Ухвала

від 29.08.2017 по справі 826/4290/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4290/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Максіма ЛТД Сервіс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Максіма ЛТД Сервіс до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002392204 від 21 серпня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ Максіма ЛТД Сервіс , звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Максіма ЛТД Сервіс (код ЄДРПОУ 33780468) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ Фоліненс (код ЄДРПОУ 39135870), ТОВ Про-сервіс (код ЄДРПОУ 33153611), ТОВ Еко-сервіс (код ЄДРПОУ 211554870).

За результатами перевірки складено акт від 04 серпня 2015 року за № 4066/26-52-22-04-13/33780468 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість загальну суму 762 085,00 грн., у тому числі по періодах: листопад 2013 року - 41 948,75 грн., грудень 2013 року - 33 782,00 грн., лютий 2013 року - 104 320,75 грн., квітень 2014 року -56817,27 грн., травень 2014 року - 59407,42 грн., червень 2014 року - 59932,00 грн., липень 2014 року - 57043,88 грн., серпень 2014 року - 94373,59 грн., вересень 2014 року - 79147,42 грн., жовтень 2014 року - 45221,00 грн., листопад 2014 року - 40554,33 грн., грудень 2014 року - 11503,33 грн., січень 2015 року - 44450,00 грн., лютий 2015 року - 33583,33 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2015 року № 0002392204, яким збільшено суму податку на додану вартість в сумі 1 143 127,50 грн., з них за основним платежем 762085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 381 042,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ ФОЛІНЕНС (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір № ФЛ-72/14 від 01 серпня 2014 року (далі - Договір № ФЛ-72/14).

Відповідно до п. 1.1 - п. 1.4 та п. 3.2 Договору № ФЛ-72/14, Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупцеві товари (надалі - товар) згідно із заявками Покупця в асортименті та по цінам, зазначених в видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим Договором. Продаж товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються Покупцем. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару. Заявка може подаватись Постачальнику факсом, електронною поштою, кур'єром або іншим погодженим Сторонами способом. Партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній. При передачі товару Постачальник повинен передати Покупцеві наступні документи: податкову накладну, підписану вповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою Постачальника; накладну на товар, підписану вповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою та скріплену печаткою Постачальника; документи, що підтверджується якість товару.

Для підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату (1 том а.с. 131 - 201).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в п. 1.2 Договору №ФЛ-72/14 (1 том а.с. 128) передбачено обов'язковим наявність заявок, проте в матеріалах справи такі заявки відсутні.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення на загальну суму 226000 грн., однак з вищезазначених видаткових накладних вбачається, що сума поставленого товару є значно більшою ніж по платіжним дорученням; в матеріалах справи міститься товарно-транспортні накладні: №_72/14/001 від 07 серпня 2014 року, в якій зазначено, що товар видано на підставі видаткової накладної № 92 від 07 серпня 2014 року, №_72/14/002 від 11 серпня 2014 року, з якої вбачається, що товар видано на підставі видаткової накладної № 93 від 11 серпня 2014 року, №_72/14/003 від 19 серпня 2014 року, в якій зазначено, що товар видано на підставі видаткової накладної № 94 від 19 серпня 2014 року, проте дані видаткові накладні відсутні в матеріалах справи.

Крім, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ ПРО СЕРВІС (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки товару № 358/13 від 08 листопада 2013 року (надалі - Договір № 358/13).

У відповідності до п. 1.1 та п. 3.1 - п. 3.3 Договору №358/13, Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору, а Покупець прийняла і оплатити миючі та дезінфікуючі засоби для професійного прибирання (надалі - Товар) в кількості, асортименті та в строки обумовлені сторонами в даному специфікаціях, рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору. Товар постачається в строки, узгоджені сторонами в специфікації. При проведенні розрахунків шляхом попередньої оплати або авансових платежів, в разі несвоєчасного перерахування авансу або оплати Покупцем, строки поставки Товару відповідно подовжуються на час затримки оплати. Постачальник має право дострокової поставки Товару. Доставка товару провадиться на умовах зазначених в специфікаціях, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової ІНКОТЕРМС-2000. За погодженням сторін до специфікації можуть вноситись зміни, але не пізніше 5 днів з дня узгодження її сторонами.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та рахунки на оплату ( 1 том а. с. 205 - 250, 2 том а.с. 1 - 126).

Однак, в матеріалах справи відсутні: специфікації, які є обов'язковими до умов Договору № 358/13; рахунки-фактури, які виписані на підставі податкових накладних; довіреності, які підтверджували, що водій має право отримувати товар.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ ЕКО-СЕРВІС (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір № 42 про надання послуг від 03 лютого 2014 року (надалі - Договір №42).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.4, п. 2.1, п.п. 2.3.2, п.п. та п.п. 2.3.5 п. 2.3 Договору № 42, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з прибирання працівниками Виконавця на об'єктах Замовника, відповідно до переліку робіт за заявкою Замовника. Роботи виконуються з матеріалів, інструментами, технічними засобами Виконавця. Обсяг робіт та необхідна кількість працівників узгоджуються Виконавцем і замовником безпосередньо перед виконанням робіт. Вартість наданих послуг за цим договору зазначена у Протоколі узгодження договірної ціни, Додаток №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець зобов'язаний: Виконати Роботи, визначені у п. 1.1. цього Договору, у строки та на умовах, встановлених Договором. Самостійно застрахувати ризики, пов'язані з виконанням трудових обов'язків своїми співробітниками, на території Замовника. Забезпечити дотримання персоналом (співробітниками, працівниками), що буде виконувати Роботи, правил техніки безпеки, пожежної безпеки та поведінки на території Замовника. Замовник зобов'язаний: Надати співробітникам Виконавця у користування побутове приміщення для зберігання Інвентарю та обладнання, які використовуються при виконанні Робіт. Передати Виконавцю перелік спеціальних вимог по техніці безпеки, пожежній безпеці і поведінці працівників Виконавця, що підлягають неухильному дотриманню на території Замовника.

Згідно з п. 3.1 Договору № 42, у строк не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту повідомлення Виконавцем Замовника про готовність виконаних робіт, уповноважені представники сторін проводять огляд приміщення та підписують акт приймання виконаних робіт.

Для підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду: протокол узгодження ціни (Додаток №1); акти здачі-приймання робіт (надання послуг); податкові накладні; платіжні доручення; заявки на виконання робіт та рахунки на оплату (6 том а.с. 2 - 79).

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази передавання побутових приміщень співробітникам Виконавця; відсутні докази передання переліку спеціальних вимог по технічній безпеці, пожежній безпеці і поведінки співробітників Виконавця, що передбачено умовами п.п. 2.3.3, п.п. 2.3.5 п. 2.3 Договору №42.

Крім того, в Актах виконаних робіт (надання послуг), рахунках на оплату відсутні будь-які дані де виконувалися дані послуги, а в наявних заявках відсутня інформація кому і куди передані дані заявки на виконання певних робіт.

З заявок вбачається, що в один період підлягали виконання послуг (прибирання) з різним об'ємом та в різних містах України (м. Ірпінь, м. Коростишів, м. Київ, м. Житомир, м. Умань), що за своєю територіальністю є віддаленими одне від іншого.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що за ідентифікаційним кодом юридичної особи 32155487 зареєстровано ТОВ ЕКО ТРЕЙД СЕРВІС та місце розташування Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця КАРПЕНКА-КАРОГО, будинок 47.

Також варто звернути увагу на те, що в матеріалах справи наявні договори та акти списання ТМЦ, проте відсутні докази отримання та поставлення на баланс отриману продукцію від вищезазначених контрагентів, відсутні довіреності на отримання ТМЦ.

Під час розгляду справи позивачем не надано переконливих доказів та спростувань, які викладені в Акті перевірки контролюючим органом.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року № 207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Підпунктом 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568) (далі - Правила № 363) визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 пп. 11.1 п. 11 Правил № 363 залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не підтверджено транспортування товару за договорами, відсутні подорожні листи, а також не підтверджено здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, отриманого від контрагента товару та зберігання отриманого товару на складі у позивача.

З досліджених матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано суду первинну документацію, яка б підтвердила реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Максіма ЛТД Сервіс - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 30 серпня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.