Ухвала

від 30.08.2017 по справі 815/1166/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 р. Справа № 815/1166/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4

за участю сторін: Представник позивачаОСОБА_5 (довіреність) ДФСОСОБА_6 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Реал-Групп» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду у з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 02.02.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 09 червня 2017 року по справі № 815/1166/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовано усі обставини справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 13.09.2011 року ТОВ РЕАЛ-ГРУПП отримало свідоцтво платника податку на додану вартість № 200000847 (т.1 а.с.43).

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.12.2016 року № 1400 та направлення, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.12.2016 року № 000673/1669, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ДПІ Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7, відповідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 , пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в період з 19.12.2016 року по 23.12.2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , код за ЄДРПОУ 37169887, з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.04.2016 р. по 30.09.2016 р. та податку на додану вартість за період з 01.04.2016 р. по 30.09.2016 р.

30.12.2016 року за результатом вищезазначеної перевірки був складений акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №6658/15-53-14-03/37169887 (т.1 а.с.10-37), у висновках якого зазначені наступні порушення позивача: п.44.1, 44.2 ст. 44 та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19 січня 2000 року з №27/4248 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства на 2545162 грн.; п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп.2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 , п.3.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2838050 грн., в тому числі по періодам: квітень 2016 року - 475279 грн., травень 2016 року - 908797 грн., червень 2016 року - 390820 грн., липень 2016 року - 490768 грн., серпень 2016 року 421841 грн., вересень 2016 року - 150544 грн. .

02.02.2017 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000071403, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3870743 грн. (2545162 грн. - основний платіж, 1272581 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.38);

- №0000081403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість у розмірі - 4257074 грн. (2838050 грн. - основний платіж, 1419025 грн. - штрафні санкції) (т.1 а.с.39).

Не погоджуючись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 02.02.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправним, а тому, наявні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

07.07.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ ФІДЕЯ ГРУП (Підрядник) укладено договір підряду № 07/07, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.20-22).

Роботи за договором підряду № 07/07 від 07.07.2016 року ТОВ ФІДЕЯ ГРУП були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 12.09.2016 року протягом серпня-вересня 2016 року на суму 3434313,32 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом серпня-вересня 2016 року на загальну суму 3434313,32 грн.

На виконання вимог податкового законодавства за договором підряду № 07/07 від 07.07.2016 року ТОВ ФІДЕЯ ГРУП видало та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 3434313,32, в тому числі ПДВ - 572385,55 грн. ( т.2 а.с.23-30).

04.04.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ АРМАТА ТОРГ (Підрядник) укладено договір підряду № 04/04, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.48-50).

Роботи за договором підряду № 04/04 від 04.04.2016 року ТОВ АРМАТА ТОРГ були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 18.05.2016 року протягом квітня-травня 2016 року на суму 1965529,76 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом квітня-травня 2016 року на загальну суму 1965529,76 грн.

За договором підряду № 04/04 від 04.04.2016 року ТОВ АРМАТА ТОРГ видало позивачу та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 1965529,76, в тому числі ПДВ - 327588,28 грн. ( т.2 а.с.51-54).

11.11.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС (Підрядник) укладено договір підряду № 11-15, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.59-61).

Виконання робіт за договором підряду № 11-15 від 11.11.2015 року підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 18.04.2016 року протягом квітня 2016 року на суму 2031056,27 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом квітня 2016 року на загальну суму 2031056,27 грн.

За договором підряду № 11-15 від 11.11.2015 року ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС видало позивачу та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 2031056,27, в тому числі ПДВ - 338509,38 грн. ( т.2 а.с.62-66).

11.04.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ (Підрядник) укладено договір підряду № 11-05, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.72-74).

Виконання робіт за договором підряду № 11-05 від 11.04.2016 підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 28.07.2016 року протягом червня-липня 2016 року на суму 5289533,74 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом червня-липня 2016 року на загальну суму 5289533,74 грн.

ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ за договором підряду № 11-05 від 11.04.2016 видало та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 5289533,74, в тому числі ПДВ - 881588,96 грн. ( т.2 а.с.75-85).

29.04.2016 року між ТОВ РЕАЛ-ГРУПП (Замовник) та ТОВ ТРЕВІС ГРУП (Підрядник) укладено договір підряду № 04-29, предметом якого є виконання загальнобудівельних, сантехнічних робіт, робіт по благоустрою в багатоповерховому житловому будинку і об'єктів, які їх обслуговують на земельній ділянці 604 в складі мікрорайону 4-5, житлового району Ш-4, ж/масиву 41 Котовського, який розташований на землях Крижанівської сільської ради за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка (Суворовський-2) ( т.2 а.с.99-101).

Роботи за договором підряду № 04-29 від 29.04.2016 року ТОВ ТРЕВІС ГРУП були виконані в повному обсязі та прийняті ТОВ РЕАЛ-ГРУПП , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) від 31.05.2016 року протягом травня 2016 року на суму 4307873,91 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) протягом травня 2016 року на загальну суму 4307873,91 грн.

На виконання вимог податкового законодавства за договором підряду № 04-29 від 29.04.2016 року ТОВ ТРЕВІС ГРУП видало позивачу та зареєструвало податкові накладні на загальну суму 4307873,91, в тому числі ПДВ - 717978,98 грн. (т.2 а.с.102-107).

Згідно приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України , для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України , об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу .

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року N 318 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248.

Пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу , та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу ) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу , міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу ); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України , на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу .

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося судом вище, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 , первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами зазначених вище господарських операцій на підставі наявних первинних документів відповідні податкові накладні, виписані та зареєстровані в ЄРПН контрагентами позивача вносилися останнім до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого вносилися до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП - підтверджуються вказаними вище первинними документами, які оформлені належним чином, а отже позивачем дотримано умови, встановлених податковим законодавством для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, факт використання робіт/послуг, наданих позивачу контрагентами у власній господарській діяльності підтверджується сертифікатом Державної архітектурної будівельної інспекції України серії ІV № 165162802027, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими об'єктами побутового обслуговування та соціальної інфраструктури в цокольному поверсі за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Крижанівської сільської ради, с. Кримжанівка, масив 41, ділянка 604 (у.н.4)", замовником та генеральним підрядником (підрядником) якого є позивач - ТОВ "РЕАЛ-ГРУПП", а тому понесені позивачем витрати спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту та відповідають його діловій меті (т.2 а.с.12).

Як вбачається з акту перевірки № 6658/15-53-14-03/37169887 від 30.12.2016 року, відповідач посилається на наявність у базі даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси інформації про те, що ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП придбали від контрагентів продукцію харчового призначення, одяг, взуття, автомашини в асортименті, бензин, дизельне паливо. Придбання будівельних матеріалів та іншої продукції, необхідної для проведення будівельних внутрішніх і зовнішніх сантехнічних робіт, фасадних робіт - не встановлено. Тому відповідач стверджує, що проведення будівельних робіт, оформлених актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) є неможливим.

На підтвердження вищезазначених фактів, представник відповідача надав Результати опрацювання зібраної податкової інформації.

Суд критично оцінює посилання відповідача на таку податкову інформацію, оскільки жодних доказів на її підтвердження відповідач не надав і в акті перевірки позивача посилання на такі докази відсутні.

Разом з тим, в акті перевірки позивача відображено, що встановлено придбання, зокрема, ТОВ АРМАТА ТОРГ будівельних матеріалів лише на вартість ПДВ 4449 грн., а саме блоки газобетонні - 19,8 куб.м., СБС клейова суміш для блоків AEROC (літо) 25 кг - 42 шт., плити мінераловатні - 41 шт. З цього відповідач робить висновок про неможливість виконання вказаним контрагентом будівельних робіт, оформлених актами КБ-2 без будь-якого обгрунтування.

Однак, позивач укладаючи договори з корнтрагентами, позбавлений можливості перевіряти належне ведення податкового та бухгалтерського обліку контрагентів, з'ясовувати які товари ними придбавались та в якій кількості, а які ні.

Також, відповідач посилається в акті перевірки та відсутність у ТОВ АРМАТА ТОРГ ліцензії на виконання будівельних робіт, виданої ДАБІ України, однак доказів цього в акті перевірки не навів та ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції таких доказів не надав.

Позивачем зазначено, що виконані ТОВ АРМАТА ТОРГ роботи на об'єкті будівництва взагалі не підлягають ліцензуванню (як то прокладка сталевих труб, монтаж сталевих радіаторів та фільтрів очищення води, фарбування труб та металевих балок).

Слід зазначити, що акт перевірки позивача не містить аналізу переліку видів робіт, що виконувалися даним контрагентом, та висновків про те, чи такі роботи дійсно підлягають ліцензуванню, чи ні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення .

Тобто, навіть за умов виконання контрагентом позивача будівельних робіт, що підлягають ліцензуванню, без ліцензії відповідальність за це несе суб'єкт господарювання, який порушив вимоги вказаного Закону . І таке порушення не свідчить про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, який припустився такого порушення.

За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність реальності надання послуг (виконання робіт) для позивача контрагентами: ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП , оскільки такі твердження є лише припущеннями контролюючого органу, що не ґрунтуються на належних доказах.

Також, колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що контрагент позивача ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , при малій кількості працівників на підприємстві не міг виконати вказаний у договорі обсяг робіт - оскільки договір підприємтва з позивачем не містить обмежень щодо залучення до виконання робіт субпідрядників. Ці роботи могли виконуватися контрагентами позивача за допомогою сторонніх осіб і, крім того, такі роботи фактично були виконані для позивача, що підтверджується первинними документами. Тому висновки контролюючого органу про фізичну неможливість контрагента здійснювати господарську діяльність в об'ємі, передбаченому договором, суд вважає припущеннями відповідача, які не грунтуються на належних доказах.

Крім того, наявність або відсутність матеріально - технічної бази, що крім іншого включає і кількість штатних працівників у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий Адміністративний Суд України в своїй Ухвалі від 04.03.2014 р. по справі №К/9991/27474/12.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію іншої ДПІ щодо відсутності за своїм місцезнаходженням контрагента позивача ТОВ ТРЕВІС ГРУП , оскільки така інформація під час проведення перевірки позивача відповідачем не перевірялася.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про відсутність ТОВ ТРЕВІС ГРУП за своїм місцезнаходженням не вносилася, що спростовує твердження відповідача про відсутність вказаного контрагента за своїм місцезнаходженням.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі №К/800/12536/15 та №К/800/39823/13.

Відповідно до положень пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Тобто наявність, на думку контролюючого органу, ознак фіктивного правочину є лише можливим приводом для звернення контролюючого органу до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Однак відповідачем не підтверджено недійсність правочинів позивача з контрагентами відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідних показників у податковій звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП , тоді як посилання на порушення законодавства контрагентами позивача не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Крім цього, слід зазначити, що жодного акта перевірки контрагентів позивача чи акта зустрічної звірки контрагентів відповідач суду не надав, підтвердивши суду, що зустрічні звірки контрагентів взагалі не призначалися. А надана відповідачем інформація інших ДПІ не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ РЕАЛ-ГРУПП з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Оскільки ТОВ РЕАЛ-ГРУПП надало всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі укладених договорів товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, відтак ТОВ РЕАЛ-ГРУПП правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами: ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ АРМАТА ТОРГ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ ТРЕВІС ГРУП .

При цьому, позивачем повністю оплачено контрагентам придбані у них роботи/послуги, що підтверджується наданими суду платіжними документами. Наявні у справі платіжні доручення (т.2 а.с.31-47) спростовують твердження відповідача про наявність заборгованості позивача перед ТОВ "ФІДЕЯ ГРУП", оскільки вказаними платіжними дорученнями повністю сплачено вартість робіт/послуг, наданих даним контрагентом позивачу.

Крім того, проведення позивачем розрахунків з контрагентами підтверджує зміни в майновому стані позивача, що також свідчить про реальність господарських операцій.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими під час перевірки: договорами з контрагентами, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, банківськими виписками.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на його контрагентів.

Порушення юридичними особами-контрагентами вказаними у Акті вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові та видаткові накладні.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21 -47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-ІУ від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності своїх дій під час прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Реал-Групп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с. 87) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року по справі № 815/1166/17, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 31 серпня 2017 року.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3