Постанова
від 03.08.2017 по справі 925/281/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа№ 925/281/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

За участю представників:

Від позивача: Петренко С.О.

Від відповідача : Гніденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крео-Енергія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі №925/281/17 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Смілянської міської ради

до Приватного підприємства "Крео-Енергія"

про стягнення 575 344,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі №925/281/17 позов Смілянської міської ради (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.05.2017) задоволено: присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Крео-Енергія" (ідентифікаційний код 33741371, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березнева, 10, оф. 1201) на користь Смілянської міської ради (ідентифікаційний код 25874705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 37) 357 001,28 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки за адресою м. Сміла, вул. Промислова, 12-г загальною площею 1,0213 га без оформлення правовстановлюючих документів. Розподілено судові витрати.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що встановлені у справі обставини свідчать про протиправну поведінку відповідача, яка має наслідком використання земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди, у зв'язку з чим позивачеві завдано збитки у вигляді несплати орендної плати в сумі 357 001,28 грн. за період з 15.06.2015 (з моменту прийняття Смілянською міською радою рішення від 15.06.2015) по 01.11.2016, які підлягають до стягнення у примусовому порядку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, апелянт (відповідач) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Так, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував зокрема приписів статті 17 Закону України Про оренду землі , згідно якої об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено договором оренди, статті 25 наведеного Закону, якою встановлено, що орендар зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки. Встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку. Так, апелянт вказував, що проект договору оренди земельної ділянки був переданий для підписання та реєстрації 30.09.2016, а такт приймання - передачі земельної ділянки був датований 2015 роком, з чим відповідач не погоджувався, і листом від 04.10.2016 № 12 просив позивача виключити з пункту 19 тексту проекту договору оренди землі підпункт орендар вносить плату за період фактичного користування з 15.06.2015 до моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки на рівні орендної плати , а також скласти акт приймання - передачі земельної ділянки 2016 роком. Позивач жодної відповіді на лист відповідача - не надав. Апелянт наголошує, що оскільки у відповідача наявні заперечення до умов запропонованого позивачем договором оренди, а позивач не погоджується з зауваженнями відповідача, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, тобто такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України). В такому випадку питання укладення такого договору має вирішуватись в судовому порядку за ініціативою позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/281/17 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Крео-Енергія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крео-Енергія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі №925/281/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 06.07.2017.

29.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Смілянської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Так, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що пунктом 4 рішення Смілянської міської ради від 15.06.2015 саме на відповідача покладено обов'язок зареєструвати права оренди на земельну ділянку у порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, враховуючи тк істотну обставину, що відповідач набув у власність нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Промисловій, 12-г у м.Сміла, а не був набувачем права оренди на неї в загальному порядку, а тому в силу ст. 120 Земельного кодексу України з моменту придбання об'єкта до нього перейшли всі права оренди на земельну ділянку, якою на праві оренди володів попередній власник. Крім того, позивач наголошував, що в силу ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України у випадку незгоди з умовами запропонованого договору, складається протокол розбіжностей, який між сторонами не складався, а лист відповідача від 04.10.2016 № 12 не є таким документом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 розгляд справи відкладено на 20.07.2017.

20.07.2017 розгляд справи №925/281/17 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Крео-Енергія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 - не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 розгляд справи призначено на 03.08.2017.

03.08.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Крео-Енергія" надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач наголошував на необхідності врахування під час перегляду справи в апеляційному порядку п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6, а також неврахування судом першої інстанції п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (зі змінами) Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , п. 6.3 Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Представник апелянта в судовому засіданні 03.08.2017 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Позивачем заявлено позов (з урахуванням прийнятої судом першої інстанції заяви про зменшення позовних вимог від 05.05.2017) про стягнення з відповідача 357 001,28 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки за адресою м. Сміла, вул. Промислова, 12-г загальною площею 1,0213 га без оформлення правовстановлюючих документів за період з 15.06.2015 по 01.11.2016.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що неукладення договору оренди між сторонами відбулося з вини Смілянської міської ради, розрахунок збитків зроблено невірно, бо застосовано подвійну індексацію при розрахунку орендної плати, а сам розрахунок не можна проводити із дати прийняття рішення радою про передачу земельної ділянки в оренду, оскільки право користування нею у позивача виникає лише з моменту підписання та реєстрації договору оренди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до договору купівлі- продажу від 12.08.2014 ПП "Крео-Енергія" придбало нежитлову будівлю з господарськими спорудами (комплекс - підприємство по переробці газового конденсату) площею 1375,4 кв.м. за адресою: м. Сміла, вул. Промислова, 12-г , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

27.10.2014 Смілянською міською радою було надано дозвіл № 11-10/14 приватному підприємству "Крео - Енергія" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 1,0213 га для передачі в оренду строком на 10 років під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів різних фракцій з реконструкцією колишнього арматурного цеху по вул. Промисловій 12-г.

15.06.2015 рішенням Смілянської міської ради № 68-144/VI Про надання земельної ділянки ПП Крео-Енергія під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів на вул.. Промисловій,12-г затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватного підприємства "Крео - Енергія" площею 1,0213 під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів різних фракцій з реконструкцією колишнього арматурного цеху по вул. Промисловій 12-г з цільовим призначенням - землі промисловості, у тому числі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (п. 1), розірвано договір від 25.09.2007 № 040777800251 та припинено право ТОВ Сміла-Ресурси на оренду земельної ділянки площею 1,0213 га земель промисловості на вул.. Промисловій, 12-г в зв'язку з переходом права власності на нежитлову будівлю з господарськими спорудами, розташовану на земельній ділянці (п. 2), надано ПП Крео-Енергія земельну ділянку комунальної власності (кадастровий номер 7110500000:06:003:0060) площею 1,0213 га під підприємство по переробці газового конденсату нафтопродуктів різних фракцій з реконструкцією колишнього арматурного цеху на вул.. Промисловій, 12-г в оренду строком на 10 років з дати прийняття цього рішення; на земельну ділянку площею 0,2535 встановити обмеження у використанні у охоронній зоні ЛЕП (п. 3), ПП Крео-Енергія зареєструвати право оренди на землю в порядку, встановленому чинним законодавством (п. 4).

22.07.2015 відповідач звернувся до Управління архітектури з заявою, в якій просив підготувати договір оренди землі по вул. Промисловій 12-г площею 1,0213 га під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів.

За доводами позивача, Управлінням архітектури Смілянської міської ради було вручено представнику відповідача 12.08.2015 договір оренди, а в зв'язку з неповерненням позивачем підписаного примірника договору оренди відповідачу повторно 30.09.2016 було вручено договір оренди земельної ділянки, про що в журналі реєстрації договорів оренди було зроблено запис.

Сторонами спору не заперечувалось під час вирішення спору у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, станом на час вирішення спору договір оренди землі щодо земельної ділянки по вул. Промисловій, 12-г між ними не укладено, а право оренди не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Листом Смілянської ОДПІ № 7486/23-04-12-013г від 16.10.2016 було повідомлено першого заступника Смілянського міського голови про те, що відповідач, ПП "Крео -Енергія", не обліковується в Смілянській ОДПІ, за земельну ділянку площею 1,0213 га по вул. Промисловій 12-г за період 2014-2016 років звітність з плати за землю подавались, плата за землю не сплачувалась.

Відповідно до ст. 2, 15 Закону України „Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні.

Згідно ст. 122,123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб на підставі рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Згідно із приписами ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 Земельного кодексу України ).

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні (поміж іншим) внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. № 284 затверджено Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно положень якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 2 даного Порядку визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 21.01.2016 № 21 Про утворення комісії із визначення розмірів збитків по платі за землю (з урахуванням внесених змін рішенням від 21.04.2016 № 172), відповідно до п.п. 4 п. а ч. 1 ст. 33, ст. 40 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , керуючись п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284, з метою визначення розмірів збитків по платі за землю в адміністративних межах міста, виконавчий комітет Смілянської міської ради вирішив утворити комісію з визначення розмірів збитків по платі за землю та затверджено її склад згідно з додатком (п. 1), доручено Комісії забезпечити розрахунок розмірів збитків, неодержаних доходів міського бюджету по платі за землю суб'єктів господарювання, що не здійснюють платі за використання земельних ділянок чи/або ухиляються від її справляння у повному обсязі у відповідності з вимогами чинного законодавства, рішень міської ради, результати роботи оформити відповідними актами та подати їх на затвердження виконавчого комітету Смілянської міської ради (п. 2).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 23.02.2016 № 77 Про затвердження Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 08.12.2016 № 529 Про затвердження актів з визначення збитків по платі за землю , відповідно до до п.п. 4 п. а ч. 1 ст. 33, ст. 40 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , керуючись абз. 4 п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284, рішенням виконавчого комітету від 23.02.2016 № 77 Про затвердження Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , затверджено акт визначення розміру збитків через несплату орендної плати ПП "Крео -Енергія" за користування земельною ділянкою площею 1,0213 га по вул. Промисловій, 12-г під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів різних фракцій з реконструкцією колишнього арматурного цеху станом на 01.11.2016, складений 17.11.2016 (додаток № 2).

Згідно Акту визначення розміру збитків через несплату орендної плати ПП "Крео -Енергія" за користування земельною ділянкою площею 1,0213 га по вул. Промисловій, 12-г під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів різних фракцій з реконструкцією колишнього арматурного цеху станом на 01.11.2016, складеного 17.11.2016, комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, створеною рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.01.2016 № 21 (зі змінами), виконано розрахунок розміру щорічної орендної плати по вул. Промисловій, 12-г у відповідності до рішення сесії Смілянської міської ради від 02.04.2015 № 68-101/VI "Про затвердження ставок земельного податку та розміру орендної плати на 2015 рік в адміністративних межах Смілянської міської ради" та рішення ХІ сесії Смілянської міської ради від 10.02.2016 № 11-7- VIІ "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.07.2007 № 16-14/VI, яка становить 259 113,80 грн. Загальний розмір збитків по платі за землю вираховано з моменту переходу права власності на нерухоме майно до відповідача, а саме з 12.08.2014 (договір купівлі продажу нежитлової будівлі з господарськими спорудами) і становить 575 344,09 грн. Зокрема, комісією у Акті встановлено, що земельна ділянка комунальної власності площею 1,0213 га (к.н. 7110500000:06:003:0060) на вул.. Промисловій,12-г під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів різних фракцій з реконструкцією колишнього арматурного цеху передана в оренду на 10 років рішенням сесії від 15.06.2015 № 68-144 (проект договору оренди землі було видано на руки 12.08.2015 та повторно за новими ставками 30.09.2016). Право оренди не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок розміру збитків через несплату орендної плати ПП "Крео -Енергія" за користування земельною ділянкою площею 1,0213 га по вул. Промисловій, 12-г зроблено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Промисловій, 12-г, яка становить 1 506 826,02 грн., і вказаний розрахунок відповідає Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що оскаржуваним рішенням задоволено позовні вимоги Смілянської міської ради в сумі 357 001,28 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки за адресою м. Сміла, вул. Промислова, 12-г загальною площею 1,0213 га без оформлення правовстановлюючих документів за період з 15.06.2015 (тобто, з моменту рішенням Смілянської міської ради № 68-144/VI Про надання земельної ділянки ПП Крео-Енергія під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів на вул.. Промисловій,12-г ) по 01.11.2016 (згідно Акту від 17.11.2016), у зв'язку з чим доводи представника апелянта про те, що сума у розмірі 357 001,28 грн. збитків не визначена комісією і не затверджена у встановленому порядку рішенням виконкому - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необгрунтований.

Доводи відповідача про те, що винною особою у неукладенні договору оренди є позивач, тому що запропонований проект договору оренди містить дату укладення 2016 року (яку відповідач сам не може змінити), а відповідач листом від 04.10.2016 № 12 просив внести зміни до договору про виключення п. 19 проекту договору про обов'язок орендаря внести кошти за період фактичного користування земельною ділянкою на рівні орендної плати з 15.06.2015 і до моменту державної реєстрації права оренди, а позивач не вчинив ніяких дій на узгодження умов договору - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції і з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки лист відповідача від 04.10.2016 № 12 не є протоколом розбіжностей в розумінні ч. 4 статті 181 Господарського кодексу України і у випадку незгоди із запропонованою редакцією договору оренди відповідач сам, як рівноправна сторона договору, міг звернутися до суду за примусовим укладенням договору і оформити стосунки між сторонами та розпочати платити орендну плату.

З вищенаведених підстав суд апеляційної інстанції відхиляє і відповідні аналогічні доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України 284 від 19.04.1993 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

При цьому згадана постанова Кабінету Міністрів України 284 від 19.04.1993 не містить положень про наявність чи відсутність вини особи, яка повинна відшкодувати завдані збитки землекористуванням без дозвільних документів.

Пунктом 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин визначено, що вВласники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Пунктом 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин визначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винною особою у неоформленні договору оренди на земельну ділянку по вул. Промисловій, 12-г у м. Сміла є саме відповідач, оскільки Смілянська міська рада зі свого боку вчинила всі дії для укладення договору - прийняла рішення про передачу землі в оренду, забезпечила надсилання і вручення проекту договору оренди відповідачу для підписання, а відповідач фактично ухилився від оформлення землекористування належним чином і навіть не сплачував орендну плату у мінімальному розмірі від нормативної грошової оцінки землі як земельний податок, що свідчить про наявність протиправної поведінки, а також причинний зв'язок між нею та завданими збитками.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач правомірно розраховує свої збитки у розмірі орендної плати за землю, яку він міг би отримувати із відповідача, якби договір оренди між сторонами було укладено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1724 "Деякі питання оренди земель" затверджено форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, згідно з додатками 1 і 2.

З додатку № 2 вбачаться, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, у формулі розрахунку застосовується площа земельної ділянки, її нормативна грошова оцінка, ставка земельного податку у відсотку від нормативної грошової оцінки та добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.07.2015 № 19-28-0.5-2875/2-15, для розрахунку нормативної грошової оцінки ділянки по вул. Промислова, 12-г в сумі 1 506 826,02 грн. використано коефіцієнт індексації 1,249.

Даний коефіцієнт індексації відповідає даним 2014 року, у 2015 році коефіцієнт індексації становить 1,433 згідно листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0,22-201/2-16.

Саме коефіцієнт індексації 1,433 застосовано у розрахунках позивача при зменшенні позовних вимог для стягнення збитків за період з 15.06.2015 по 01.11.2016.

У відповідності до додатку № 2 до рішення Смілянської міської ради від 02.04.2015 № 64-101, за користування земельними ділянками під розміщення АЗС, АТЗС, ГЗС та АГНКС встановлено плату 12 % від нормативної грошової оцінки землі.

Ці вихідні дані використано позивачем для розрахунку збитків, що становлять розмір уточнених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість та безпідставність доводів відповідача про те, що у розрахунках позивача щодо розміру завданих збитків різний коефіцієнт індексації взято двічі за один і той же період. Як вбачається із Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для вирахування нормативної грошової оцінки в сумі 1506826,02 грн. взято коефіцієнт за 2014 рік 1,249. При цьому у розрахунках для зменшення позовних вимог позивач використав коефіцієнт індексації 1,433 для періоду 2015 та 2016 років, що виключає подвійне застосування різних коефіцієнтів за один і той же період.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що математичний розрахунок позовних вимог позивачем здійснено вірно та вказаний розрахунок відповідає Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284.

Сторонами по справі не заперечувалось, що відповідачем не було сплачено розмір заявлених до стягнення збитків в сумі 357 001,28 грн., належних та допустимих доказів протилежного в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано ні суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення, ні суду апеляційної інстанції на час перегляду справи в апеляційному порядку.

У відповідності до п.5 Постанови Кабінету міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 р. "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.

Акт щодо відповідача з визначенням збитків по платі за землю затверджено рішенням виконкому Смілянської міської ради 08.12.2016 № 529, а тому строк для відшкодування відповідачем завданих збитків є таким, що настав.

Суд апеляційної інстанції погоджується із правомірністю нарахування позивачем збитків із часу прийняття рішення Смілянською міською радою від 15.06.2015 № 68-144, яким затверджено технічну документацію щодо відновлення меж в натурі для ПП Крео-Енергія" щодо земельної ділянки площею 1,0213 га по вул. Промислова, 12-г у м. Сміла під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів, припинення землекористування (оренди) іншому землекористувачу та передачі саме позивачу в оренду відповідної земельної ділянки в зв'язку із переходом до відповідача права власності на будівлю, що розташована на ній. Також відповідачу надано в оренду вказану земельну ділянку строком на 10 років з дати прийняття вказаного рішення.

Відповідач заперечує, що право користування земельною ділянкою у нього могло виникнути лише з моменту укладення договору оренди та його державної реєстрації, як передбачено ст. 17,25 Закону України "Про оренду землі", ст. 124 Земельного Кодексу України, ст. 640 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 17 Закону України "Про оренду землі", об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

При цьому ч. 1,2 ст. 120 Земельного Кодексу України визначають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач набув у власність нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Промисловій, 12-г у м. Сміла, а не був набувачем права оренди на неї у загальному порядку, а тому в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України з моменту придбання об'єкта до нього перейшли всі права оренди на земельну ділянку, якою на праві оренди володів попередній власник майна.

При цьому, згідно з рішенням Смілянської міської ради від 15.06.2015 № 68-144/VI Про надання земельної ділянки ПП Крео-Енергія під підприємство по переробці газового конденсату та нафтопродуктів на вул.. Промисловій,12-г до відповідача перейшло право користування на ту ж саму земельну ділянку площею 1,0213 га по вул. Промисловій 12-г у м. Сміла, що була в оренді у попереднього власника нерухомості, а тому всі права на користування земельною ділянкою під придбаним об'єктом нерухомості до відповідача перейшли ще з моменту набуття ним у власність об'єкту нерухомості, і вказане право було визнане і підтверджене органом місцевого самоврядування, як особою, яка здійснює розпорядження землями територіальної громади, шляхом прийняття колегіально відповідного рішення про надання землі в оренду, і відповідно, у відповідача, з моменту прийняття відповідного рішення, як землекористувача, виник обов'язок сплачувати платежі за землю, визначені чинним законодавством, виходячи з його статусу як землекористувача (земельний податок) або орендаря (орендна плата), оскільки згідно ст. 206 Земельного кодексу України користування землею в Україні є платним

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені у справі обставини та подані на їх підтвердження докази підтверджують факт протиправності поведінки відповідача, що має наслідком використання земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди, у зв'язку з чим позивачеві завдано збитки в сумі 357 001,28 грн. за період з 15.06.2015 по 01.11.2016, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 357 001,28 грн. збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки за адресою м. Сміла, вул. Промислова, 12-г загальною площею 1,0213 га без оформлення правовстановлюючих документів за період з 15.06.2015 по 01.11.2016 - є законними, обгрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі №925/281/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крео-Енергія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі №925/281/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі №925/281/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/281/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення03.08.2017
Оприлюднено30.08.2017
Номер документу68513377
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —925/281/17

Постанова від 03.08.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 25.07.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 02.06.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Рішення від 18.05.2017

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 18.05.2017

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 12.05.2017

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 12.05.2017

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 05.05.2017

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 28.04.2017

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

Ухвала від 17.03.2017

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Спаських Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні