Рішення

від 02.10.2017 по справі 903/904/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2017 р. Справа №903/904/16

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , м.Львів

до Великообзирської сільської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) КЕВ м.Володимир-Волинський,

2) Військова частина НОМЕР_2 , с.Поворськ, Ковельський район,

3) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги, м.камінь-Каширський

про визнання недійсним та скасування рішення Великообзирської сільської ради від 14.11.2013 року № 32/5.

Суддя Шум М.С.

Представники:

від позивача: Лагутін Є.В., довіреність №173/183 від 22.07.2014 року;

від відповідача: н/з;

від 3-ої особи на стороні позивача -1: н/з;

від 3-ої особи на стороні позивача -2: Кушнірук В.В., довіреність №350/494/1201пс від 14.09.2016 року;

від 3-ої особи на стороні позивача -3: Семенюта І.М., довіреність №31-3-0.6-6202/2-17;

від 3-ої особи на стороні відповідача: н/з.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) роз`яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз`яснено процесуальні права та обов`язки сторін.Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Військова частина НОМЕР_1 звернулась з позовом до Великообзирської сільради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КЕВ м. Володимир-Волинський, в/ч НОМЕР_2 , ГУ Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги про визнання недійсним та скасування рішення Великообзирської сільради №32/5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення ФАПу села Стобихва" від 14 листопада 2013 року.

В обгрунтавання заявленої вимоги посилається на факти, встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі №5004/417/12 та норми Земельного кодексу України, які порушено відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення, що призвело до порушення права позивача Військової частини НОМЕР_1 на користування спірною земельною ділянкою з метою виконання покладених на частину функцій та завдань у сфері оборони.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.02.2017р. залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2017р. касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. у справі №903/904/16 та рішення Господарського суду Волинської області від 13.02.2017р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 13.09.2017р. розгляд справи призначено на 03.10.2017р..

28.09.2017р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення з наступними додатками: довіреність №173/183 від 22.07.2014р., лист Волинської обласної державної адміністрації №2648/27/2-17 від 03.05.2017р..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням додаткових пояснень підтримав, позов просить задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи Військова частина НОМЕР_3 позовні вимоги військової частини НОМЕР_4 повністю підтримує.

У судовому засіданні представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області покладається на думку суду при вирішені даного позову.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд, -

встановив:

Як встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 р. у справі № 5004/417/12 Звуженим засіданням виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих було прийнято рішення №12/28 від 11.11.1968 року Про закріплення в постійне користування земельної ділянки площею 24157,7 га за військовою частиною НОМЕР_5 .

На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Волинської обласної ради депутатів трудящих військовій частині НОМЕР_5 був виданий Державний акт №XII-1-5 від 01.11.1968 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га, на території Ковельського району Волинської області, в складі якої, з доводів позивача, знаходиться і спірна земельна ділянка площею 0,0200 га, що передана в постійне користування Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги в АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи встановлено про те, що згідно листа Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України від 17.10.2012р. №2151 відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 № Д-115/1/* 120, 14 повітряна армія переформована у 14 авіаційний корпус, переведена на новий штат й надано нове умовне найменування - військова частина НОМЕР_6 , умовні найменування 18466 та 21825 анульовані.

Військова частина НОМЕР_5 входила до складу 14 Повітряної армії (Військова частина НОМЕР_7 ) як структурний підрозділ, тобто складова частина, і утримувалась на одному і тому ж штаті - 2/838-51.

При реформуванні 14 Повітряної армії, проходило реформування і її структурних підрозділів у тому числі і військової частини НОМЕР_5 , як одного цілого.

Таким чином, при переформуванні 14 Повітряної армії у 14 авіаційний корпус були переформовані і її структурні підрозділи, у даному випадку інженерно аеродромна служба - Військова частина НОМЕР_5 .

Після переформування 14 повітряної армії у 14 авіаційний корпус (військова частина НОМЕР_6 ) у структурі військової частини НОМЕР_6 залишилась інженерно-аеродромна служба, проте вже без умовного найменування, оскільки воно було анульоване на підставі директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 № Д-115/1/*120.

У 2004 році відповідно до директиви Головнокомандувача Повітряних сил Збройних Сил України №350/120/1/05 ВЧ НОМЕР_6 розформована, а її правонаступником визначена військова частина НОМЕР_1 .

Згідно довідки №147/98-ЮС від 09.04.2010р. виданої військовою частиною НОМЕР_1 військовій частині НОМЕР_5 (інженерно-аеродромна служба тилу), як структурному підрозділу Управління 14 Повітряної армії, видано акт №ХІІ-1-5 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га на території Ковельського району з її планом та описом меж. Окрім того, з даної довідки вбачається, що відповідно до Директиви Міністра оборони України від 02.03.1994р. №Д-115/1/01/120 управління 14 Повітряної армії було переформовано в управління 14 авіаційного корпусу з Єдиним умовним найменуванням військова частина НОМЕР_6 ; відповідно до Директиви Головнокомандувача Повітряних сил Збройних сил України від 02.12.2004р. №350/120/1/05 управління 14 авіаційного корпусу (А3822) розформовано і її правонаступником встановлено управління Повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з єдиним умовним найменуванням військова частина НОМЕР_1 .

Крім того, матеріалами справи № 5004/417/12 встановлено, що 08.01.13р. на адресу апеляційного господарського суду від Львівського територіального відділу архіву Міністерства Оборони України надійшла архівна довідка (відповідь на лист №16541/12), у якій зазначено наступне:

Згідно витягу з історичного формуляру військова частина НОМЕР_8 була сформована 01.07.1954 року на підставі директиви Міністра оборони СРСР від 18.04.1954 р. № ОРГ/00350/11; військовій частині НОМЕР_8 15.11.2000 р. на підставі директиви Міністра оборони України від 27.09.2000р. № 115 1 050 присвоєно нове умовне найменування військова частина НОМЕР_2 .

Авіаційний полігон з умовним найменуванням військова частина НОМЕР_2 входить до складу Повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", своє призначення по організації функціонування авіаційного полігону не змінював та безпосередньо підпорядкований командиру військової частини НОМЕР_1 .

Отже, правонаступництво військової частини НОМЕР_5 встановлено матеріалами справи та не потребує повторного доведення.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З пояснень КЕВ м.Володимир-Волинський за № 64 від 10.01.2017 р. вбачається, що відповідно до Директиви МОУ від 20.01.2005 р. № Д 9332/1/03 актом приймання-передачі від 29.12.2005 р. № 391 КЕВ м.Володимир-Волинський прийняв на облік від Луцької КЕВ району нерухоме майно та земельну ділянку площею 24151, 5 га військового містечка № НОМЕР_9 с.Поворськ Ковельського району.

Для упорядкування обліку та використання земельних ділянок КЕВ м.Володимир-Волинський замовив Державному підприємству Центр ДЗК виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в/м № 72 в натурі.

Однак, в ході проведення вказаних робіт було встановлено, що на території полігону в/м № 72 розташовані села Бережниця (Маневицький район, Троянівська с/р) та Стобихва (Камінь-Каширський район, Великообзирська с/р). Частина земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян вказаних населених пунктів, внесені до Державного земельного кадастру, право власності на них зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлювало виготовлення документації та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці полігону вцілому.

Вподальшому, на підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації № 521 від 15.11.2016 р. було надано дозвіл військовій частині НОМЕР_1 (позивачу у справі) на проведення інвентаризації земель державної власності загальною площею 24157, 7 га, наданих у постійне користування військовій частині № НОМЕР_5 згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 01.11.1968 р. № XII-1-5.

З долученої позивачем до матеріалів справи копії технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, наданих у користування військовій частині НОМЕР_1 на території Ковельського, Маневицького та Камінь-Каширського районів вбачається, що остання не погоджена відповідними Управліннями Держгеокадастру районів та не затверджена в установленому законом порядку.

Між тим, з наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області письмових пояснень № 9-3-0.6-1195/2-17 від 13.02.2017 р. встановлено, що фактично земельна ділянка військового авіаційного полігону Повурськ загальною площею 24151,5 га розташована не лише на території Ковельського, а і на території Камінь-Каширського та Маневицького районів Волинської області. Однак, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968 року межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлені.

Відповідно до інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Камінь-Каширському району Волинської області зазначено, що згідно державної статистичної звітності за формою 6-зем станом на 01.01.2016 року на території Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району відсутні землі підприємств, організацій, частин, установ оборони. Документи про такі землі та документації із землеустрою до відділу Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі не надходили.

Разом з тим, у суду не виникає сумніву щодо чинності Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1068 року, виходячи з того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України свідчить, що ця норма не обмежує та не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте у встановлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Рішенням Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 14.11.2013 року № 32/5 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення ФАПу села Стобихва вирішено:

1. Затвердити Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення фельдшерсько-акушерського пункту площею 0, 0200 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0721481003:01:001:0030.

2. Передати у постійне користування земельну ділянку площею 0, 0200 га в селі Стобихва по вул..Центральна, 1, Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги.

3. Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги звернутись до Реєстраційної служби Камінь-Каширського районного управління юстиції для проведення державної реєстрації прав власності на земельну ділянку.

Згідно Статуту Камінь-Каширського районного центру первинної медико-санітарної допомоги, затвердженого рішенням Камінь-Каширської районної ради від 05.03.2013 р. № 2305, останній є комунальним закладом охорони здоров`я та згідно довідки ЄДРПОУ значиться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно витягу (за станом на 05.01.2017 р.) з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що 08.05.2014 р. за Великообзирською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку в розмірі 0, 0200 га, розташовану в селі Стобихва, Камінь-Каширського району, по вул.Центральна, 1, кадастровий номер: 0721481003:01:001:0030. Право постійного користування даною земельною ділянкою зареєстровано за Камінь-Каширським центром первинної медико-санітарної допомоги.

Вказане рішення Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 14.11.2013 року № 32/5 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнати його недійсним та скасування, вважаючи, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони і вилучення її повинно проводитись за згодою Міністерства оборони України.

За приписами Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Відповідно до приписів ст. 393 ЦК України правовий, акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч.1). Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ч.2).

Згідно ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси окремих осіб, він може бути визнаний незаконним та скасований у судовому порядку.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З позовної заяви військової частини вбачається, що земельна ділянка площею 0,0200 га, надана відповідно до рішення Великообзирської сільської ради від 14.11.2013 №32/5 Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги, входить в межі земельної ділянки, яка передана військовій частині НОМЕР_5 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ) згідно Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968, та до цього часу є державною власністю і належить до земель оборони.

Також позивачем зауважено, що своїм рішенням Великообзирська сільська рада передала в постійне користування спірну земельну ділянку площею 0,0200 га Камінь-Каширському центру первинної медико-санітарної допомоги без згоди користувача земельної ділянки.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Пунктом "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Як вже зазначалось, відповідно до Державного акту на право користування землею від 1968 року, земельна ділянка площею 24151,5 га військового містечка №72 с. Поворськ Ковельського району була передана на праві постійного користування військовій частині НОМЕР_5 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ).

Пунктом 1 ст.92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п.п.44, 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України, що затверджено наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до положень ст.142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 вказаної статті). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частина 4 вказаної статті).

Таким чином із положень наведеного законодавства вбачається, що розпоряджатись земельною ділянкою щодо передачі її іншій особі, наданою у постійне користування, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Згідно листа голови Волинської обласної державної адміністрації від 03.05.2017р. №2648/27/2-17, с. Стобихва розташоване на території авіаційного полігону, а отже на території полігону розташована і спірна земельна ділянка кадастровий номер 0721481003:01.001.0030.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За вказаних обставин, оскільки спірна земельна ділянка кадастровий номер 0721481003:01.001.0030 розташована на території авіаційного полігону, який розташований на території земель, що передані на праві постійного користування військовій частині НОМЕР_5 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ), остання є землями оборони.

В матеріалах справи відсутні докази щодо додержання процедури відчуження оспорюваних земельних ділянок державної власності (земель оборони), також відсутні докази погодження Міністерством оборони України передача спірних земельних ділянок, а отже у позивача не припинилось право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

В порушення норм земельного законодавства, відповідачем - Великообзирською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області було безпідставно прийнято оспорювань рішення, чим порушено право позивача - Військової частини НОМЕР_1 , на користування спірною земельною ділянкою з метою виконання покладених на частину функцій та завдань у сфері оборони, а також порядку використання авіаційного полігону "Повурськ".

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Великообзирської сільської ради №32/5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і надання в постійне користування для обслуговування приміщення ФАПу села Стобихва" від 14 листопада 2013 року.

3. Стягнути з Великообзирської сільської ради (44571, Волинська обл., Камінь-Каширський район, село Великий Обзир, код ЄДРПОУ 04333454) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) 1378 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

05.10.2017

СуддяМ. С. Шум