Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/28079/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/28079/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Білоконь Раїса Василівна

2. Публічне акціонерне товариство "Златобанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача:

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6

про визнання договору недійсним.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Радзієвська О.Є. - за довіреністю від 30.03.2015 року;

від третьої особи-1 на стороні відповідача: не з'явилися;

від третьої особи-2 на стороні відповідача: Поклад А.О. - за довіреністю №82 від 12.07.2017 року;

від третіх осіб -1, -2, -3, -4, -5 на стороні позивача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" про визнання недійсним договору від 15.12.2011 року купівлі-продажу нерухомого майна - побутових приміщень літ. В площею 329,5 кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. 15.12.2011 року за реєстраційним №2493.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - побутових приміщень літ.В площею 329,5 кв.м. від 15.12.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. 15.12.2011 року за № 2493; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" судовий збір в розмірі 1218 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2016 року скасовано, справу № 910/28079/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 року № 04-23/2255 після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України справу № 910/28079/14 скеровано для здійснення повторного автоматичного розподілу, в результаті якого, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, її передано для подальшого розгляду судді Комаровій О.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року (суддя Комарова О.С.) прийнято до провадження справу № 910/28079/14 та призначено її розгляд на 29.11.2016 року.

Судове засідання 29.11.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року розгляд справи призначено на 13.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року розгляд справи відкладено на 10.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року розгляд справи відкладено на 31.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 року розгляд справи відкладено на 07.03.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату суду Кривенко О.М. від 06.03.2017 року №05-23/745 у зв'язку з лікарняним судді Комарової О.С., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/28079/14, за наслідками якого справу розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 року справу №910/28079/14 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року витребувано у Державної служби фінансового моніторингу України (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ БІЛОРУСЬКА, будинок 24; код ЄДРПОУ 37471802) відомості про рух грошових коштів на банківських рахунках:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна Компанія" (01103, м. Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 13; код ЄДРПОУ 33236968);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Компані" (83086, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ КОБОЗЄВА, будинок 20; код ЄДРПОУ 37545051);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (04201, м. Київ, МІНСЬКЕ ШОСЕ, будинок 4; код ЄДРПОУ 37423497)

з усіх банківських установ, у яких були відкриті рахунки (зокрема, але не виключно ПАТ "Златобанк", ПАТ "Укрексімбанк", ПАТ "Демарк"), за період з 01.01.2011 року по 01.03.2012 року; розгляд справи відкладено на 03.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року розгляд справи відкладено на 24.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (04201, м.Київ, МІНСЬКЕ ШОСЕ, будинок 4; код ЄДРПОУ 37423497) банківські виписки з усіх банківських установ, у яких станом на 15.12.2012 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (04201, м. Київ, МІНСЬКЕ ШОСЕ, будинок 4; код ЄДРПОУ 37423497) були відкриті рахунки (зокрема, але не виключно ПАТ "Златобанк", ПАТ "Укрексімбанк", ПАТ "Демарк"), що містять відомості про рух коштів на рахунках в період з 01.12.2011 року по 01.03.2012 року; уповноважено Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (04201, м. Київ, МІНСЬКЕ ШОСЕ, будинок 4; код ЄДРПОУ 37423497) одержати у банківських установах вищевказані банківські виписки; розгляд справи відкладено на 06.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року повторно витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" зазначені вище банківські виписки, розгляд справи відкладено на 12.07.2017 року.

07.07.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 року відкладено розгляд справи на 01.08.2017 року.

В судове засідання 01.08.2017 року представники позивача, третьої особи-1 на стороні відповідача, третіх осіб -1, -2, -3, -4, -5 на стороні позивача не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичні адреси сторін.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.08.2017 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити, представник третьої особи-1 на стороні позивача позовні в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" (далі по тексту - позивач, продавець, ТОВ "Українська агрохімічна компанія") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (далі по тексту - відповідач, покупець, ТОВ "Вассма Рітейл") укладено договір купівлі-продажу побутових приміщень літ. В площею 329,5 кв. м. (далі по тексту - Договір, спірний договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати побутові приміщення літ. В площею 329,5 кв. м. у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно у власність і сплатити 916170,00 грн. (в.ч. ПДВ)(т.ІІ, а.с. 24-25, 86-87).

Договір з боку продавця було підписано представником за довіреністю від 03 грудня 2011 року ОСОБА_10, а з боку покупця - директором ОСОБА_11

За змістом п.1.2 Договору нерухоме майно, що відчужується за договором, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4463632, опис об'єкта: будівля цегляна, літ.В-2, загальною площею 329,5 кв. м. Відчужуване майно розташоване на земельній ділянці площею 1,48 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно з витягу від 14.12.2011 року з реєстру прав власності на нерухоме майно (т. ІІ, а.с. 90) та витягу №34254136 від 15.12.2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. ІІ, а.с. 92) встановлено наявність на момент укладання оспорюваного Договору у ТОВ "Українська агрохімічна компанія" речових прав на об'єкт продажу.

За умовами п.2.1. Договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін здійснюється за 763 475,00 грн., податок на додану вартість в сумі 152 695,00 грн., що разом становить 915 170,00 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. та зареєстровано в державному реєстрі правочинів 15.12.2011 року за №4803955 (т.ІІ, а.с. 88).

Частиною 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Спірний договір вчинено 15.12.2011 року, тобто з моменту його державної реєстрації.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За приписом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Суд звертає увагу на встановлені у справі №910/28083/14 (постанова ВГСУ від 12.01.2016 року) факти, а саме, що проводячи загальні збори позивача 02 жовтня 2009 року, якими надано директору ОСОБА_12 повноваження на укладання та підписання від імені товариства угод та договорів, що стосуються відчуження (продажу), ОСОБА_12 представляв інтереси ОСОБА_2 (з часткою у товаристві 50,31447%) за скасованою ОСОБА_2 20 листопада 2008 року довіреністю.

Також постановою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року №910/12493/14 встановлено, що єдиним учасником ТОВ "Вассма Рітейл" є підприємство - ТОВ "Вассма Кемікал", а учасником ТОВ "Вассма Кемікал" є, зокрема ОСОБА_12

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З боку ТОВ Вассма Рітейл Договір укладав (підписував) директор - ОСОБА_11, повноваження якого підтверджуються статутом, а також протоколом загальних зборів учасників ТОВ Вассма Рітейл від 24.11.2011 року.

З боку ТОВ Українська Агрохімічна Компанія Договір купівлі-продажу укладав представник - ОСОБА_10. Повноваження представника підтверджуються довіреністю від 03.12.2011 року № 2380.

Довіреність на укладення Договору купівлі-продажу від імені ТОВ Українська Агрохімічна Компанія видана товариством в особі директора ТОВ Українська Агрохімічна Компанія ОСОБА_12, повноваження якого підтверджуються статутом, а також протоколом загальних зборів учасників від 24.11.2011 року.

Станом на дату укладання спірного Договору (15.12.2011 року) рішення зборів учасників Позивача щодо згоди на укладання та підписання директором товариства ОСОБА_12 від імені товариства договорів, що стосуються відчуження (продажу) нерухомого майна та земельних ділянок, що належать Позивачу, в судовому порядку не оскаржувалося.

Оспорюваний Договір містить посилання на вказане рішення зборів учасників Позивача, що є доказом того, що на момент вчинення правочину сторони були обізнані щодо того, що всі вимоги Статуту Позивача були виконані належним чином, та всі обмеження, які передбачені Статутом Позивача дотримані.

Отже, Відповідачу (контрагенту за оспорюваним Договором купівлі-продажу) було відомо про дотримання вимог всіх положень Статуту Позивача, у зв'язку з чим на момент вчинення оспорюваного правочину жодних обмежень щодо його укладання, про які Відповідач знав або повинен був би знати, не існувало. Наступне визнання в судовому порядку недійсним рішення зборів учасників ТОВ Українська агрохімічна компанія від 02 жовтня 2009 року, яке оформлене протоколом №02/10-01, не усуває факту законності дій колишнього директора ТОВ Українська агрохімічна компанія ОСОБА_12 щодо виконання рішення зборів учасників, тому не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору. Аналогічну правову позицію містить Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , а також Постанова Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2016 року у справі, що розглядається.

З врахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи документів суд дійшов до висновку, що ОСОБА_12, як директор в особі довіреної ОСОБА_10, вчиняючи правочин від імені позивача не діяв в своїх інтересах (ч. 3 ст. 238 ЦК України).

Відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України , є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

З врахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов до висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, та не довів фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторін щодо вчинення (укладання) спірного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторонами не порушено приписів ст. 203, 215 ЦК України, на підставі яких позивач просить суд визнати Договір недійсним, твердження позивача про недійсність Договору спростовується наявними в матеріалах справи документами та нормами чинного законодавства, а тому в суду відсутні правові підстави для визнання Договору недійсним.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 28.08.2017 року.