Постанова

від 22.08.2017 по справі 903/904/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 903/904/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.за участю представників: позивача, відповідачане з`явились (про час та місце судового засідання повідомлено належно)третіх осіб на стороні позивача1) не з`явився (про час та місце судового засідання повідомлено належно) 2) не з`явився (про час та місце судового засідання повідомлено належно) 3)Семенюта І.М. (дов. від 24.07.2017 №31-3-0.6-6202/2-17)третіх осіб на стороні відповідачане з`явились (про час та місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиВійськової частини НОМЕР_1 на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017у справі№903/904/16 Господарського суду Волинської областіза позовомВійськової частини НОМЕР_1 доВеликообзирській ради Камінь-Каширського району Волинської області3-ті особа на стороні позивача1.КЕВ м. Володимир-Волинський 2.Військова частина НОМЕР_2 3.Головне управління Держгеокадастру у Волинській області3-я особа на стороні відповідачаКамінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомогипровизнання недійсним та скасування рішення Великообзирської сільської ради №32/5 від 14.11.2013

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Великообзирській ради Камінь - Каширського району Волинської області; треті особи на стороні позивача - КЕВ м. Володимир - Волинський, Військова частина НОМЕР_2 , Головне управління Держгеокадастру у Волинській області; треті особи на стороні відповідача Камінь - Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги про визнання недійсним та скасування рішення Великообзирської сільської ради Камінь - Каширського району від 14.11.2013 № 32/5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення ФАПу села Стобихва".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.02.2017 (суддя Пахолюк В.А.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 (головуючий суддя Дужич С.П., судді Саврій В.А., Мамченко Ю.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема положень п.п.1,2 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з винанням недійним актів державних та інших органів", ст. 21 Земельного кодексу України та ст.ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.07.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.07.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2017, у зв`язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні 23.08.2017 представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у справі № 5004/417/12 "Звуженим засіданням виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих було прийнято рішення №12/28 від 11.11.1968 "Про закріплення в постійне користування земельної ділянки площею 24157,7 га за військовою частиною НОМЕР_3 ".

На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Волинської обласної ради депутатів трудящих військовій частині НОМЕР_3 був виданий Державний акт №XII-1-5 від 01.11.1968 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га, на території Ковельського району Волинської області, в складі якої, з доводів позивача, знаходиться і спірна земельна ділянка площею 0,0200 га, що передана в постійне користування Камінь - Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги в АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що згідно листа Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України від 17.10.2012 №2151, відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 № Д-115/1/* 120, 14 повітряна армія переформована у 14 авіаційний корпус, переведена на новий штат й надано нове умовне найменування - військова частина НОМЕР_4 , умовні найменування 18466 та 21825 анульовані.

Військова частина НОМЕР_3 входила до складу 14 Повітряної армії (військова частина НОМЕР_5 ) як структурний підрозділ, тобто складова частина, і утримувалась на одному і тому ж штаті - 2/838-51.

При реформуванні 14 Повітряної армії, проходило реформування і її структурних підрозділів у тому числі і військової частини НОМЕР_3 , як одного цілого.

Таким чином, при переформуванні 14 Повітряної армії у 14 авіаційний корпус були переформовані і її структурні підрозділи, у даному випадку інженерно аеродромна служба - Військова частина НОМЕР_3 .

Після переформування 14 повітряної армії у 14 авіаційний корпус (військова частина НОМЕР_4 ) у структурі військової частини НОМЕР_4 залишилась інженерно-аеродромна служба, проте вже без умовного найменування, оскільки воно було анульоване на підставі директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 №Д-115/1/*120.

У 2004 році відповідно до директиви Головнокомандувача Повітряних сил Збройних Сил України №350/120/1/05 військова частина НОМЕР_4 розформована, а її правонаступником визначена військова частина НОМЕР_1 .

Згідно довідки №147/98-ЮС від 09.04.2010, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , військовій частині НОМЕР_3 (інженерно-аеродромна служба тилу), як структурному підрозділу Управління 14 Повітряної армії, видано акт №ХІІ-1-5 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га на території Ковельського району з її планом та описом меж. Окрім того, з даної довідки вбачається, що відповідно до Директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 №Д-115/1/01/120 управління 14 Повітряної армії було переформовано в управління 14 авіаційного корпусу з Єдиним умовним найменуванням - військова частина НОМЕР_4 . Відповідно до Директиви Головнокомандувача Повітряних сил Збройних сил України від 02.12.2004 №350/120/1/05 управління 14 авіаційного корпусу (А3822) розформовано і її правонаступником встановлено управління Повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з єдиним умовним найменуванням військова частина НОМЕР_1 .

З матеріалів справи №5004/417/12 вбачається, що 08.01.2013 на адресу апеляційного господарського суду від Львівського територіального відділу архіву Міністерства Оборони України надійшла архівна довідка (відповідь на лист №16541/12), у якій зазначено наступне. Згідно витягу з історичного формуляру військова частина НОМЕР_6 була сформована 01.07.1954 на підставі директиви Міністра оборони СРСР від 18.04.1954 № ОРГ/00350/11. 15.11.2000 військовій частині НОМЕР_6 на підставі директиви Міністра оборони України від 27.09.2000 № 115 1 050 присвоєно нове умовне найменування військова частина НОМЕР_2 . Авіаційний полігон з умовним найменуванням військова частина НОМЕР_2 входить до складу Повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", своє призначення по організації функціонування авіаційного полігону не змінював та безпосередньо підпорядкований командиру військової частини НОМЕР_1 .

Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правонаступництво військової частини НОМЕР_3 встановлено матеріалами справи та не потребує повторного доведення.

З пояснень КЕВ м. Володимир-Волинський за № 64 від 10.01.2017 вбачається, що відповідно до Директиви МОУ від 20.01.2005 №Д9332/1/03 актом приймання-передачі від 29.12.2005 №391 КЕВ м. Володимир-Волинський прийняв на облік від Луцької КЕВ району нерухоме майно та земельну ділянку площею 24151,5 га військового містечка № НОМЕР_7 с. Поворськ Ковельського району.

Для упорядкування обліку та використання земельних ділянок, КЕВ м. Володимир-Волинський замовив Державному підприємству Центр ДЗК виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в/м № 72 в натурі.

В ході проведення вказаних робіт було встановлено, що на території полігону в/м №72 розташовані села Бережниця (Маневицький район, Троянівська с/р) та Стобихва (Камінь-Каширський район, Великообзирська с/р). Частина земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян вказаних населених пунктів, внесені до Державного земельного кадастру, право власності на них зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлювало виготовлення документації та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці полігону вцілому.

В подальшому, на підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №521 від 15.11.2016 було надано дозвіл військовій частині НОМЕР_1 на проведення інвентаризації земель державної власності загальною площею 24157,7 га, наданих у постійне користування військовій частині НОМЕР_3 , згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 01.11.1968 № XII-1-5.

З долученої позивачем до матеріалів справи копії технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, наданих у користування військовій частині НОМЕР_1 на території Ковельського, Маневицького та Камінь-Каширського районів вбачається, що остання не погоджена відповідними Управліннями Держгеокадастру районів та не затверджена в установленому законом порядку.

З наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області письмових пояснень №9-3-0.6-1195/2-17 від 13.02.2017 вбачається, що фактично земельна ділянка військового авіаційного полігону "Повурськ", загальною площею 24151,5 га, розташована не лише на території Ковельського, а і на території Камінь - Каширського та Маневицького районів Волинської області. Однак, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968 межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлені.

Відповідно до інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Камінь-Каширському району Волинської області зазначено, що згідно державної статистичної звітності за формою 6-зем станом на 01.01.2016 на території Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району відсутні землі підприємств, організацій, частин, установ оборони. Документи про такі землі та документації із землеустрою до відділу Держгеокадастру у Камінь - Каширському районі не надходили.

Разом з тим, Державний акт на право постійного користування землею від 01.11.1968, наданий військовій частині НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ), виданий виконкомом Волинської обласної ради депутатів трудящих від 11.11.1968 №12/28, є чинний та ніким не скасований.

14.11.2013 Великообзирською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області було прийнято рішенням № 32/5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення ФАПу села Стобихва".

Даним рішенням вирішено: 1) затвердити Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення фельдшерсько-акушерського пункту площею 0, 0200 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0721481003:01:001:0030; 2) передати у постійне користування земельну ділянку площею 0, 0200 га в селі Стобихва по вул. Центральна, 1, Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги; 3) Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги звернутись до Реєстраційної служби Камінь-Каширського районного управління юстиції для проведення державної реєстрації прав власності на земельну ділянку.

Звертаючись до суду з повозом, Військова частина НОМЕР_1 посилається на факти встановлені рішеннями судів та норми Земельного кодексу України, які порушено Великообзирською радою Камінь-Каширського району Волинської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 14.11.2013 № 32/5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення ФАПу села Стобихва", що в свою чергу призвело до порушення права позивача на користування спірною земельною ділянкою з метою виконання покладених на частину функцій та завдань у сфері оборони.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Великообзирської сільської ради від 14.11.2013 №32/5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення ФАПу села Стобихва" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

До того ж, обґрунтовуючи своїх рішення суди попередніх інстанцій вказували про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 у розумінні вимог ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України не було доведено та не надано належних доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер 0721481003:01:001:0030 площею 0,0200 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка була передана в постійне користування Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги відповідно до рішення Великообзирської сільської ради від 14.11.2013 №32/5 є частиною земельної ділянки площею 24151,5 га військового містечка № НОМЕР_7 с. Поворськ Ковельського району, відповідно до Державного акту на право користування землею від 1968 року у відповідній площі та конфігурації.

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вищевказані висновки судів вважає передчасними з огляду на наступне.

Так, статтею 13 Конституції України та подібною за змістом статтею 324 Цивільного кодексу України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до приписів статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч.1). Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ч.2).

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси окремих осіб, він може бути визнаний незаконним та скасований у судовому порядку.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З позовної заяви військової частини вбачається, що земельна ділянка площею 0,0200 га, надана відповідно до рішення Великообзирської сільської ради від 14.11.2013 №32/5 Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги, входить в межі земельної ділянки, яка передана військовій частині НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ) згідно Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968, та до цього часу є державною власністю і належить до земель оборони.

Також позивачем зауважено, що своїм рішенням Великообзирська сільська рада передала в постійне користування спірну земельну ділянку площею 0,0200 га Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги без згоди користувача земельної ділянки.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Пунктом "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Як вже зазначалось, відповідно до Державного акту на право користування землею від 1968 року, земельна ділянка площею 24151,5 га військового містечка №72 с. Поворськ Ковельського району була передана на праві постійного користування військовій частині НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ).

Пунктом 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п.п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України, що затверджено наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до положень статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 вказаної статті). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частина 4 вказаної статті).

Таким чином із положень наведеного законодавства вбачається, що розпоряджатись земельною ділянкою щодо передачі її іншій особі, наданою у постійне користування, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Разом з тим, при прийнятті рішення судами попередніх інстанцій взагалі не було з`ясовано: чи є спірна земельна ділянка землями оборони; чи припинилось право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, в порядку визначеному законодавством, у військової частини НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ); чи погоджено таке припинення з власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади; а також на яких правових підставах Великообзирська сільська рада має повноваження на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, яка була передана в постійне користування Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги.

Крім того, зауважуючи про те, що рішення Великообзирської сільської ради від 14.11.2013 №32/5 вичерпало свою дію, суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили той факт, що у військової частини НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ) є державний акт на постійне користування від 01.11.1968, який є чинний та ніким не скасований.

Відповідно до частини першої статті 47, частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об`єктивності та всебічності з`ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 , дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі №903/904/16 та рішення Господарського суду Волинської області від 13.02.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддяМ.Данилова

СуддіС.Бакуліна

О.Сибіга