Рішення

від 18.08.2017 по справі 703/338/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1753/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

03 лютого 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_6 позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 березня 2005 року в селі Ротмистрівка Смілянського району Черкаської області померла її бабушка - ОСОБА_7, якій на праві власності належала земельна ділянка площею 2,99 га, розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області згідно державного акта на права власності на земельну ділянку серії ЧР № 019101 від 5 вересня 2003 року, виданого на ім`я ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі і земельну ділянку площею 2,99 га, розташовану в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Спадкоємицею згідно заповіту від 23 червня 1999 року на спадкове майно померлої ОСОБА_7 є позивач ОСОБА_6, яка вказує, що так як постійно доглядала та поховала ОСОБА_7В,, тому прийняла спадщину , вступивши в оперативне управління спадковим майном відповідно до ст. 1268 ЦК України.

Позивач ОСОБА_6 посилається в позові на те, що хоча вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки постійно проживала разом з нею до дня її смерті, але не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності на спадкову земельну ділянку в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа, тому звернулася до суду з даним позовом. ОСОБА_6О, просила в судовому порядку визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлої 30 березня 2005 року.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.02.2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 2,99 га, розташовану в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області згідно державного акта на права власності на земельну ділянку серії ЧР № 019101 від 5 вересня 2003 року, виданного на ім`я ОСОБА_7.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Смілянська района державна адміністрація Черкаської області, яка не є стороною у справі, участі у розгляді справи не приймала, 25 липня 2017 року подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, оскільки вважає, що вказаним рішенням суду першої інстанції порушено законні права та інтереси райдержадміністрації щодо земельної ділянки розміром 2,99 га, кадастровий номер 7123783500:02:002:0424, яка згідно договору оренди землі від 05.05. 2014 року, укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та ТОВ Альфа- Агро КВГ ( орендар ) перебуває у платному строковому користуванні товариства. Апелянт також посилається в апеляційній скарзі, що при вирішенні питання про право власності на земельну ділянку загальною площею 2, 99 га судом першої інстанції не залучено до участі у розгляді справи Смілянську райдержадміністрацію, чим порушено права останньої, оскільки спірна земельна ділянка як не витребувана ( нерозподілена) згідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі ( на місцевості земельних ділянок власниками земельних часток ( паїв) була передана в оренду ТОВ ОСОБА_8 -ОСОБА_8 КВГ для використання за цільовим призначенням на 20 років. Пунктом 38 було обумовлено сторонами договору окремо строк дії договору у випадку : до моменту отримання їх власниками державних актів про право власності на земельну ділянку, що зазначено в договорі оренди земельної ділянки. Апелянт зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами Куцівської сільської ради, тому повноваження щодо надання вказаної невитребуваної земельної ділянки в оренду відповідно до ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі ( на місцевості земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) належать Смілянській райдержадміністрації Черкаської області. Апелянт вважає, що судом безпідставно визнано право власності в порядку спадкування за позивачем ОСОБА_6, оскільки апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що позивач не довела своє право на отримання спадщини, оскільки не підтвердила, що будучи спадкоємцем за заповітом після смерті бабусі позивача - ОСОБА_7, померлої 30 березня 2005 року прийняла спадщину відповідно до вимог закону у шестимісячний строк. Апелянт посилається, що позивач не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після її смерті бабусі ОСОБА_7, що підтверджується відповіддю нотаріуса на запит суду, про те що спадкова справа не відкривалась, із заявами про прийняття чи відмови від прийняття спадщини ОСОБА_6 не зверталась до нотаріуса. Посилання позивача, що вона постійно проживала із спадкодавцем, тому відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину є безпідставним, оскільки спростовується самим рішенням суду та наявною довідкою в матеріалах справи № 2 від 04 січня 2017 року, що ОСОБА_7 проживала в будинку - інтернаті в період з 6 січня 2002 року до дня смерті 30 березня 2005 року та померла саме там, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги, тому дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача, та безпідставно визнав право власності на спірну земельну ділянку. Також апелянт зазначає, що оскільки відсутня відмова нотаріуса про вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку за заповітом на ім'я позивача ОСОБА_6, то за відсутності відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності вимоги про визнання права власності в порядку спадкування в судовому порядку задоволенню не підлягають. Тому суд повинен був відмовити позивачу в задоволенні вимог навіть з цих підстав, однак не звернув уваги на вимоги закону, чим допустив порушення вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду. За таких обставин, апелянт просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району про визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, позивача, представників позивача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженій наявних, у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, посилаючись, що оскільки позивач згідно заповіту є спадкоємицею після смерті бабусі ОСОБА_7, померлої 30 березня 2005 року, прийняла спадщину, проживаючи разом із спадкодавцем, тому вступила в управління та володіння спадковим майном, заволодівши особистими речами та предметами домашнього вжитку померлої, тому за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_7

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону і обставинах справи, наявних у справі доказах, а рішення суду ухвалено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні згідно даних свідоцтва про смерть серії № 294610 від 01 квітня 2005 року, виданого Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 30 березня 2005 року актовий запис № 20 померла ОСОБА_7 (а.с.3).

Згідно даних державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 019101 від 05 вересня 2003 року ОСОБА_7 на підставі рішення Куцівської сільської ради Смілянського району від 18 жовтня 2002 року № 3-1 належала земельна ділянка площею 2.99 га., яка розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_7, померлої 30 березня 2005 року відкрилась спадщина на все її майно, в тому числі і вищевказану земельну ділянку.

Згідно даних довідки № 2 від 04 січня 2017 року, виданої Ротмістрівським будинком - інтернатом для громадян похилого віку та інвалідів Смілянського району ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала у будинку-інтернаті і знаходилася на державному утриманні з 06.01.2002 року по 30.03.2005 року, до дня смерті. За час проживання підопічну відвідував брат та онука ОСОБА_6, матеріально допомагали їй і після смерті похоронили у с. Куцівка ( а. с. 9).

Як вбачається із відповіді на запит № 196/16 від 06.12.2016 року Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Управління держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області від 12 грудня 2016 року було повідомлено, що у Державному фонді документації із землеустрою Управління Держгеокадастру у Смілянському району Черкаської області зберігається державний акт на права власності на земельну ділянку серії ЧР № 019101, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 407 від 05 вересня 2003 року на ім`я ОСОБА_7, земельна ділянка розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 2.99 га для ведення товарно сільськогосподарського виробництва. Державний акт на право власності на земельну ділянку не отриманий (а.с.20).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, строк для прийняття спадщини, визначений вимогами законодавства, позивачем пропущено, питання про поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем не ставилось, тому судом не вирішувалось, а отже в поважності причин пропуску звернення до нотаріуса та не отримання спадщини не зазначалось.

Згідно відповіді на запит суду від 15.02. 2017 року № 235 / 01 - 16 завідувачем Смілянської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 повідомлено суду, що спадкова справа в Смілянській державній нотаріальній конторі не заводилась після смерті ОСОБА_7, померлої 30 березня 2005 року та із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини ніхто не звертався ( а. с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_6О, до нотаріальної контори із заявою не зверталася, спадкова справа не заводилася і нотаріусом у оформленні її права власності не відмовлялось, а відтак, Смілянський міськрайонний суд, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно - земельну ділянку допустив порушення порядку оформлення права на спадщину.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами, що її бабуся - ОСОБА_7 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку особисто, оскільки даний державний акт не було отримано нею та не витребувано спадкоємцями у строки, визначені законом для прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті ОСОБА_7, померлої 30 березня 2005 року. Також позивач ОСОБА_6 не підтвердила належними та допустимими доказами, що відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України вона постійно проживала із спадкодавцем до дня смерті в одному житловому приміщенні, вела спільне господарство, а тому вважається такою, що прийняла спадщину протягом шестимісячного строку, встановленого чинним законодавством.

Тому колегія суддів не може погодитися із судом першої інстанції щодо посилання суду на ч. 3 ст.1268 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї, оскільки даний висновок суду є необґрунтованим, не відповідає наявним у справі доказам та встановленим судом обставинам справи, так як спростовується даними довідки Ротмістрівського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів Смілянського району від 4 січня 2017 року № 2 про те, що ОСОБА_7 (спадкодавець) проживала в будинку-інтернаті і знаходилась на державному утриманні з 6 січня 2002 року і до дня смерті 30 березня 2005 року (а. с.9).

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до практики Верховного Суду України, зокрема Постанови вказаного суду від 30.09.2015 року в справі № 6-384цс15 згідно з положенням Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або на праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене , оскільки ОСОБА_7 з 06 січня 2002 року по 30 березня 2005 року (день смерті) проживала в Ротмістрівському будинку-інтернаті в с. Ротмістрівка Смілянського району, тому позивач ОСОБА_6 разом з померлою ОСОБА_7 не проживала і доказів на підтвердження таких обставин не надала.

Також судом першої інстанції не взято до уваги, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/04-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначено, що вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне. Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Отже, у разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК), закриття провадження у справі (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_6 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, спадкова справа не заводилася і нотаріусом у оформленні її права власності не відмовлялось, а відтак, Смілянський міськрайонний суд, Черкаської області, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спадкове майно за заповітом допустив порушення порядку оформлення права на спадщину, порушивши чинне законодавство, допустив порушення матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду, тому доводи апелянта є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що судом не було витребувано спадкову справу, відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлої 30 березня 2005 року, а тому у суду не було підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог за вказаних обставин.

Колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, ухвалене судом рішення не може залишатись в законній силі, оскільки допущені судом порушення є обов'язковою підставою для скасування незаконного рішення суду відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню колегією суддів, оскільки повністю спростовують висновки суду першої інстанції .

Посилання представника позивача ОСОБА_8 щодо безпідставності вимог апеляційної скарги, поданої Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області відхиляються колегією суддів, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язкового підставою для скасування рішення суду.

Посилання представника позивача, що суд не повинен був приймати апеляційну скаргу до розгляду, оскільки вважає, що права апелянта не порушено ухваленим рішенням, а в разі прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження закрити провадження у справі, якщо під час розгляду справи з'ясується, що права апелянта не порушено ухваленим рішенням суду, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки колегія суддів дійшла висновку , що ухвалене рішення суду першої інстанції стосується прав та законних інтересів апелянта, права якого порушено ухваленим рішенням суду першої інстанції від 22.02. 2017 року.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги та доданих до неї додатків, згідно договору оренди від 05.05. 2014 року апелянт передав в оренду спірну земельну ділянку, яка не була витребувана та перебуває у користуванні орендаря , обробляється товариством , тому в разі розірвання договору оренди згідно п.37,38 договору апелянт позбавляється права на отримання орендної плати, оскільки визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування дає підстави для розірвання укладеного апелянтом договору оренди земельної ділянки.

Отже, позивач ОСОБА_6 набула права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства на підставі рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку, то відповідно до вимог закону ОСОБА_6О, не є належним власником земельної ділянки, оскільки пропустила строк для оформлення своїх спадкових прав згідно заповіту, тому відсутні підстави для визнання права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування в судовому порядку з вищевикладених підстав.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати згідно сплачено судового збору в розмірі 704 грн. за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією про оплату судового збору.

Тому з ОСОБА_6 на користь Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 грн. за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає, що оскільки після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка у встановленому законом порядку не прийнята, заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не було подано, тому суд першої інстанції прийшов до передчасного та помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області - задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 грн. за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :