Ухвала

від 30.08.2017 по справі 904/947/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 серпня 2017 року Справа № 904/947/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Удовиченка О.С. розглянувши касаційну скаргуЛівобережної ОДПІ міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі Господарського суду№ 904/947/15 Дніпропетровської області за заявоюТОВ "СФЕРА+" до ТОВ "СФЕРА+" про визнання банкрутом ліквідаторЧопенко Д.В. В С Т А Н О В И В :

подана Лівобережною ОДПІ міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - скаржником) касаційна скарга від 15.05.2017 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №904/947/15 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються , зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 01.11.2011 набрав чинності Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, яким встановлено ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення та ухвали господарського суду.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №1774-VIII від 06.12.2016, чинним з 01.01.2017, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 становив 1 600 грн.

Отже, за подання скаржником у травні 2017 касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 25.04.2017 про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою органу державної фіскальної служби на ухвалу місцевого господарського суду від 07.02.2017 про завершення ліквідаційної процедури у справі №904/947/15 про банкрутство ТОВ "СФЕРА+" підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, про що роз'яснено пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду , при цьому, ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій з боку держави, не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах та не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги від 15.05.2017, скаржником не додано належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції від 25.04.2017 у встановлених порядку та розмірі, при цьому, в пункті 2 прохальної частини касаційної скарги заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що у скаржника, як органу державної фіскальної служби, наявні безспірні списання, у зв'язку з чим у нього немає коштів на оплату судового збору, пільг щодо сплати якого було позбавлено органи державної фіскальної служби у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування поважності підстав для його звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 25.04.2017 у даній справі, колегія суддів касаційного суду не знаходить правових підстав для задоволення клопотання податкової інспекції про звільнення від сплати судового збору, оскільки недостатність фінансування органу державної фіскальної служби з Державного бюджету України не є безумовною підставою для його звільнення від сплати судового збору за звернення до суду касаційної інстанції після набрання чинності 01.09.2015 змінами до Закону України "Про судовий збір", внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015. При цьому, інших доказів на підтвердження складного фінансового становища станом на момент подання касаційної скарги скаржником не наведено.

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду відмовляє Лівобережній ОДПІ міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги від 15.05.2017 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №904/947/15.

За таких обставин, касаційна скарга органу державної фіскальної служби не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України. При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 111 3 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Лівобережній ОДПІ міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №904/947/15.

2. Касаційну скаргу Лівобережної ОДПІ міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.05.2017 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №904/947/15 повернути скаржнику.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

О.С. Удовиченко