Ухвала

від 29.08.2017 по справі 2а-10151/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/3695/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Галичина до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

30.11.2012 року позивач - Приватне акціонерне товариство Галичина звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення відповідача:

№0000860801/4612 від 20.06.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 278020,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 223 096,83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54 923,87 грн.;

№0000870801/4611 від 20.06.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 12249,35 грн., у т.ч. за основним платежем - 10 392,97 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 856,38 грн.;

№0001310801/8950 від 03.09.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 2069,50 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 2069,50 грн.

№0001300801/8948 від 03.09.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1521,51 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521,51 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій Приватного акціонерного товариства Галичина з його контрагентами: ФОП ОСОБА_1, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ТОВ ТД Онікс підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: з ТОВ ТД Онікс : договором купівлі-продажу, видатковою накладною, податковою накладною, виписку ПАТ ВТБ Банк за 05.04.2011 року, яка підтверджує розрахунок за придбані товарно-матеріальні цінності; з ПП Фінансово-промислова компанія Каскад : договором купівлі продажу, видатковою накладною, податковою накладною; з ФОП ОСОБА_1: договором купівлі-продажу, актом звірки, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року; видатковими накладними, податковими накладними, виписками ПАТ ВТБ Банк за 03.06.2011 року, 09.06.2011 року, 14.06.2011 року, 23.06.2011 року, 01.07.2011 року, 07.07.2011 року, 08.07.2011 року, 19.07.2011 року та 20.07.2011 року, які підтверджують розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності. Суми податку на додану вартість, включені в податкові накладні №131000004 від 31.01.2010 року, №502 від 05.04.2011 року, №597 від 09.06.2011 року, №615 від 17.06.2011 року, №624 від 24.06.2011 року №636 від 04.07.2011 року та №722 від 28.07.2011 року, були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Вказані документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. При цьому, будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем не надано та в судовому засіданні не наведено.

Суд першої інстанції вказує на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Разом з тим, відсутність у спірного контрагента необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів, сама по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність.

Щодо відсутності у позивача сертифікатів якості на придбаний товар, то їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

Покликання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами купівлі-продажу, які були укладені позивачем з його контрагентами ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_1 та ПП Фінансово-промислова група Каскад . Більше того, з аналізу змісту долучених договорів слідує, що обов'язок з транспортування придбаної продукції покладено на постачальників позивача. А тому, у таких відносинах позивач не виступав учасником договору перевезення. Враховуючи, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, відтак у даному випадку відсутність такої не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві, не перешкоджає встановленню змісту цих операцій та їх учасників.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що проведеною СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби документальною позаплановою виїзною перевіркою ПрАТ Галичина з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 06.06.2012 року №254/08-10/25553579, встановлено неправомірне відображення товариством у податковому обліку господарських операцій по придбанню у ФОП ОСОБА_1 (за червень та липень 2011 року), ПП Фінансово-промислова компанія Каскад (за січень 2010 року), ТОВ ТД Онікс (за квітень 2011 року) товарів та послуг.

Апелянт стверджує, що у ТОВ ТД Онікс відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період з 01.04.11р. по 30.04.11р. мають ознаки нікчемності.

Посилається на акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.02.2011 року №214/23-2/35382611 Про результати документальної позапланової перевірки ПП Фінансово-промислова компанія Каскад з питань дотримання податкового та валютного законодавства з 01.01.2010 по 31.12.2010 року ; акт Луцької ОДПІ від 25.11.2011р. №9516/17-2/НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової перевірки СГД ОСОБА_1 з питань з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Транс-Пак за червень, липень 2011 року ; акт ДПІ у м. Черкаси від 26.07.2011 року №1886/23-2/37478844 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ ТД Онікс з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань по податковому кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року .

Апелянт зазначив, що позивачем не надано повний пакет документів, які б засвідчували кожну партію товару, а саме: товарно-транспортні накладні, залізничні або інші накладні на транспортування товару, акти прийому-передачі робіт (послуг, векселів), сертифікати якості, документи, які підтверджують оприбуткування товарів на складі, їх рух та подальше відображення в складському обліку, а також документи по взаєморозрахунках. Натомість, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, вважає такими, що не мають сили первинних документів.

Таким чином, апелянт стверджує, що вказане свідчить про безтоварність господарських операцій, проведених між ПрАТ Галичина та його контрагентами ФОП ОСОБА_1, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс , що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача. За таких обставин, вважає, що викладені в акті перевірки від 06.06.2012 року №254/08-10/25553579 висновки щодо заниження ПрАТ Галичина податкових зобов'язань з податку на додану вартість є обґрунтованими.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ПрАТ Галичина (код ЄДРПОУ 25553579) зареєстроване, як юридична особа, 01.06.1998 року і основним видом економічної діяльності названого товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є перероблення молока та виробництво сиру. В охоплений перевіркою період ПрАТ Галичина мало правовідносини по придбанню товарів і послуг у ФОП ОСОБА_1, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс .

За результатами проведення Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Галичина з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за червень та липень 2011 року, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад (ЄДРПОУ 35382611) за січень 2010 року, ТОВ ТД Онікс (ЄДРПОУ 37478844) за квітень 2011 року складено акт №254/08-10/25553579 від 06.06.2012 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п/п 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по періодах: січень 2010 року на суму 209 597,01 грн.; квітень 2011 року на суму 4 313,60 грн. та на суму 3 639,20 грн.; червень 2011 року на суму 4 138,99 грн. та на суму 3 043,01 грн.; за липень 2011 року на суму 3 710,76 грн. та на суму 5 047,24 грн.

На думку контролюючого органу, господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, оскільки у них відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), відсутні трудові ресурси, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби. Представлені ПрАТ Галичина документи не підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг), не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій з його контрагентами, тобто є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а в підсумку до заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.

На підставі акта перевірки №254/08-10/25553579 від 06.06.2012 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року:

№0000860801/4612, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 278 020,70 грн., у т.ч.: за основним платежем - 223 096,83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54 923,87 грн.;

№0000870801/4611, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 12 249,35 грн., у т.ч.: за основним платежем - 10 392,97 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 856,38 грн.

За результатами адміністративного оскарження скаргу ПрАТ Галичина ДПС у Львівській області було залишено без задоволення та 03.09.2012 року СДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001310801/8950, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 2069,50 грн., у т.ч.: за штрафними (фінансовими) санкціями - 2069,50 грн.;

№0001300801/8948, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1521,51 грн., у т.ч.: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521,51 грн.

Правове регулювання відносин щодо визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин).

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом №168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР).

Згідно до вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст.1, п.п.7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 ст.7 Закону №168/97-ВР вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічно п. 198.1 ст. 198 ПК України (набрав чинності 01.01.2011 року) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво,спорудження,створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п/п а п.201.1, п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ ТД Онікс позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі-продажу №210301 від 21.03.2011 року, відповідно до якого продавець (ТОВ ТД Онікс ) зобов'язується передати у власність покупцеві (ПрАТ Галичина ) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно умов цього договору. Загальна сума цього договору - 47716,80 грн., в тому числі ПДВ - 7952,80 грн.;

- видаткову накладну №040702 від 07.04.2011 року, згідно з якою ТОВ Торговий дім Онікс поставило ПрАТ Галичина товарно-матеріальні цінності на суму 47716,80 грн., в тому числі ПДВ - 7952,80 грн.;

- податкову накладну №502 від 05.04.2011 року, яку ТОВ Торговий дім Онікс надало ПрАТ Галичина , у зв'язку з поставкою товару на суму 47716,80 грн., в тому числі ПДВ -7952,80 грн.;

- виписку ПАТ ВТБ Банк за 05.04.2011 року, яка підтверджує розрахунок за придбані товарно-матеріальні цінності.

Позивачем від ТОВ ТД Онікс отримано преобразователи частоти OMRON 2,2 kw і 1,5 та ємкосний давач 800 kw. Номенклатура та вартість товару погоджена безпосередньо в специфікації до договору купівлі-продажу від імені ПрАТ Галичина товар отримав працівник товариства ОСОБА_2 (копія наказу про прийняття на роботу додана до матеріалів справи). Доставка товару у АДРЕСА_1 здійснювалась продавцем (за його рахунок);

Елементи обладнання було передано на виробництво і є складовою частиною промислового обладнання, а саме: установки, яка використовується для процентного змішування основи йогурту та фруктових наповнювачів згідно затверджених рецептур на виробництво по ДСТУ (як правило: 88/12; 89/11).

В підтвердження викладеного позивачем було надано схему електричну до установки змішування молочних продуктів за наповнювачем, затверджену Головним інженером ПАТ Галичина та фотографії названих елементів обладнання у складі працюючого установки.

На підтвердження здійснення господарської операції з ПП Фінансово-промислова компанія Каскад позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі продажу №20/11/09 від 03.11.2009 року, згідно якого продавець (ПП Фінансово-промислова компанія Каскад ) продає, а покупець (ПрАТ Галичина ) купляє цідилки алюмінієві 1000 шт. та ящики пластмасові 2600 шт. у відповідності до заявок покупця, у яких вказується кількість товару, та оплачує його вартість відповідно до умов договору. Загальна вартість договору - 1 257 582,08 грн., в тому числі ПДВ - 209 597,01 грн.;

- видаткову накладну №РН 1-3100010 від 31.01.2010 року, згідно з якою ПП Фінансово-промислова компанія Каскад поставило ПрАТ Галичина товарно- матеріальні цінності на суму 1257582,03 грн., в тому числі ПДВ - 209 597,01 грн.;

- податкову накладну №131000004 від 31.01.2010 року, яку ПП Фінансово-промислова компанія Каскад надало ПрАТ Галичина , у зв'язку з поставкою товару на суму 1257582,03 грн., в тому числі ПДВ - 209 597,01 грн.

Від ПП ФПГ Каскад 30 січня 2010 року було отримано цідилки для молока алюмінієві у кількості 1 000, 00 шт., а також ящики пластмасові у кількості 26 000, 00 шт. Від імені ПрАТ Галичина товар отримав працівник товариства ОСОБА_3 (копія наказу про прийняття на роботу додана до матеріалів справи).

Окремо замовлення на поставку товару не оформлялось, оскільки номенклатура та вартість товару погоджена безпосередньо в договорі купівлі-продажу і доставка товару у АДРЕСА_1 здійснювалась продавцем (за його рахунок).

Як вбачається з назви товару, вказана продукція може бути використана на підприємстві молочної промисловості і була використана ПрАТ Галичина . Цідилки (це мірні кружки-лійки з ситом для зціджування) використані при заборі та прийманні- здаванні молока, ящики - для упакування готової продукції для подальшого зберігання на складах та доставці до покупця.

Цідилки були передані на приймальні пункти молока, в підтвердження чого було додано вибіркові Акти передачі-приймання майна, згідно з якими у березні 2010 року цідилки передані менеджерам по заготівлі сировини для передачі у підконтрольні їм приймальні пункти молока Бродівського, Радехівського, Сокальського районів Львівської області та Горохівського району Волинської області, (за часом зберігання знищені, але вдалося розшукати примірники Актів у менеджерів).

Ящики пластмасові були передані на виробництво та використані для пакування молочної продукції, про що було додано вибіркові Акти списання ТМЦ № ЗГ-0206456 від 31.12.2010р., № ЗГ-0206456 від 31.12.2011р.

На підтвердження здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_1 позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі-продажу №19/05/10-1 від 19.05.2010 року, згідно з яким продавець (ФОП ОСОБА_1) зобов'язується продати та передати у власність покупця (ПрАТ Галичина ) картонно-паперову продукцію, мішки паперові, масло тару, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити загальну вартість на умовах цього договору;

- акт звірки станом на 31.07.2011 року;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року;

- видаткові накладні: №РН-0000722 від 28.07.2011 року, №РН-0000636 від 04.07.2011 року, №РН-0000623 від 24.06.2011 року, №РН-0000597 від 09.06.2011 року, №РН-0000615 від 17.06.2011 року, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 поставив ПрАТ Галичина товарно-матеріальні цінності на суму 43092,00 грн., в тому числі ПДВ - 7182,00 грн.;

- податкові накладні: №597 від 09.06.2011 року, №615 від 17.06.2011 року, №624 від 24.06.2011 року №636 від 04.07.2011 року, №722 від 28.07.2011 року, які ФОП ОСОБА_1 виписав ПрАТ Галичина , у зв'язку з поставкою товару на суму 43092,00 грн., в тому числі ПДВ - 7 182,00 грн.;

виписки ПАТ ВТБ Банк за 03.06.2011 року, 09.06.2011 року, 14.06.2011 року, 23.06.2011 року, 01.07.2011 року, 07.07.2011 року, 08.07.2011 року, 19.07.2011 року та 20.07.2011 року, які підтверджують розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності.

Суми податку на додану вартість, включені в податкові накладні №131000004 від 31.01.2010 року, №502 від 05.04.2011 року, №597 від 09.06.2011 року, №615 від 17.06.2011 року, №624 від 24.06.2011 року №636 від 04.07.2011 року та №722 від 28.07.2011 року були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Тобто, як доказ здійснення господарських операцій позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, договори купівлі-продажу, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок та рахунків, які відповідно до вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність № 996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарських операцій.

Придбаний у ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_1 та ПП Фінансово-промислова група Каскад товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, тобто кінцевий результат за договорами відповідає діловій меті, як позивача так і його контрагентів. Кошти від реалізованого покупцям товару власне і приносили економічний ефект товариству у вигляді приросту та/чи збереження його активів.

Щодо визнання нікчемними правочинів між позивачем та його контрагентами суд зазначає, що відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Щодо доводів відповідача про відсутність у ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_1 та ПП Фінансово-промислова група Каскад необхідних умов для ведення господарської діяльності, в т.ч. основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, то такі спростовуються рішеннями судів, які набрали законної сили.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 11 липня 2012 р. у справі № 132245/11/9104 визнано неправомірними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , за результатами якої складено акт № 214/23- 2/35382611 від 25.02.2011 року про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового та валютного контролю за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Як зазначено у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду ДПІ у Франківському р-ні м. Львова дійшла до висновків, відображених в акті перевірки від 25.02.2011р. № 214/23-2/35382611 без наявності необхідних на це матеріалів, а відтак такі висновки ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні необхідними доказами.

Таким чином, акт перевірки ДПІ у Франківському р-ні м. Львова від 25.02.2011р. № 214/23- 2/35382611 не має жодного правового значення, а його висновки про відсутність у ПП Фінансово-промислова компанія Каскад умов для здійснення господарської діяльності та нікчемність укладених підприємством угод поставки спростовані в судовому порядку.

Також, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. у справі 2а/0370/542/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013р. у справі № 9104/90781/12 відмовлено Луцькій ОДПІ в адміністративному позові до ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ Транс-Пак про стягнення в дохід держави коштів за нікчемним правочином.

Судом по даній справі встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у червні та липні 2011р. дійсно закупляв у ТзОВ Транс-Пак мішки паперові. Крім того, ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення господарської діяльності орендує у іншої фізичної особи-підприємця нерухоме майно, що підтверджується договором оренди від 01.03.2009р. та додатковою угодою № 1 до договору оренди та свідчить про наявність у нього складських приміщень та можливості зберігання товару на складі. Придбані у ТзОВ Транс-Пак мішки паперові ФОП ОСОБА_1, згідно укладених угод, було реалізував іншим контрагентам, тобто і ПрАТ Галичина .

Таким чином, висновки акту Луцької ОДПІ від 25.11.2011р. № 9516/17-2/НОМЕР_1 про відсутність у ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених договорах та про нікчемність таких договорів були спростовані в судовому порядку.

Крім того, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2012р. у справі № 2а/0370/2150/12 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ встановлено наявність у ОСОБА_1 орендованого приміщення, користування послугами перевізника для здійснення господарської діяльності, покупців, в т.ч. ЗАТ Галичина , а отже і реальний характер господарської діяльності ОСОБА_1

Щодо відсутності у позивача транспортних документів на придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно умов договорів з ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_1 та ПП Фінансово-промислова група Каскад обов'язок доставки товару покладений саме на контрагентів, а не на ПрАТ Галичина . Відтак, позивач не мав обов'язку укладати договори з перевізниками та формувати на перевезення відповідні документи.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не буди зареєстрованими як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у справі №2а-10151/12/1370 за позовом Приватного акціонерного товариства Галичина до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник В. П. Сапіга

Повний текст судового рішення виготовлено 29.08.2017 року.