Ухвала

від 23.08.2017 по справі 910/1281/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця

23.08.2017Справа № 910/1281/17

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Ярмоленко С.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" на діїДарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі№ 910/1281/17 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС"

простягнення боргу та штрафних санкцій 529 675, 12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Рябець Л.В. - представник за довіреністю;

від відділу ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 543 710, 25 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 469 589,27 грн., пені - 40 160,78 грн. та інфляційних втрат - 25 925, 07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 року провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" основного боргу у розмірі 100 000, 00 грн. - припинено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" (02081, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д, корпус "З"; код ЄДРПОУ 40398356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВИСОЦЬКОГО, будинок 4; код ЄДРПОУ 33109363) 363 589, 27 грн. - основного боргу, 40 160, 78 грн. - пені, 25 925,07 грн. - інфляційних втрат та 7 945, 12 грн. - судового збору. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВИСОЦЬКОГО, будинок 4; код ЄДРПОУ 33109363) суму судового збору зайво сплаченого згідно платіжного доручення № 12683 від 20.01.2017 року (оригінал міститься в матеріалах справи № 910/1281/17) у розмірі 90, 02 грн.

31.05.2017 року на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

30.06.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якій просить:

- визнати незаконними дії/рішення Головного державного виконавця Шпака О.І. державної виконавчої служби Дарницького РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві щодо винесення Постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725 та винесення Постанови про арешт майна боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725;

- визнати недійсною постанову про арешт коштів божника від 16.06.2017 року ВП № 54155725 якою накладено арешт на кошти рахунка ТОВ "ПРОСТОСЕРВІС" відкритому у АТ "УкрСибббанк" (04071, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12), МФО 351005, р/р № 26002609275200 з якого здійснювалася виплата заробітної плати, виплат за відрядження, виплат по лікарняним листам (за перші 5 днів) та відповідних обов'язкових податків та зборів до бюджету України (Єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір);

- визнати недійсною постанову про арешт майна боржника від 16.06.2017 року ВП 54155725.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" призначено до розгляду у судовому засіданні 16.08.2017 року.

15.08.2017 року через загальний відділ діловодства суду від відділу ДВС надійшли заперечення на скаргу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.08.2017 року відклав розгляд скарги на 23.08.2017 року.

22.08.2017 року до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення скаржника на відзив-заперечення Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, в яких окрім заявлених вище вимог просив:

- зобов'язати Дарницький РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку відкритому у АТ УкрСиббанк МФО 351005, р/р № 26002609275200, який було накладено відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725;

- зобов'язати Дарницький РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві зняти арешт з майна, який було накладено відповідно до постанови про арешт майна боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725.

Представник скаржника в судовому засіданні 23.08.2017 року наполягав на задоволенні скарги та надав усні пояснення.

Представники позивача та відділу ДВС в даному судовому засіданні присутніми не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, тому скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" розглядається по суті в судовому засіданні 23.08.2017 року.

Розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС", Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із матеріалів скарги 16.06.2017 старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Шпаком О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54155725 про стягнення з боржника загальної суми 473 620, 24 грн. згідно судового наказу та 43 762, 02 грн. виконавчого збору.

Разом з тим, 16.06.2017 року, було винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 481 882, 26 грн. у АТ УкрСиббанк (040771, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12), МФО 351005, р/р № 26002609275200.

З матеріалів справи вбачається, що у боржника дійсно відкрито рахунок у АТ УкрСиббанк (04071, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) МФО 351005, р/р № 26002609275200, який призначений для виплат заробітної плати, виплат за відрядження, виплат по лікарняним листам (за перші 5 днів), та відповідних обов'язкових податків та зборів до бюджету України.

Згідно ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата на ТОВ Простосервіс виплачується працівникам вчасно та наступна виплата повинна бути виплачена в строк до 23.06.2017 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 22.06.2017 скаржник звернувся з відповідної заявою-скаргою від 22.06.2017 року до Дарницького РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві з вимогою скасувати постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725. Яку було прийнято та зареєстровано у канцелярії Дарницького РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві 22.06.2017 року під вх. № 12015.

Проте письмової відповіді від Дарницького РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві так і не надходило.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст.2 Закону України Про виконавче провадження (чинного на момент винесення оскаржуваних постанов) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.6 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За змістом вимог ст.ст. 52, 65, 66 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відтак, за відсутності даних про добровільне виконання боржником рішення суду державний виконавець для вжиття заходів з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва правомірно виніс 16.06.2017 постанову ВП № 54155725 про арешт коштів боржника.

Разом з тим, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно вимог ч.3 ст.15, ст.24 Закону України Про оплату праці оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Постановою ВП № 54155725 від 16.06.2017 про арешт коштів боржника було накладено арешт на кошти боржника на рахунку №26002609275200 в АТ Укрсиббанк .

У своїх запереченнях № 54155725/23 від 14.08.2017 на скаргу, державний виконавець вказує на те що, згідно до відповіді Державної податкової інспекції України від 11.07.2017 року у скаржника є відкритий рахунок № 26046609275200, який і є, на думку державного виконавця рахунком, з якого здійснюються соціальні виплати, виплати по відрядженням, виплати по лікарняним листам та обов'язкових податків та зборів до бюджету України.

У той же час, державний виконавець звертає увагу суду на те, що фактично скаржник вводить суд в оману, оскільки рахунок № 26002609275200, на який накладено арешт, не має спеціального режиму, а отже, законодавство не містить заборон накладати арешт на згаданий рахунок боржника.

Проте, надана державним виконавцем відповідь № 1027499200 від 11.07.2017 року містить лише перелік рахунків відкритих боржником в АТ Укрсиббанк , а саме: № 26001609275201, № 26046609275200, № 26002609275200, № 26009609275203, № 26008609275204 та № 26000609275202.

Виходячи в вищевикладеного, суд позбавлений можливості встановити призначення вказаних рахунків боржника в АТ Укрсиббанк .

Більше того, як вбачається із доводів скаржника, звертаючись із скаргою до суду він не стверджував, що рахунок, відкритий в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р № 26002609275200 є рахунком зі спеціальним режимом використання, а стверджував, що саме цей рахунок є таким з якого виплачується заробітна плата та інші виплати співробітникам. Усі інші рахунки відкриті ТОВ "Простосервіс", в тому числі у ПАТ КБ "Приватбанк" для інших господарських потреб товариства.

Частиною 3 статті 52 Закону України "Прор виконавче провадження" передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках , звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Крім того, боржник 22.02.2017 року подав державному виконавцю Дарницького РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві разом із заявою-скаргою пакет документів, а саме:

- копія Договору укладеного з АТ "Укрсиббанк" № 6092752001 від 21.04.2016 року про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат співробітникам клієнта у безготівковій формі;

- копія зарплатних відомостей за лютий-травень 2017 року;

- копія платіжних доручень про виплати по зарплатним відомостям за лютий-травень 2017 року з цього рахунку.

Поясненнями скаржника, зарплатними відомостями, а також платіжними дорученнями про виплати заробітної плати по цим зарплатним відомостям за останній квартал 2017 року, підтверджується, що грошові кошти з вищевказаного рахунку призначені для виплати заробітної плати працівникам скаржника та сплати податкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи, що арешт коштів на рахунку, з якого здійснюється виплата заробітної плати порушує права та законні інтереси працівників скаржника, суд вважає, що дії державного виконавця в цій частині є неправомірними, а постанова ВП № 54155725 від 16.06.2016 в частині арешту зазначених коштів в межах фонду оплати праці є незаконною.

Разом з тим, враховуючи те, що боржник не позбавлений можливості проводити через вказаний рахунок інші платежі, не пов'язані з виплатою заробітної плати та сплати податкових платежів, пов'язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати працівникам підприємства, суд вважає, за можливе скасувати накладений державним виконавцем арешт на грошові кошти на вказаному рахунку в межах фонду оплати праці працівників боржника.

Водночас, 16.06.2017 р. було винесено постанову ВП № 54155725 про накладення арешту на майно боржника.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Пунктом 10 частини 8 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Зі змісту постанови ВП № 54155725 про арешт майна боржника вбачається, що арешт накладено на все майно, що належить боржнику.

Господарським судом встановлено, що державний виконавець не здійснив опис арештованого майна. Останнім не визначено, на яке саме майно накладається арешт, що унеможливлює розпоряджатися майном.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що майно боржника не було зазначено в заяві стягувача, не було виявлено та не було здійснено його опис, а тому дії головного державного виконавця Шпака О.І. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725 з зазначенням в постанові накласти арешт на все майно, що належить боржнику , є такими що порушують ч. 2 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження .

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Господарський суд приходить до висновку, що такий вид забезпечення виконання рішення суду як арешт усього майна, може унеможливити здійснення господарської діяльності, що, в подальшому, може призвести до неможливості повноцінної діяльності останнього.

Таким чином, оскільки зазначеним арештом та забороною порушуються права боржника на здійснення господарської діяльності, господарський суд приходить до висновку, що дії головного державного виконавця Шпака О.І. державної виконавчої служби Дарницького РВ ДВС м. Києва, щодо винесення 16.06.2017 року постанови про арешт майна боржника є неправомірними у зв'язку із чим дана постанова підлягає визнанню недійсною.

Крім того, скаржником 22.08.2017 року було подано до Господарського суду міста Києва заперечення на відзив-заперечення Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, в яких останній просив:

- зобов'язати Дарницький РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку відкритому у АТ УкрСиббанк МФО 351005, р/р № 26002609275200, який було накладено відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725;

- зобов'язати Дарницький РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві зняти арешт з майна, який було накладено відповідно до постанови про арешт майна боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725.

Проте, суд відмовляє у задоволенні вищевказаних вимог у зв'язку з тим, що дані вимоги не були заявлені при поданні скарги на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29.06.2017 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТОСЕРВІС" на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві по справі №910/1281/17 задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії/рішення Головного державного виконавця Шпака О.І. державної виконавчої служби Дарницького РВ ДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві щодо винесення Постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725 та винесення Постанови про арешт майна боржника від 16.06.2017 року ВП № 54155725.

3. Визнати недійсною постанову про арешт коштів божника від 16.06.2017 року ВП № 54155725 якою накладено арешт на кошти рахунка ТОВ "ПРОСТОСЕРВІС" відкритому у АТ "УкрСибббанк" (04071, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12), МФО 351005, р/р № 26002609275200 з якого здійснювалася виплата заробітної плати, виплат за відрядження, виплат по лікарняним листам (за перші 5 днів) та відповідних обов'язкових податків та зборів до бюджету України (Єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір).

4. Визнати недійсною постанову про арешт майна боржника від 16.06.2017 року ВП 54155725.

5. В іншій частині скарги відмовити.

Суддя Ю.О. Підченко