Рішення

від 28.08.2017 по справі 910/10382/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2017Справа №910/10382/17

За позовомПриватного підприємства Фірми Віктор доОбслуговуючого кооперативу Булгаковський простягнення 246304,85 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаКваснюк М.Г. - представник від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Фірма Віктор звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу Булгаковський 246304,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору позики №30-07 від 06.05.2015 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 150000,00 грн, що є еквівалентом 7140,80 доларів США за офіційним курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору, однак, відповідач суму позики не повернув, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 185875,02 грн, що є еквівалентом 7140,80 доларів США на момент подачі позову та 55223,07 грн заборгованості по процентам за користування чужими коштами. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5206,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/10382/17 та призначено розгляд справи на 20.07.2017.

В судовому засіданні 20.07.2017 оголошувалась перерва до 28.08.2017.

23.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що 23.08.2017 Обслуговуючим кооперативом Булгаковський скасовано довіреність №б/н від 19.07.2017, видану на ім'я ОСОБА_2 щодо представництва інтересів відповідача у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи №910/10382/17, а голову правління відповідача у зв'язку із виробничою необхідністю на правлено у відрядження з 24.08.2017 по 01.10.2017. У зв'язку з цим, за твердженням відповідача, останній не має можливості отримати від позивача відповідь щодо підписання акту звіряння взаємних розрахунків по договору, на підставі якого заявлено до стягнення заборгованість у даній справі.

Однак, суд відзначає, що наведені відповідачем обставини, з огляду на положення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки у судовому засіданні, призначеному на 20.07.2017, судом заслухано пояснення представника відповідача по суті спору та у матеріалах справи наявний відзив відповідача на позов, суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору, і справа може бути розглянута без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

В судове засідання, призначене на 28.08.2017, з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

У поданих суду відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем не було перераховано відповідачу грошові кошти за договором позики №30-07 від 06.05.2015, а тому даний договір є неукладеним. За твердженням відповідача, долучена позивачем до справи копія платіжного доручення №231 від 30.07.2015 не може слугувати підтвердженням надання позики відповідно до умов договору позики №30-07 від 06.05.2015, оскільки в графі призначення платежу вказано безвідсоткова фінансова допомога згідно договору №30-07 від 30.07.2017 . Крім того, відповідач зазначає, що станом на 30.07.2015 офіційний курс долару США до гривні України складав 22,073558 грн за один долар, а еквівалентом 150000,00 грн було 6795,46 доларів США.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.05.2015 Приватним підприємством Фірма Віктор (позикодавець) та Обслуговуючим кооперативом Булгаковський (позичальник) було підписано договір позики №30-07 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором позикодавець перерахував у користування позичальнику, а позичальник прийняв у користування від позикодавця грошові кошти у сумі 150000,00 грн, що є еквівалентом 7140,80 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору (1 долар США = 21,006 грн).

Пунктом 2 Договору позики передбачено, що позичальник зобов'язується повернути суму грошових коштів, еквівалентну 7140,80 доларів США, зазначену в п. 1 договору, переведену в національну валюту України гривню згідно валютного курсу Національного банку України на момент повернення коштів до 30.06.2016.

За змістом п.п. 3, 4 Договору позики повернення має бути здійснене шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Позика вважається повернутою в момент перерахування позикодавцеві грошей в сумі, що еквівалентна 7140,80 доларів США за офіційним валютним курсом Національного банку України, встановленого на момент перерахування коштів позичальнику.

За правовою природою Договір №30-07 від 06.05.2015 є договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст.ст. 629, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, з наведених вище положень законодавства слідує, що договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом зазначеного договору.

Суд відзначає, що при встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо судом встановлено факт отримання позичальником меншої кількості грошей або родових речей, ніж вказано у договорі, спірний договір вважається укладеним на фактично одержану позичальником кількість грошей або речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача суму позики у розмірі 150000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №231 від 30.07.2015.

При цьому, за умовами Договору позикодавець зобов'язався перерахувати позичальнику грошові кошти, що є еквівалентом 7140,80 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору .

З огляду на те, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом зазначеного договору, а станом на 30.07.2015 (дата перерахування грошових коштів відповідачу) офіційний курс гривні до долару США становив 22,07 грн за 1 долар США, суд дійшов висновку, що Договір позики №30-07 від 06.05.2015 є фактично укладеним на суму 6796,56 доларів США (а не 7140,80 доларів США як зазначено в Договорі).

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів перерахування відповідачу обумовленої Договором суми позики, так як у вищевказаному платіжному дорученні в графі призначення платежу вказано безпроцентна поворотна фінансова допомога зг.договору №30-07 від 30.07.2015 р. , в той час як вимоги у даній справі заявлені позивачем на підставі Договору позики №30-07, датованим 06.05.2015.

Проте, вказані доводи судом відхиляються, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування між сторонами правовідносин щодо надання позики, які б виникали з інших, аніж Договір №30-07 від 06.05.2015, правових підстав, в тому числі не надано примірника договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №30-07 від 30.07.2015.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.2 Договору позики сторони погодили, що позичальник зобов'язується повернути суму грошових коштів, еквівалентну 7140,80 доларів США, зазначену в п. 1 договору, переведену в національну валюту України гривню згідно валютного курсу Національного банку України на момент повернення коштів до 30.06.2016 .

Пленумом Вищого господарського суду України в п. 1.9 постанови від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року , то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, в силу приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2 Договору позики, останнім днем виконання зобов'язання відповідача з повернення отриманої суми позики було 29.06.2016, а відтак не пізніше 29.06.2016 відповідач зобов'язаний був повернути позивачу суму коштів, еквівалентну 6796,56 доларів США, переведену в національну валюту України гривню згідно валютного курсу Національного банку України.

Станом на 29.06.2016 офіційний курс долару США до гривні складав 24,87 грн за один долар, а відтак на останній день строку, коли відповідач мав повернути отриману суму позики, еквівалентом 6796,56 доларів США була сума коштів у розмірі 169030,45 грн.

Однак, як свідчать обставини справи, в порушення умов Договору та вимог законодавства відповідач своїх зобов'язань з повернення суми позики не виконав, у зв'язку з чим з 30.06.2016 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 169030,45 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності перед позивачем заборгованості за Договором позики не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з повернення суми позики у розмірі 169030,45 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правових підстав для стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми заборгованості з повернення позики (у розмірі 16844,57 грн) позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а тому в цій частині позов залишається судом без задоволення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 55223,07 грн суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом . Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки умовами Договору позики №30-07 від 06.05.2015 не визначено розміру і порядку одержання процентів, а в платіжному доручення №231 від 30.07.2015 (на яке позивач посилається як на доказ надання позики) сам позивач зазначив, що даний договір позики є безпроцентним, підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відсутні.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5206,76 грн за період прострочення з 30.06.2016 по 21.06.2017 (виходячи із суми заборгованості у розмірі 177448,00 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими.

За здійсненим судом перерахунком, виходячи із встановленого судом розміру простроченого грошового зобов'язання - у сумі 169030,45 грн, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 4959,77 грн.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Булгаковський (01133, м.Київ, вулиця Щорса, будинок 38, ідентифікаційний код 39742627) на користь Приватного підприємства Фірми Віктор (80100, Львівська обл., місто Червоноград, вулиця Корольова, будинок 5, квартира 13, ідентифікаційний код 20818576) заборгованість у розмірі 169030 (сто шістдесят дев'ять тисяч тридцять) грн 45 коп., 3% річних у розмірі 4959 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 77 коп. та судовий збір у розмірі 2609 (дві тисячі шістсот дев'ять) грн 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.08.2017

Суддя Ю.М. Смирнова