Постанова

від 29.08.2017 по справі 815/3163/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3163/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТАЖ ІНСПЕКТ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2017 року №0005421402 та №0005411402, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТАЖ ІНСПЕКТ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2017 року №0005421402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 490719,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 122680,00 грн., №0005411402, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 32737,00 грн., які прийнято на підставі акту Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТАЖ ІНСПЕКТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками ТОВ Люкс Індастрі , ТОВ ВТК за період серпень 2016 року, ТОВ Апекс-інвест за період вересень 2016 року від 07.03.2017 року №136/15-32-14-02/39400733.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для визначення Головним управлінням ДФС в Одеській порушення позивачем податкового законодавства слугували хибні доводи перевіряючих стосовно контрагентів позивача, які нібито не мають трудових ресурсів та ними не подавалась певна звітність, що стало відомо контролюючому органу з аналізу баз даних ГУ ДФС в Одеській області, а також щодо ненадання позивачем ТТН, що не надає можливості встановити, яким чином меблі та офісну техніку було перевезено до складів ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ . Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Так, в якості доказу не підтвердження реального виконання господарських операцій є припущення податкового органу про неможливість реального виконання правочинів через відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів. Позивач вважає, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

За висновком податкового органу, вказані в акті перевірки обставини призвели до визначення відповідачем порушень ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 490719,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2016 року - 105551,00 грн., вересень 2016 року - 385168,00 грн., та порушення позивачем п.200.1, п.200.4 ст.200 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму ПДВ 32737,00 грн. за серпень 2016 року.

Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ Люкс Індастрі , ТОВ ВТК та ТОВ Апекс-інвест , що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі є беззаперечним доказом їх складання у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України. Також, позивач вказує на те, що наявність товаро-транспортної накладної не є обов'язковою умовою для водіїв юридичних осіб, що здійснюють перевезення для власних потреб, а отже її відсутність не є фактом порушення позивачем вимог законодавства щодо первинних документів та відповідно доказом щодо нереальності господарської операції. Так, податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначає про їх невідповідність вимогам чинного законодавства, а в обґрунтування висновків не наведено обставин, які б доказували безтоварність операцій. Отже, оскільки позивач виконав усі зобов'язання за господарським договором та сплатив на користь контрагента суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість, що дає право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що достовірність декларацій ставиться під сумнів відповідачем з безпідставних тверджень, які спростовуються наявними письмовими доказами, у зв'язку з чим сума грошового зобов'язання, визначена оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставною.

Представник відповідача надала до суду заперечення (а.с. 31-35 т.3), в яких зазначила, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 21.02.2017 р. № 361, виданого ГУ ДФС в Одеській області та направлень від 21.02.2017 року №232/14-02 та №233/14-02, проведено перевірку позивача, за результатом якої складено акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТАЖ ІНСПЕКТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками ТОВ Люкс Індастрі , ТОВ ВТК за період серпень 2016 року, ТОВ Апекс-інвест за період вересень 2016 року від 07.03.2017 року №136/15-32-14-02/39400733.

В ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту за період серпень та вересень 2016 року на суму 523456,00 грн. Так, по взаємовідносинам з ТОВ Люкс Індастрі та ТОВ Апекс-інвест позивачем не були надані всі первинні документи, які б підтверджували факт надання послуг, що передбачені умовами договору, а саме: заявки на організацію послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, дозвільні документи (сертифікати постачальників на надання послуг, не надана інформація щодо результатів послуг з моніторингу нафтопродуктів, інспектування, моніторингу рухомого складу (акти огляду тощо), тобто надані до перевірки накладні не підтверджують фактичне здійснення господарської операції та рух активів, а вказаними контрагентами податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за період діяльності не подавався (форма №1ДФ), баланс та звіт про фінансові результати також не надавався. За даними інформаційних баз ГУ ДФС в Одеській області, підприємством включено до складу податкового кредиту 138287,50 грн. у серпні 2016 року згідно з податковою декларацією з ПДВ за серпень 2016 року від 19.09.2016 року №9171728278 та 136032,80 грн. у вересні 2016 року згідно з податковою декларацією з ПДВ за вересень 2016 року від 19.10.2016 року №9196787870. Відповідачем від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області та від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області отримано податкову інформацію щодо ТОВ Люкс Індастрі та ТОВ Апекс інвест за звітні періоди декларування з серпня 2015 року по жовтень 2016 року та з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року відповідно і, за висновками зазначеної податкової інформації встановлено нереальність господарської діяльності вказаних підприємств, а саме: відсутність трудових ресурсів та виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, відсутність придбання підприємствами товарів, в подальшому реалізованих на адресу контрагентів-покупців, значні обсяги реалізації різноманітних послуг, недостатня кількість працівників, відсутність виробничих потужностей, відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів, про власні або орендовані фонди, відсутність можливостей виконання операцій з постачання з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного тощо. Таким чином відповідач вбачає відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платниками податків господарських операцій у перевіряємий період, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що первинні документи, надані позивачем, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте надані не в повному обсязі та не відображають реального руху товарно-матеріальних цінностей, тобто є недостовірними, що не дає права ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ на формування податкового кредиту, що враховуються при визначенні сум ПДВ. По взаємовідносинам позивача з ТОВ ВТК порушень податкового законодавства не встановлено. Таким чином, в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 32737,00 грн. та занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 490719,00 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача та у зв'язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення, таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу вирішено розглянути в порядку ч.6 ст.128 КАС України .

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 22.02.2017 р. по 28.02.2017 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 21.02.2017 р. № 361, виданого ГУ ДФС в Одеській області та направлень від 21.02.2017 року №232/14-02 та №233/14-02, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 та головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками ТОВ Люкс Індастрі , ТОВ ВТК за період серпень 2016 року, ТОВ Апекс-інвест за період вересень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.03.2017 року №136/15-32-14-02/39400733 (а.с. 11-23 т.1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 490719,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2016 року - 105551,00 грн., вересень 2016 року - 385168,00 грн., та порушення позивачем п.200.1, п.200.4 ст.200 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму ПДВ 32737,00 грн. за серпень 2016 року (а.с.23-23з/б).

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2017 року №0005421402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 490719,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 122680,00 грн., №0005411402, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 32737,00 грн. (а.с. 28-29 т.1).

За результатом адміністративного оскарження вказаних ППР, рішенням ДФС України від 01.06.2017 року №11933/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.37-39 т.1).

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкові повідомлення-рішення від 28.03.2017 року №0005421402 та №0005411402 протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень з огляду на наступне.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ ВТК порушень податкового законодавства не встановлено, у зв'язку з чим господарські операції не ставляться відповідачем під сумнів.

У періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ мало господарські відносини з ТОВ Люкс Індастрі та ТОВ Апекс-інвест і відобразило податковий кредит по вказаним контрагентам.

Так, висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, пов'язується з тим, що позивачем не були надані всі первинні документи, які б підтверджували факт надання послуг, що передбачені умовами договору, тобто відповідач вважає, що надані до перевірки накладні не підтверджують фактичне здійснення господарської операції та рух активів, а вказаними контрагентами податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за період діяльності (форма №1ДФ), як і баланс та звіт про фінансові результати не подавались, при цьому, відповідачем від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області та від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області отримано податкову інформацію щодо ТОВ Люкс Індастрі та ТОВ Апекс інвест за звітні періоди декларування з серпня 2015 року по жовтень 2016 року та з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року відповідно і, за висновками зазначеної податкової інформації встановлено нереальність господарської діяльності вказаних підприємств.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання договорів в межах господарської діяльності між ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ та ТОВ Люкс Індастрі та ТОВ Апекс інвест , оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали товарний (реальний) характер, придбання таких послуг підтверджувались документально, що дає право підприємству на формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, між позивачем та його контрагентом ТОВ Люкс Індастрі було укладено договір №0108/16-1 надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування від 01.08.2016 року, згідно з умовами якого ТОВ Люкс Індастрі (виконавець) зобов'язується за дорученням ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ (замовник) організувати вчинення правочинів з надання комплексу послуг, зокрема, але не виключно, перелічених у договорі (організація ТЕО вантажів, організація інспектування рухомого складу, контроль справності рухомого складу, що подається під завантаження, контроль правильності визначення показників якості вантажу замовника (моніторинг вантажу), визначення кодів вантажу, контроль правильності виконання технологічних операцій по оформленню документів на перевезення, контроль правильності виконання технологічних операцій по пломбуванню, організація підготовки документів для митного оформлення (ВМД, ПД) тощо), найменування та порядок розрахунків вартості яких попередньо погоджуються шляхом переговорів, найменуванням та вартістю вказаними в Актах надання послуг, які підписуються сторонами (а.с.85-87 т.1).

На підтвердження фактичного виконання зобов'язання контрагентом за договором позивачем надано Акти надання послуг №1249 від 26.08.2016 року, №1526, №1528 та №1527 від 31.08.2016 року (а.с.74-77 т.1), вантажно-митні декларації (а.с.107-250 т.1, 1-250 т.2, 1-20 т.3), оборотно-сальдові відомості по рахунку (а.с.23-24 т.3).

Під час проведення перевірки позивачем надавались перевіряючим податкові накладні №1249 від 26.08.2016 року, №1526, №1528 та №1527 від 31.08.2016 року, що не заперечується сторонами (а.с.14з/б т.1).

Також, судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ Апекс-Інвест було укладено договір №2208/1 надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування від 22.08.2016 року з додатками, згідно з умовами якого ТОВ Апекс-Інвест (виконавець) зобов'язується за дорученням ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ (замовник) організувати вчинення правочинів з надання комплексу послуг, зокрема, але не виключно, перелічених у договорі (організація ТЕО вантажів, організація інспектування рухомого складу, контроль справності рухомого складу, що подається під завантаження, контроль правильності визначення показників якості вантажу замовника (моніторинг вантажу), визначення кодів вантажу, контроль правильності виконання технологічних операцій по оформленню документів для перевезення, контроль правильності виконання технологічних операцій по пломбуванню, контроль відсутності ушкоджень пломб при перевезенні, контроль правильності виконання технологічних операцій при розвантаженні, організація підготовки документів для митного оформлення (ВМД, ПД), організація надання відомостей щодо руху вагонів з вантажем (нафтопродукти, вугілля), організація ТЕО вантажів на станціях погранпереходів), найменування та порядок розрахунків вартості яких вказуються у Додатках, які є невід'ємними частинами договору (а.с.67-68, 69-72 т.1).

На підтвердження фактичного виконання зобов'язання контрагентом за договором позивачем надано Акти надання послуг від 30.09.2016 року №158, №160, №159, №161 (а.с.78-81 т.1), вантажно-митні декларації (а.с.107-250 т.1, 1-250 т.2, 1-20 т.3), оборотно-сальдові відомості по рахунку (а.с.23-24 т.3).

Під час проведення перевірки позивачем надавались перевіряючим податкові накладні 30.09.2016 року №158, №160, №159, №161, що не заперечується сторонами (а.с.16з/б т.1).

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ Апекс-Інвест було укладено договір №0109/10 про організацію поточного ремонту офісного приміщення від 01.09.2016 року з додатком, згідно з умовами якого ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ (замовник) доручає, а ТОВ Апекс-Інвест (виконавець) зобов'язується з власних матеріалів власними або залученими силами на власний ризик та у передбачений Договором строк (30 календарних днів з дати підписання Договору) виконати роботи з ремонту і герметизації даху на об'єкті замовника за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, (Піонерська) 20Б, оф. 8, 8а, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх, перелік робіт, а також матеріали, які використовуються виконавцем обумовлені в Додатку №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною (а.с.60-61, 66 т.1).

На підтвердження фактичного виконання зобов'язання контрагентом за договором позивачем надано Акт надання послуг від 30.09.2016 року №162 (а.с.91-92 т.3), оборотно-сальдові відомості по рахунку (а.с.23-24 т.3).

Під час проведення перевірки позивачем надавались перевіряючим податкові накладні 30.09.2016 року №162, що не заперечується сторонами (а.с.16з/б т.1).

Також, судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ Апекс-Інвест було укладено договір №0209/11 про організацію виконання поточного ремонту вагонів від 02.09.2016 року з додатком, згідно з умовами якого ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ (замовник) доручає, а ТОВ Апекс-Інвест (виконавець) бере на себе зобов'язання по організації виконання поточного ремонту вагонів замовника рухомого складу - на піввагонів (люкових або глухо донних), вартість за виконання яких визначена у Додатках до Договору з можливістю зміни ціни внаслідок інфляції за схваленням сторін та оформлення і підписання Додаткової угоди до Договору, факт надання (поставки) робіт, послуг підтверджується підписаним сторонами Актом надання послуг (а.с.64-65, 65з/б).

На підтвердження фактичного виконання зобов'язання контрагентом за договором позивачем надано Акт надання послуг від 30.09.2016 року №165 (а.с.84 т.1), вантажно-митні декларації (а.с.107-250 т.1, 1-250 т.2, 1-20 т.3), оборотно-сальдові відомості по рахунку (а.с.23-24 т.3).

Під час проведення перевірки позивачем надавались перевіряючим податкові накладні 30.09.2016 року №165, що не заперечується сторонами (а.с.18 т.1).

Поряд з цим, судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ Апекс-Інвест було укладено договір №0509/12 на постачання меблі та офісної техніки від 05.09.2016 року з додатком, згідно з умовами якого ТОВ Апекс-Інвест (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ (покупець) певний товар, а останній зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених у Договорі, якістю, комплектністю та технічними дані товару мають відповідати вимогам, вказаним у Додатку №1 до Договору (а.с.62-63, 63з/б т.1).

На підтвердження фактичного виконання зобов'язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні №163 та №164 від 30.09.2016 року №165 (а.с.82-83 т.1), вантажно-митні декларації (а.с.107-250 т.1, 1-250 т.2, 1-20 т.3), оборотно-сальдові відомості по рахунку (а.с.23-24 т.3).

Під час проведення перевірки позивачем надавались перевіряючим податкові накладні 30.09.2016 року №163, 164, що не заперечується сторонами (а.с.18з/б, 19 т.1).

Отримані за договором поставки ТМЦ оформлені ТОВ Авантаж-Інспект на власні склади, приміщеннями яких відповідно до Договорів оренди нежитлових приміщень від 16.12.2015 року №30-15 та від 01.04.2016 року №0104/2016 (а.с.88-98, 99-103 т.1) позивач користується для ведення своєї господарської діяльності.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності надані контрагентами послуги позивачем представлено до суду вантажно-митні декларації (а.с.107-250 т.1, 1-250 т.2, 1-20 т.3).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства(ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що вбачається нереальність первинного надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, ремонту офісного приміщення, постачання меблів та офісної техніки постачальниками, які не можуть визнаватись виробниками (постачальниками) даних послуг, оскільки відсутня інформація щодо матеріально-технічних ресурсів та обладнання для виконаних робіт та послуг такого виду і обсягу, вбачається неможливість придбання по ланцюгу документально оформлених транспортно-експедиторських послуг, ремонту офісного приміщення, постачання меблів та офісної техніки, первинний продаж яких оформлено зазначеними суб'єктами, відсутність в первинних облікових документах підприємства якісних (у окремих випадках окремо) дати складання документу, найменування посад осіб, відповідальних за здійснення виробничої операції і правильність її оформлення, особові підписи та їх розшифрування (а.с.22 з/б т.1).

Також відповідачем вказується про неможливість встановити транспортування товару, оскільки позивачем не надано документів, які б підтверджували його транспортування, а також не надано документів, що б підтверджували подальше використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності, таким чином господарська діяльність позивача має ознаки нереальності здійснення.

Твердження про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Адже контролюючим органом в акті перевірки не наведено, які саме ресурси необхідні для надання спірних послуг, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших осіб та орендованого майна.

Суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про те, що усі операції позивача є безтоварними та відсутність документів, які підтверджують використання позивачем даних ТМЦ у господарській діяльності є необґрунтованими.

Суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з вказаними вище контрагентами підтверджується наступними документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами надання послуг, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Податкові накладні, які відповідно до п.201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачу та надавали право на формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковою інспекцією не оспорюється.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною обставиною, на яку посилається відповідач, як на підставу безтоварності господарських операцій є те, що відповідачем від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області за №222/10-02-14-03/39627345 від 28.11.2016 року та від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області №491/10-13-14-04/40171207 від 24.10.2016 року отримано податкову інформацію щодо ТОВ Люкс Індастрі та ТОВ Апекс інвест за звітні періоди декларування з серпня 2015 року по жовтень 2016 року та з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року, за висновками якої встановлено нереальність господарської діяльності вказаних підприємств, та неможливо встановити транспортування товару, так як позивач не надав документів, що підтверджували б його транспортування та також не надано документів, які б підтверджували подальше використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності.

З даного приводу суд зазначає, що Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені визначається Законом України Про автомобільний транспорт та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009.

Згідно з п. 2 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009. № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати: накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою умовою для водіїв юридичних осіб, що здійснюють перевезення для власних потреб.

Також листом від 19.09.2013 за № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 Міністерство доходів і зборів України повідомило, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не являється підставою для беззаперечного висновку щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки зазначені документи є обов'язковими у разі оподаткування операцій за договором перевезення, а не договору постачання, який було укладено позивачем із його контрагентом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ Люкс-Індастрі і ТОВ Апекс-інвест на підставі належним чином складених первинних документів, а відтак правомірність задекларованого податкового кредиту.

В контексті вказаного, суд додатково наголошує, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, які слугували підставою для складання висновків перевіряючими, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ АВАНТАЖ ІНСПЕКТ та ТОВ Люкс-Індастрі і ТОВ Апекс-Інвест .

Суд зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних, за наявності інших доказів, які фіксують фактичне переміщення товару, не є свідченням не здійснення господарської операції з поставки товару.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні.

В даному випадку судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено питання чи призвели вказані господарські операції до реальних змін майнового стану підприємства.

В той час як в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що згідно узагальненої податкової інформації Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області за №222/10-02-14-03/39627345 від 28.11.2016 року та від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області №491/10-13-14-04/40171207 від 24.10.2016 року (а.с.55-68, 69-76 т.3), ТОВ Люкс-Індастрі код за ЄДРПОУ 39627345 зареєстровано платником ПДВ 01.03.2015 року, ТОВ Апекс-Інвест код за ЄДРПОУ 40171207 зареєстровано платником ПДВ 01.01.2016 року, анулювання реєстрації платників ПДВ - не відображено, тобто в період здійснення вищенаведених господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Позивачем надано докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, а також товар, придбаний у контрагента, використано позивачем у господарській діяльності.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

Отже, оскільки позивач виконав усі зобов'язання за господарським договором та сплатив на користь контрагента суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість та відповідно до вимог законодавства задекларував їх, що не заперечувалось в акті перевірки податковим органом, дані обставини дають право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення були винесені відповідачем без дотриманням усіх зазначених принципів, а тому вони є не законними і підлягають скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТАЖ ІНСПЕКТ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2017 року №0005421402 та №0005411402 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 28.03.2017 року №0005421402 та №0005411402.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТАЖ ІНСПЕКТ (код ЄДРПОУ 39400733) судовий збір у розмірі 9692 /дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дві/ грн. 05 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин