Ухвала

від 30.08.2017 по справі 288/1020/17

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1020/17

Провадження № 2-з/288/20/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року. смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

при секретарі - Мітніцькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ

До Попільнянського районного суду Житомирської області надійшла 30 серпня 2017 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 нерухомого майна.

Одночасно з подачею позову Позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення позову в якій вона просить накласти заборону на відчуження 1/2 житлового будинку загальною площею 92 м 2 та земельної ділянки 0.0797 га, кадастровий номер 1824755100:01:002:0077, що розташований в смт.Попільня по вул. Космонавтів,97.

При вирішенні даної заяви суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 151 ЦПК України визначено, що забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно пункту 2 частини першої статті 152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Позивач, на обґрунтування застосування забезпечення позову вказує, що Відповідач може продати майно та рішення суду неможливо буде виконати, Відповідачем пред'явлено позов про розірвання шлюбу та можливо буде пред'явлено позов про виселення Позивача з будинку.

Процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову, суд не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Згідно частини третьої статті 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку загальною площею 92 м 2 та земельної ділянки 0.0797 га, кадастровий номер 1824755100:01:002:0077, що розташований в смт.Попільня по вул. Космонавтів,97 від 23 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, вважати даний договір - договором купівлі - продажу з моменту його укладення та визнати право власності позивачки на 1/2 житлового будинку загальною площею 92 м 2 та земельної ділянки 0.0797 га, кадастровий номер 1824755100:01:002:0077, що розташований в смт.Попільня по вул. Космонавтів,97, як об'єкт спільної сумісної власності.

В своїй заяві про забезпечення позову Позивач посилається на можливе порушення її прав, однак це є вирішенням питання обґрунтованості або ж необґрунтованості позову, яке перевіряється під час розгляду спору по суті і не повинно розглядатись про забезпечення позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Проте, в порушення вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявник не зазначає, а судом встановлено відсутність об'єктивних підстав вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заявлений спосіб забезпечення позову жодним чином не може сприяти в майбутньому виконанню можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову вмотивована припущеннями та побоюваннями щодо невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Вимоги заяви не підтверджені належними доказами, що свідчили б про обґрунтованість тверджень заявника.

В даному випадку, забезпечення позову не є необхідною умовою для недопущення порушення прав та інтересів Позивача.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обсягу позовних вимог, наданням належної оцінки спірним правовідносинам, суд приходить до висновку, що заява Позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 6 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , статтями 151 - 153 ЦПК України,

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами без участі яких було постановлено ухвалу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали до Апеляційного суду Житомирської області через Попільнянський районний суд.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_5