Ухвала

від 25.01.2018 по справі 815/1166/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

25.01.2018 Київ К/9901/1043/17 815/1166/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 815/1166/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Груп до ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування висновків акту перевірки в частині,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реал Груп звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування висновків акту перевірки в частині.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС в Одеській області 11 грудня 2017 року звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року касаційну скаргу заявника було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам Кодексу адміністративного судочинства України від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ (далі - КАС України), зокрема, до матеріалів касаційної скарги не додано конверт та супровідний лист про направлення стороні копії рішення Вищого адміністративного суду України, що необхідно для вирішення питання про дотримання заявником процесуального строку на касаційне оскарження, документ про сплату судового збору, а також належним чином оформлений документ, що підтверджує повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року відповідачем на адресу суду надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому заявником порушено питання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, у зв'язку з відсутністю у останнього суми кошторисних призначень необхідних для сплати судового збору. На підтвердження вказаних обставин податковим органом надано копію листа ГУ ДКС України в Одеській області №10-08/858-8059 від 26 грудня 2017 року про надходження документів щодо безспірного стягнення.

Разом з тим, розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення з касаційною скаргою) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Згідно абзацу другого пункту 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 288, під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Неможливість сплати податковим органом судового збору є невмотивованим, спростовується відомостями наведеними у Додатку № 3 до Державного бюджету України на 2017 рік, а також наявністю коштів виділених органам Державної фіскальної служби для сплати судового збору в обсязі 710000000,00млн.грн., з яких станом на 15 грудня 2017 року, за даними Державної казначейської служби України, використано 554784253,00грн., внаслідок чого, за будь-яких умов причини несплати судового збору визнаються судом неповажними.

Також, податковим органом не надано належних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій суб'єкта владних повноважень, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.

Отже, враховуючи вищенаведене особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, тому вказані відповідачем обставини, не є належною підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною третьою статті 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У відповідності до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду самостійно або через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року про залишення касаційної скарги без руху, заявника було зобов'язано надати належним чином оформлений документ, що підтверджує повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу.

Проте, на виконання вимог даної ухвали представником ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 надано копію довіреності засвідчену цією ж особою.

Доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 встановлених законом повноважень щодо засвідчення копії довіреності суду касаційної інстанції не надано.

За таких обставин, касаційна скарга ГУ ДФС в Одеській області підписана представником відповідача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

У відповідності до пункту першого частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання ГУ ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 815/1166/17.

Касаційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 815/1166/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Груп до ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування висновків акту перевірки в частині - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Хохуляк