Ухвала

від 26.09.2017 по справі 369/1052/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1052/17 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В. Провадження № 22-ц/780/4646/17 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А. Категорія 38 26.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою у відповідності до норм ч.ч. 2, 5 ст. 1224 ЦК України та просила суд усунути відповідача від права на спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0979 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 369/737/15 від 31.07.15 року визнано за ОСОБА_3, в порядку спадкування право власності на 1/3 частину вищевказаної земельної ділянки

Вказану земельну ділянку, яка була виділена для родини позивача (на ім'я померлого чоловіка, як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС), остання оформила на свого батька, який у свою чергу залишив розписку зі своїм підписом про те, що після його смерті земельна ділянка підлягає переоформленню на ім'я позивачки попри можливе бажання його синів заволодіти цією земельною ділянкою.

Позивачка зазначає, що у травні 2012 року, з метою свого збагачення, відповідач таємно зняв ОСОБА_4 із місця реєстрації прописки та забрав його від позивачки, яка доглядала батька на підставі розпорядження Дарницької РДА Про матеріали опікунської ради .

Відповідач не давав батькові належної допомоги та лікування, створюючи йому умови не придатні для спокійного проживання, що спричинило постійні нервові напади та два інсульти, забирав у нього усю пенсію та гроші. Піклуванням здоров'ям та лікуванням батька займалася лише позивачка до виписки його з місця проживання. У зв'язку з викладеним позивачка просила усунути відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_4

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1.

03 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. була заведена спадкова справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4.

Спадщину після померлого прийняли його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_7, подавши відповідні заяви до нотаріальної контори. (а.с. 67, 69)

ОСОБА_7 як спадкоємець першої черги відмовився від права на спадкування на користь ОСОБА_2 (а.с. 68)

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2015 р. було визнано за ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0979 га, кадастровий номер НОМЕР_2 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 що належала померлому на підставі Державного акту серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку. (а.с. 107)

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року в цій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва було залишено без змін. (а.с. 104-106)

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачем не надано належним та допустимих доказів того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, потребував допомоги саме від відповідача, а той у свою чергу, свідомо ухилявся від надання такої допомоги і умисно перешкоджав померлому скласти заповіт.

Колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 являвся інвалідом 1-ї групи Великої Вітчизняної Війни та за станом здоров'я потребував постійної сторонньої допомоги, згідно висновку довідки МСЕК м. Києва, серія КИО-1 № 011107 від 01.06.1998 року та згідно розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 12.12.2008 р. № 1517, громадянку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає у АДРЕСА_1, призначена помічником громадянину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає у АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до виписок із медичної карти хворого ОСОБА_4, вбачається, що останній постійно, із переривами короткотривалого проміжку часу перебував на стаціонарному лікуванні в ЦРЛ Дарницького району м. Києва (а.с.13-18).

За правилами ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні справи даної категорії, згідно із вимогами ст. 214 ЦПК України, повинен встановити, як факт ухилення особи від надання спадкоємцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Під безпораднім станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Ухилення характеризується умисною формою вини. Підлягають також з'ясуванню судом і питання стосовно потреби спадкодавцем допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну і фізичну змогу надавати таку допомогу. Тому лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. З огляду на викладене, правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги при можливості її надання спадкодавцю, який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу, потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

З матеріалів справи вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 володів земельною ділянкою площею 0,0979 га, кадастровий номер НОМЕР_2, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд розташованою по п'ятому АДРЕСА_2

За життя померлий не склав заповіт. Спадкоємцями першої черги за законом є його діти ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_7 у зазначені законом строки відмовився від прийняття своєї частки на користь ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 10, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із вищезазначеного, для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Проте доказів, які б були достатніми для усунення відповідача від права на спадкування, позивач суду не надав.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з дотримання вказаних вище норм матеріального права і відповідності з наданими сторонами по справі допустимими доказами .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 , 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв