Ухвала

від 28.08.2017 по справі 201/5171/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/5171/17

провадження 2-з/201/250/2017

УХВАЛА

28 серпня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Метал , товариства з обмеженою відповідальністю Південно-східне регіональне виробниче об'єднання Цветмет , товариства з обмеженою відповідальністю Югпром В, товариства з обмеженою відповідальністю Хімічне джерело про стягнення грошових коштів і витрат,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 квітня 2017 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ТОВ Метал , ТОВ Південно-східне регіональне виробниче об'єднання Цветмет , ТОВ Югпром В, ТОВ Хімічне джерело про стягнення грошових коштів і витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року повернуто заяву про забезпечення позову.

Представником позивача 18 квітня 2017 року до суду було подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд заборонити будь-яким особам, органам місцевого самоврядування, банківським та іншим установам, державній податковій службі, державній виконавчій службі, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: будинок № 16 по вул. О.Гончара, м. Дніпропетровськ, будинок № 30 по вул. Виноркурова, м. Дніпропетровська, яке належить ТОВ Метал (ідентифікаційний номер 24446930), та за адресою: вул. Степова, № 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, яке належить ТОВ Югпром В (ідентифікаційний номер 23359057), у будь-який спосіб та вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на передачу в іпотеку, продаж, переоформлення та реєстрацію права власності на вказане майно, в межах заявлених до стягнення коштів, до вирішення справи по суті, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа, а тому в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі можуть продати нерухоме майно, що призведе до неможливості в подальшому стягнути з них кошти.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надана суду заява клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Подавши свої докази, заявник реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, міг б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судом встановлено, що в заяві про забезпечення позову не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, який зазначено у заяві (заборона вчиняти певні дії); не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; до заяви не надано документи, які підтверджують право власності (витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, чи свідоцтво про право власності чи інше), відповідачів на майно щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову; не вказано інші відомості, потрібні для забезпечення позову, оскільки згідно ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України Про виконавче провадження , яким визначено вимоги до виконавчого документа (ухвала суду) та зазначено, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти .

Крім того до заяви не додано жодних відомостей відносно дійсної вартості майна щодо якого слід вжити заходи забезпечення позову, однак такі відомості потрібні для визначення, що вид забезпечення позову буде співмірним із заявленими вимогами.

Також не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 151, ст. 153, ст. 210 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Метал , товариства з обмеженою відповідальністю Південно-східне регіональне виробниче об'єднання Цветмет , товариства з обмеженою відповідальністю Югпром В, товариства з обмеженою відповідальністю Хімічне джерело про стягнення грошових коштів і витрат - відмовити.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя