Рішення

від 14.08.2017 по справі 369/1052/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1052/17

Провадження № 2/369/1536/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Дубас Т.В.,

при секретарях: Ведмеденко Н.М., Ярмак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Дарницького районною суду м. Києва у справі № 369/737/15 від 31.07.15 року визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0979 га, кадастровий номер8000000000:90:283:0037 розташованої за адресою: 5-й провулок Лєрмонтова, 21, м. Київ.

Суд не вивчивши та не дослідивши обставин справи відмовив вислухати показання свідків, мотивуючи це затягування часу, що не відноситься до справи, прийняв помилкове рішення, яке вона не вважаю гуманним та справедливим.

Земельна ділянка, яка була виділена для родини позивача, остання оформила на свого батька, не бачачи ніякої загрози.

Про таке рішення чоловіка позивача було відомо усім родичам, друзям, які рекомендували цього не робити, але позивач була твердо переконана, що у сім'ї не яких непередбачуваних обставин не виникне.

Батько на всяк випадок залишив позивачу папір зі своїм підписом, якщо у братів виникне бажання заволодіти земельною ділянкою родини.

Так сталося, що жадібність відповідача до наживи поборола у нього людську чесність, порядність та родинні стосунки.

З батьками відповідач не спілкувався 12 років, із позивачем 30 років, та з метою свого збагачення, у травні 2012 році він таємно виписав батька та забирає від позивача, створюючи умови для перешкоджання спілкування батька з іншими родичами та умисно перешкоджав батькові скласти заповіт.

Після чого відповідач не давав батькові спокою та лікування, викликаючи працівників міліції без поводу, створюючи чим йому нервові напади, споював його, водив по різним установам, судам, з метою заволодіти будинком онука батька, забирав у нього усю пенсію та гроші, відкладені на будівництво нового будинку. Він викрав усі речі родини, які знаходилися у будинку.

Усі ці дії відповідача довили позивача до нервового зриву та спричинили два інсульти.

По часу виписки піклуванням здоров'ям та лікування батька займалася лише позивач, про що є докази.

Тому позивач просила, усунити ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0979 га, (кадастровий номер 8000000000:90:283:0037) розташованої за адресою: 5-й провулок Лєрмонтова, 21, м. Київ, з причин ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані та умисного перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт і цим сприявши виникненню права на спадкування у нього самого.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Відповідач та його представник проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та покази свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 08 травня 2014 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 І-ОК № 317069.

До майна померлого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 була заведена спадкова справи.

Спадщину після померлого прийняли його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2015 р. було визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0979 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0037 розташованої за адресою: 5-1 пров. Лермонтова, 21, Дарницького району м. Києва.

В даній частині рішення Дарницького районного суду м. Києва було залишено без змін згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 5 статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні даної справи, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України , повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкоємцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Під безпораднім станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну і фізичну змогу надавати таку допомогу.

За змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. З огляду на викладене, правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги при можливості її надання спадкодавцю, який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу, потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця.

Пунктом 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування передбачено, що відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця.

При розгляді справ цієї категорії суди нерідко постановляють рішення про усунення від спадкування спадкоємця, коли у справі немає жодного доказу про умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю, крім того факту, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, ігноруючи при цьому статті 10 , 60 ЦПК , відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 12.12.2008 р. № 1517, громадянку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає у АДРЕСА_1, призначена помічником громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає у АДРЕСА_1. ОСОБА_3 є інвалідом 1-ї групи Великої Вітчизняної Війни та за станом здоров'я потребує постійної сторонньої допомоги, згідно висновку довідки МСЕК м. Києва, серія КИО-1 № 011107 від 01.06.1998 року.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3, вбачається що останній перебував на стаціонарному лікуванні в ЦРЛ Дарницького району м. Києва.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст.57-58 ЦПК України , та відповідно підтверджували свідоме ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, а також потреби спадкодавця в допомозі саме від відповідача, суду, позивачем надано не було. Також не надано доказів того, що відповідач умисно перешкоджав спадкодавцеві скласти заповіт.

Призначення позивача помічником гр. ОСОБА_7, не має доказового значення по справі, оскільки відповідно нормами Цивільного кодексу України не визначено статусу особи як помічник . В той же час нормами цивільного законодавства передбачено можливість бути особи опікуном або піклувальником.

Отже, доказів які б були достатніми для усунення відповідача від права на спадкування, позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись, ст. ст. 15, 16, 1216, 1217, 1222, 1224 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 33, 58-60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.