового збору;

- зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання наказ Господарського суду Київської області від 11.09.2017 про стягнення з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" 157 184,00 грн. заборгованості, 6 391,44 грн. 3 % річних, 31 960,55 грн. інфляційних втрат, 2 933,04 грн. судового збору та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої скарги, скаржник зазначає, що державним виконавцем протиправно, з порушенням норм чинного законодавства України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 у ВП № 61628991 на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, на думку скаржника, Державне підприємство "Завод порошкової металургії" не включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який визначено Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що відповідно до пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до якого забороняється вчиняти виконавчі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Скаржник зазначає, що до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації включено юридичну особу - Казенний завод порошкової металургії, який згідно з інформації із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено 20.12.2012, правонаступником якого є Державне підприємство "Завод порошкової металургії", а тому імовірне ототожнення державним виконавцем Казенного заводу порошкової металургії та Державного підприємства "Завод порошкової металургії" є помилковим, оскільки це дві різні юридичні особи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2020 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" № 19-06 від 19.06.2020 на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 (ВП №61628991) по справі № 911/2279/17 до розгляду та призначено судове засідання.

Учасники справи повідомлені про розгляд скарги в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Боржник та орган ДВС письмових пояснень на подану скаргу не подали, в судове засідання 10.08.2020 відкладене ухвалою суду від 16.07.2020 не з`явились.

Від скаржника надійшло 27.07.2020 клопотання про розгляд скарги без участі їх представника.

Відповідно до частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на те, що боржник та державний виконавець завчасно повідомлялись про розгляд скарги, а також зважаючи на строки, встановлені частиною першою статті 342 Господарського процесуального кодексу України, та керуючись статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд вважає за доцільне здійснити розгляд скарги по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною третьою статті 8 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов`язки, передбачені законом.

З аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення до якої додається квитанція про сплату авансового внеску у визначеному Законом розмірі.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення, зокрема, постанов.

З матеріалів скарги слідує, що скаржником 17.02.2020 разом із заявою про примусове виконання виконавчого документа № 03 до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було направлено наказ Господарського суду Київської області від 11.09.2017 по справі № 911/2279/17 про стягнення з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" 157184,00 грн заборгованості, 6391,44 грн 3 % річних, 31960,55 грн інфляційних втрат та 2933,04 грн судового збору.

Однак, постановою від 29.05.2020 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", зазначивши, що боржника ДП "Завод порошкової металургії" було включено до переліків об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який визначено Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Положення пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають собою повернення виконавчого документа стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-XIV затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, зокрема, до якого, в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 12.07.2001 № 2657-III до переліку включено орган управління МІНПРОМПОЛІТИКИ - Казенний завод порошкової металургії (07400, м. Бровари, Промвузол, код 186192).

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Судом встановлено, що внесений до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації Казенний завод порошкової металургії, як юридична особа припинила своє існування 20.12.2012 за рішенням засновників, про що зроблено запис за номером 13551120027000663.

Відповідно до положень статті 104 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент припинення юридичної особи) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації; юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з інформації із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Казенного заводу порошкової металургії є Державне підприємство "Завод порошкової металургії".

Судом враховано, що станом на сьогодні, значна кількість підприємств, включених до переліку згідно Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-XIV зі змінами і доповненнями, ліквідовано, припинено чи реорганізовано, що у відповідності до вказаного Закону перестало відповідати оновленим критеріям.

Враховуючи викладені положення цивільного законодавства, на підставі інформації отриманої з Витягів ЄДР, а також аналізуючи норми Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", суд приходить до висновку, що всі права та обов`язки об`єкта, який був включений до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації (12.07.2001) перейшли до Державного підприємства "Завод порошкової металургії".

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Протоколу № 1 (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу № 1.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (пункт 4 резолютивної частини рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

У пункті 3 резолютивної частини рішення від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13, Велика палата Європейського суду з прав людини постановила, що п`ять заяв та 12143 заяв (всього 12148), перераховані в додатках I і II до цього рішення, а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього рішення, повинні розглядатися відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 статтей 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1.

Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 статтей 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами частини першої якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У частині другій цієї статті визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Разом з тим, частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною 2 цієї статті (тобто до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Сукупний аналіз частин другої та третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в контексті визначеної в преамбулі мети його прийняття дає підстави для висновку про те, що не виконання в межах процедури примусового виконання згідно Закону України "Про виконавче провадження" рішення суду зумовлює його виконанню за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою у випадках:

- встановлення державним виконавцем підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", про що керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача;

- незалежно від наявності/відсутності підстав для повернення виконавчого документа процедура повинна бути ініційована державним виконавцем не пізніше шести місяців з моменту відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 13/156-10.

Тобто законодавцем чітко визначений порядок та комплекс дій, виконання яких покладається на державного виконавця у випадках, зокрема повернення виконавчого документа стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем чи керівником Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в повній мірі вчинялись дії із врахуванням вимог положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що свідчить про неправомірність винесеного державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документа.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням вищевикладених обставин суд приходить до висновку, що рішенням державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого документа стягувачу порушено права останнього, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" підлягає задоволенню в частині визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 (ВП №61628991) про стягнення з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" 157 184,00 грн. заборгованості, 6 391,44 грн. 3 % річних, 31 960,55 грн. інфляційних втрат, 2 933,04 грн. судового збору.

Також скаржник просить суд зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання наказ Господарського суду Київської області від 11.09.2017 про стягнення з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" 157 184,00 грн. заборгованості, 6 391,44 грн. 3 % річних, 31 960,55 грн. інфляційних втрат, 2 933,04 грн. судового збору та винести постанову про відкриття виконавчого провадження

Однак, у відповідності до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином у господарського суду відсутні повноваження приймати рішення замість державного виконавця, про які зазначає скаржник, зокрема щодо внесення документів до Автоматизованої систем виконавчого провадження, у зв`язку з чим скарга у відповідній частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 123-124, 234, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 (ВП №61628991) по справі № 911/2279/17 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2020 (ВП №61628991), винесену державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цахло Оксаною Анатоліївною в процесі примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.09.2017 про стягнення з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврометал Ресурс" 157 184,00 грн. заборгованості, 6 391,44 грн. 3 % річних, 31 960,55 грн. інфляційних втрат, 2 933,04 грн. судового збору;

3. Зобов`язати державного виконавця чи іншу посадову особу Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

4. В іншій частині скарги відмовити.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи та Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 13.08.2020