Постанова
від 13.07.2017 по справі 810/1577/17
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року № 810/1577/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Миронівське хлібоприймальне підприємство" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0013911411 та № 0013921411.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено валові витрати. Зокрема, позивач стверджує, що реальність господарських операцій із його контрагентами - ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль засвідчується наявними у підприємства належним чином складеними первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. Натомість, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність, безтоварність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. При цьому, позивач зауважив, що чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання податкових вигод у залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки не відповідають фактичним обставинам, упереджені, зроблені внаслідок неправильного застосування законодавства на підставі припущень.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань.

Представник позивача звернуся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство Миронівське хлібоприймальне підприємство є юридичною особою, здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого розпорядженням Миронівської РДА від 06.09.1996 року № 357, як платник податків перебуває на податковому обліку в Миронівському відділенні Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, скаладське господарство та ін.

З матеріалів справи слідує, що у період з 15.03.2017 по 21.03.2017 посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1. ст.75, п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 ПК України, на виконання Наказу Білоцерківської ОДПІ від 10.02.2017 №47 Про проведення службового розслідування при проведенні перевірки та складанні акта перевірки ПрАТ Миронівське хлібоприймальне підприємство (код ЄДРПОУ 24219855) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ АТП 1981 (код ЄДРПОУ 38442327), ТОВ Кагарлик Агро Артіль (код ЄДРПОУ 38923649), ТОВ Слобода М (код ЄДРПОУ 37483315), ТОВ ТКМ і ДМ (код ЄДРПОУ 39796321), ТОВ Відродження ЗГП (код ЄДРПОУ 40262595) за період з 01.01.2014 по 13.07.2016 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Миронівське хлібоприймальне підприємство (код ЄДРПОУ 24219855) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ АТП 1981 (код ЄДРПОУ 38442327), ТОВ Кагарлик Агро Артіль (код ЄДРПОУ 38923649), ТОВ Слобода М (код ЄДРПОУ 37483315), ТОВ ТКМ і ДМ (код ЄДРПОУ 39796321), ТОВ Відродження ЗГП (код ЄДРПОУ 40262595) за період з 01.01.2014 по 13.07.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 28.03.2017 № 183/10-36-14-05/24219855, згідно висновків якого встановлено порушення ПрАТ Миронівське ХПП вимог податкового законодавства, а саме:

1) п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України по взаємовідносинах з ТОВ Кагарлик Агро Артіль і ТОВ Слобода М , а саме - встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 3 747 202 грн., що призвело до заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі - 674 496 грн.

2) п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України по операціях за березень 2014 року на суму 78 148,07 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Слобода М (код ЄДРПОУ 37483315), за червень 2014 року на суму ПДВ - 21 377,0 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Кагарлик Агро Артіль (код ЄДРПОУ 38923649) з придбання зернових культур, у результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 78 148,07 грн. та за червень 2014 року на суму ПДВ - 21 377,0 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ПрАТ Миронівське ХПП і ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М , оскільки контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

На обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив, що Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 29.07.2016 у справі №760/6454/16-к про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Миронівське хлібоприймальне підприємство (код ЄДРПОУ 24219855) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Кагарлик Агро Артіль (код за ЄДРПОУ 38923649), ТОВ АТП 1981 (код за ЄДРПОУ 38442327), ТОВ Слобода М (код за ЄДРПОУ 37483315), ТОВ ТКМ і ДМ (код за ЄДРПОУ 39796321), ТОВ Відродження ЗГП (код за ЄДРПОУ 40262595) за період з 01.01.2014 по 13.07.2016 в рамках кримінального провадження №32016000000000015 від 26.01.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та за сприянням невстановлених досудовим слідством осіб спланували та організували на території Київської області злочинну схему ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки.

Учасниками організованої групи були зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, у т.ч.: ТОВ Кагарлик Агро Артіль (код за ЄДРПОУ 38923649) і ТОВ Слобода М (код ЄДРПОУ 37483315) та інші, з метою незаконного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ підприємствами реального сектору економіки на підставі проведення уявних операцій з ними щодо купівлі-продажу зерна та інших сільськогосподарських культур.

Фактично ж придбання зерна та інших сільськогосподарських культур здійснюється вищевказаними особами за готівку у фермерських господарств Київської та інших областей України. Аналогічним способом здійснюється також продаж вказаних сільськогосподарських культур на адресу реально діючих СГД, однак, документально вказані операції з продажу зерна в декілька разів перевищують фактичні обсяги поставки даних культур, що надає можливість СГД реального сектору економіки незаконно формувати податковий кредит з ПДВ.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що допитаний директор та засновник ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль ОСОБА_4 повідомив, що погодився стати директором підприємств у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Так, в ході аналізу податкової звітності ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль було встановлено, що у період 2014-2015 років підприємство сформувало податковий кредит ряду СГД реально діючого сектору економіки, одним з яких є ПрАТ Миронівське ХПП .

Відтак, враховуючи аналіз баз даних ІС Податковий блок , матеріалів, зібраних оперативними працівниками, пояснення, надані в ході досудового розслідування керівником ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль ОСОБА_4, відповідач робить висновок про не встановлення факту реального здійснення господарських операції при придбані товарів від постачальників та реалізації товарів та послуг покупцям, виходячи із:

- відсутності можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- відсутності будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власних складських приміщень/ (орендодавця);

- відсутності інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М .

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення правочинів між ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М та ПрАТ Миронівське ХПП , які не спричинили реального настання юридичних наслідків.

З огляду на вказане надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, оскільки на думку відповідача первинні документи не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій з постачання товарів невідомого походження, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в Акті перевірки, звернувся до відповідача із запереченнями.

За результатами розгляду заперечень позивача ГУ ДФС у Київській області направило на його адресу відповідь від 13.04.2017 №2066/10/10-36-14-05-12 про розгляд заперечення, в якій повідомлялось про залишення без змін висновків акту перевірки, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017:

- № 0013911411, яким ПрАТ Миронівське ХПП збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПОДАТОК на ПРИБУТОК ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ за кодом платежу 11021000 у розмірі 843 120,00 грн. з яких - 674 496 грн. за податковими зобов'язаннями, 168 624 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0013921411, яким ПрАТ Миронівське ХПП збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом платежу 14010100 у розмірі 124 406,00 грн., з яких 99 525 грн. - за податковими зобов'язаннями, 24 881 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи слідує, що 05.03.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №7.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує кукурудзу в кількості 280 т по ціні 1 500,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 420 000,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.03.2014 №7 ТОВ Слобода М продано кукурудзу 3 класу на загальну суму 420 867,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.03.2014 №42, складською квитанцією № 988 від 06.03.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 06.03.2014 № 2 на загальну суму 420 867,00 грн., без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 05.03.2014 №7 здійснювалась ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні від 05.03.2014 №075183, від 05.03.2014 №075183/1, від 05.03.2014 №075184, від 05.03.2014 №075184/1, від 05.03.2014 №075185, від 05.03.2014 №075185/1, від 05.03.2014 №075186, від 05.03.2014 №075186/1 оформлені ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою ТОВ Слобода М товару позивачу був виставлений рахунок на оплату від 06.03.2014 №46 на суму 420867,00 грн..

Отриманий позивачем товар оплачений на загальну суму 420 867,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2014 №282.

Також 11.03.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №8.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує пшеницю 2-го класу в кількості 78 т по ціні 1 800,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 140 400,0 грн.

Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 11.03.2014 №8 ТОВ Слобода М продано пшеницю 2кл на загальну суму 136 094,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 11.03.2014 №46., складською квитанцією № 991 від 11.03.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 11.03.2014 № 4 на загальну суму 136 094,40 грн., без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 11.03.2014 №8 здійснювалась ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні від 07.03.2014 №075187, від 07.03.2014 №075187/1, оформлені ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 11.03.2014 №50 на суму 136 094,40 грн..

Отриманий товар позивачем оплачено на загальну суму 136094,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.03.2014 №308.

Також 26.03.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №15.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує сою у кількості 90 т по ціні з ПДВ 5 180,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 466 200,0 грн.

Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 26.03.2014 №15 ТОВ Слобода М було продано сою на загальну суму 468 888,42 грн., у т.ч. ПДВ - 78148,07 грн., що підтверджується видатковою накладною від 27.03.2014 №58, складською квитанцією № 996 від 31.03.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 27.03.2014 № 20 на загальну суму 468 888,42 грн., у т.ч. ПДВ - 78 148,07 грн.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 26.03.2014 №15 здійснювалась ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 26.03.2014 №075188, від 26.03.2014 №075189, від 26.03.2014 №075189/1, надані ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 27.03.2014 №61 на суму 468 888,42 грн.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 468 888,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2014 №382.

Також 26.03.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №17.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує ячмінь 3-го класу в кількості 20 т по ціні 1 900,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 38 000,0 грн.

Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 26.03.2014 №17 ТОВ Слобода М було продано ячмінь 3-го класу на загальну суму 36 937,90 грн. без ПДВ грн., що підтверджується видатковою накладною від 27.03.2014 №59, складською квитанцією № 997 від 31.03.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 27.03.2014 № 21 на загальну суму 36 937,90 грн.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 26.03.2014 №17 здійснювалась ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортну накладну від 26.03.2014 №075190, надану ТОВ Слобода М після доставки товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 27.03.2014 №62 на суму 36 937,90 грн.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 36 937,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2014 №381.

Також 22.10.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №247.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує товар в кількості 100 т по ціні 1 690,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 169 000,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 22.10.2014 №247 ТОВ Слобода М було продано кукурудзу на загальну суму 170 585,22 грн. без ПДВ., що підтверджується видатковою накладною від 22.10.2014 №146, складською квитанцією № 543 від 23.10.2014.

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 22.10.2014 № 1 на загальну суму 170 585,22 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 22.10.2014 №247 здійснювалась ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 21.10.2014 №075181, від 21.10.2014 №075181/1, від 21.10.2014 №075182/1, надані ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 22.10.2014 №147 на суму 170 585,22 грн.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 170 585,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.10.2014 №2422.

Також 24.10.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №250.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує кукурудзу в кількості 150 т по ціні 1 690,00 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 253 500,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 24.10.2014 №250 ТОВ Слобода М було продано кукурудзу на загальну суму 259 200,37 грн. без ПДВ., що підтверджується видатковою накладною від 22.10.2014 №147, складською квитанцією № 580 від 23.10.2014.

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 24.10.2014 № 2 на загальну суму 259 200,37 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 26.03.2014 №250 здійснювалось ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 23.10.2014 №075178, від 23.10.2014 №075178/1, від 23.10.2014 №075179, від 23.10.2014 №075179/1, надані ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 259 200,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2014 №2433.

Також 27.10.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №256.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує кукурудзу в кількості 115 т по ціні 1 690,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 194 350,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 27.10.2014 №256 ТОВ Слобода М було продано кукурудзу на загальну суму 190 216,26 грн. без ПДВ., що підтверджується видатковою накладною від 27.10.2014 №148, складською квитанцією № 560 від 27.10.2014.

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 27.10.2014 № 3 на загальну суму 190 216,26 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 27.10.2014 №256 здійснювалось ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 26.10.2014 №130436, від 26.10.2014 №130436/1, від 26.10.2014 №130437, надані ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 27.10.2014 №149 на суму 190 216,26 грн..

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 190 216,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2014 №2449.

Також 28.10.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №259.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує кукурудзу в кількості 400 т по ціні 1 700,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 680 000,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 28.10.2014 №259 ТОВ Слобода М було продано кукурудзу на загальну суму 323 642,60 грн. без ПДВ., що підтверджується видатковою накладною від 29.10.2014 №149, складською квитанцією № 576 від 29.10.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 29.10.2014 № 4 на загальну суму 323 642,60 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 28.10.2014 №259 здійснювалось ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 28.10.2014 №075182/3, від 28.10.2014 №130437, від 28.10.2014 №130438, від 28.10.2014 №130439/1, надані ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 29.10.2014 №150 на суму 323 642,60 грн..

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 323 642,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.10.2014 №2464.

Також 30.10.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) і ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір №263 купівлі-продажу.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує кукурудзу в кількості 217 т по ціні 1730,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 375 410,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця.

Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 30.10.2014 №263 ТОВ Слобода М було продано кукурудзу на загальну суму 375 487,85 грн. без ПДВ., що підтверджується видатковою накладною від 30.10.2014 №150, складською квитанцією № 590 від 31.10.2014.

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 30.10.2014 № 5 на загальну суму 375 487,85 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 30.10.2014 №263 здійснювалось ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 29.10.2014 №130439, від 29.10.2014 №130440, від 29.10.2014 №130440/2, від 29.10.2014 №130441, від 29.10.2014 №130441/2, від 29.10.2014 №130442/2, надані ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 30.10.2014 №151 на суму 375 487,85 грн..

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 375 487,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2014 №2469.

Також 14.11.2014 між ТОВ Слобода М (Продавець) та ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №277.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує кукурудзу в кількості 250 т по ціні 2 000,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 500 000,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця. Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 14.11.2014 №277 ТОВ Слобода М було продано кукурудзу на загальну суму 500 198,00 грн. без ПДВ., що підтверджується видатковою накладною від 14.11.2014 №152, складською квитанцією № 676 від 20.11.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Слобода М виписало та зареєструвало податкову накладну від 14.11.2014 № 2 на загальну суму 500 198,00 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору від 14.11.2014 №277 здійснювалась ТОВ Слобода М .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 13.11.2014 №130442, від 13.11.2014 №130442/1, від 13.11.2014 №130443, від 13.11.2014 №130443/1, від 13.11.2014 №130443/2, від 13.11.2014 №130443/3, надані ТОВ Слобода М після доставки кожної партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Слобода М був виставлений позивачу рахунок на оплату від 14.11.2014 №153 на суму 500 198,00 грн..

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 500 198,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.11.2014 №2575.

Також 05.06.2014 між ТОВ Кагарлик Агро Артіль (Продавець) та ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №44.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує сою в кількості 20 т по ціні 6 250,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 125 000,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця. Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.06.2014 №44 ТОВ Кагарлик Агро Артіль було продано сою на загальну суму 127243,75 грн. в т.ч ПДВ 21201,29 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.06.2014 №39, складською квитанцією № 1046 від 17.06.2014.

За фактом відвантаження товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль виписало та зареєструвало податкову накладну від 17.06.2014 № 20 на загальну суму 12 7243,75 грн., у т.ч. ПДВ - 21 201,29 грн.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору здійснювалось ТОВ Кагарлик Агро Артіль .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортну накладну від 05.06.2014 №130426, надану ТОВ Кагарлик Агро Артіль після доставки партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль був виставлений позивачу рахунок на оплату від 17.06.2014 №171 на суму 127 243,75 грн.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 127 243,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.06.2014 №813.

Також 12.08.2014 між ТОВ Кагарлик Агро Артіль (Продавець) та ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №116.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує насіння ріпаку в кількості 120 т по ціні 4 650,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 558 000,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця. Строк дії даного Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 12.08.2014 №116 ТОВ Кагарлик Агро Артіль було продано насіння ріпаку на загальну суму 560873,70 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 13.08.2014 №79, складською квитанцією № 170 від 13.08.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль виписало та зареєструвало податкову накладну від 13.08.2014 № 6 на загальну суму 560 873,70 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору здійснювалось ТОВ Кагарлик Агро Артіль .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортні накладні від 12.08.2014 №130434, від 12.08.2014 №130434/1, від 12.08.2014 №130435, від 12.08.2014 №130435/1, надані ТОВ Кагарлик Агро Артіль після доставки партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль був виставлений позивачу рахунок на оплату від 12.08.2014 №239 на суму 560 873,70 грн.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 560 873,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.08.2014 №1144.

Також 14.08.2014 між ТОВ Кагарлик Агро Артіль (Продавець) та ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №118.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує насіння ріпаку в кількості 20 т по ціні 4 650,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 93 000,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця. Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 14.08.2014 №118 ТОВ Кагарлик Агро Артіль було продано насіння ріпаку на загальну суму 88280,25 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 14.08.2014 №78, складською квитанцією № 174 від 14.08.2014 .

За фактом відвантаження товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль виписало та зареєструвало податкову накладну від 14.08.2014 № 8 на загальну суму 88 280,25 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договору здійснювалось ТОВ Кагарлик Агро Артіль .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортну накладну від 13.08.2014 №213349, після доставки партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль був виставлений позивачу рахунок на оплату від 14.08.2014 №241 на суму 88 280,25 грн.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 88 280,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2014 №1156.

Також 18.09.2014 між ТОВ Кагарлик Агро Артіль (Продавець) та ПрАТ Миронівське ХПП (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №164.

Згідно Договору Продавець продає, а Покупець оплачує насіння ріпаку в кількості 47 т по ціні 4650,0 грн. за одну тону.

Загальна вартість Договору складає 190 650,0 грн. Поставка товару відбувається за рахунок Продавця. Строк дії Договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 18.08.2014 №164 ТОВ Кагарлик Агро Артіль було продано насіння ріпаку на загальну суму 188041,35 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 18.09.2014 №94, складською квитанцією № 299 від 19.09.2014 року.

За фактом відвантаження товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль виписало та зареєструвало податкову накладну від 18.09.2014 № 15 на загальну суму 188 041,35 грн. без ПДВ.

Доставка придбаного товару відповідно до умов Договору здійснювалась ТОВ Кагарлик Агро Артіль .

На підтвердження факту доставки товарів позивачем подано товарно-транспортну накладну від 18.09.2014 №130426 після доставки партії товару.

Також у зв'язку з поставкою товару ТОВ Кагарлик Агро Артіль був виставлений позивачу рахунок на оплату від 18.09.2014 №275 на суму 188 041,35 грн.

Отриманий товар позивачем був оплачений на загальну суму 188 041,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2014 №2148.

Судом установлено, що продукція придбана позивачем у ТОВ Кагарлик Агро Артіль у подальшому була реалізована наступним зернотрейдерам.

Так, на виконання Договору №10/10/13 від 08.10.2013 укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП і ТОВ Аскоп-Україна , (код ЄДРПОУ30579869) було реалізовано сою в кількості 20,359 т на загальну суму 128 261,70 грн., в т.ч ПДВ - 12176,95 грн., що підтверджується видатковою накладною № 279 від 17.06.2014, платіжним дорученням від 19.06.2014 №599. Відвантаження здійснено 14.07.2014 залізничним транспортом згідно товарно-транспортної накладної №95524641.

На виконання Договору №693244 від 12.08.2014, укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд , код (ЄДРПОУ25394566), було реалізовано ріпак у кількості 132,308т на суму 617 878,36 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 358 від 13.08.2014, платіжним дорученням від 14.08.2014 №200345, а також ріпак у кількості 18,985т на суму 88 659,95 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 361 від 14.08.2014, платіжним дорученням від 18.08.2014 №200350. Відвантаження здійснено 19.08.2014 залізничним транспортом згідно товарно-транспортних накладних №95449179, №95677621, №95681417.

На виконання Договору №519/1-096096 від 8.09.2014, укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП та ТОВ АДМ Трейдінг Україна , (код ЄДРПОУ20027449) було реалізовано ріпак у кількості 40,439т на загальну суму 189 254,52 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 438 від 19.09.2014, платіжним дорученням від 19.09.2014 №000728. Відвантаження здійснено 10.11.2014 залізничним транспортом згідно товарно-транспортної накладної №95536436.

Судом установлено, що продукція, придбана у ТОВ Слобода М , у подальшому була реалізована наступним зернотрейдерам.

Так, на виконання Договору №К1403-3601 від 05.03.2014, укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП і ТОВ Луї Дрейфує КомодітізУкраїна ЛТД , (код ЄДРПОУ30307207), було реалізовано кукурудзу 3-го класу в кількості 260,000 т на загальну суму 395 200,00 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 135 від 06.03.2014, платіжним дорученням від 06.03.2014 №819. Відвантаження здійснено 10.11.2014 залізничним транспортом згідно товарно-транспортних накладних №95695615, №95537635, №95634648, №95334801.

На виконання Договору №К13 від 20.03.2014 укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП і ТОВ Агромир плюс (код ЄДРПОУ30349386) було реалізовано кукурудзу 3-го класу в кількості 20,578т на загальну суму 302 307,46 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 172 від 20.03.2014, платіжним дорученням від 25.03.2014 №137. Відвантаження здійснено 26.03.2014 автомобілем КАМАЗ 5320 державний номерний знак 54-07кхс згідно товарно-транспортних накладних №10, №11.

На виконання Договору №10/10/13 від 08.10.2013, укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП і ТОВ Аскоп-Україна (код ЄДРПОУ30579869), було реалізовано сою у кількості 100,657 т на загальну суму 523 416,40 грн., у т.ч. ПДВ - 87 236,07 грн., що підтверджується видатковою накладною № 196 від 27.03.2014, платіжним дорученням від 28.03.2014 №233. Відвантаження здійснено 10.04.2014 залізничним транспортом згідно товарно-транспортних накладних №95197224, №95177911.

На виконання Договору №24 від 01.04.2014, укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП та ТОВ Світ гранул (код ЄДРПОУ37455534), було реалізовано пшеницю 2-го класу в кількості 75,608т на загальну суму 143 655,20 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 205 від 01.04.2014, платіжним дорученням від 01.04.2014 №1118. Відвантаження здійснено 01.04.2014 автомобілями ДАФ, державний номерний знак 91-07ВС, МАН 3049 державний номерний знак НОМЕР_3, згідно товарно-транспортних накладних №13, №14.

На виконання Договору №б/н від 21.07.2014 укладеного між ПрАТ Миронівське ХПП та СФГ Мальованого (код ЄДРПОУ20595277), було реалізовано ячмінь 3-го класу в кількості 19,441т на загальну суму 37 909,95 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 197 від 27.03.2014 платіжним дорученням від 27.03.2014 №16. Відвантаження здійснено 28.03.2014 автомобілем КАМАЗ 55102 державний номерний знак 191-09КМ.

На виконання Договорів №60004156 від 29.10.2014, №60004204 від 30.10.2014, №60005556 від 13.11.2014 укладених між ПрАТ Миронівське ХПП та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566), було реалізовано кукурудзу загальною кількістю 1 024,387 т на загальну суму 1 852 511,50 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 2184 від 29.10.2014, № 2186 від 30.10.2014, № 514 від 14.11.2014, платіжними дорученнями №20046443 від 31.10.2014, №20046795 від 04.11.2014, №20049323 від 17.11.2014. Відвантаження здійснено 19.08.2014 залізничним транспортом згідно товарно-транспортних накладних №95696266, №95319240, №95454021, №95540910, №95617411 від 11.11.2014; №95811345, №95398806, №95524641 від 08.11.2014; №95792511, №95682233, №95801148, від 28.11.2014; №95446316, №95446472, №95540142, №95618872, №95053419 від 05.12.2014.

Як слідує з Акту перевірки, господарські операції між ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль і позивачем відображено останнім у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту та визначення валових витрат за перевіряємий період.

Як зазначено в Акті перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль сільськогосподарської продукції.

У ході розгляду справи податковим органом заперечень стосовно дотримання вимог до форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам, відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що зазначені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як слідує зі змісту Акту перевірки, жодних податкових правопорушень у діях саме позивача не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи податковим органом не проаналізовано, не досліджено обставини постачання продукції автомобілями до ПрАТ Миронівське ХПП від ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль , а також не досліджено обставини постачання в подальшому продукції залізничним транспортом на адресу зернотрейдерів.

У ході проведення перевірки відповідачем не проведено зустрічних звірок із контрагентами ПрАТ Миронівське ХПП ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль , зокрема, у частині постачання сільськогосподарської продукції.

Не опитано водіїв стосовно наявних в матеріалах перевірки товарно-транспортних накладних, які достовірно підтверджують реальність господарських операцій та здійснення перевезення сільськогосподарської продукції від ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль до ПрАТ Миронівське ХПП .

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У той же час судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Здійснені господарські операції відповідають діловій меті діяльності підприємства, оскільки сприяли отриманню прибутку підприємства із подальшою сплатою податків до Бюджету та проведені у рамках статутної діяльності позивача.

Крім того позивач має сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, в наявності є необхідні технологічні споруди та обладнання для здійснення повного циклу закупівлі зернових і олійних культур, надання послуг із заготівлі, сушки, очистки та доведення до базисних і класних кондицій зерна, та необхідний виробничий потенціал, що не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій щодо купівлі у ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль сільськогосподарської продукції.

Як зазначено вище, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення податкового кредиту та валових витрат.

Згідно положення ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

У той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як слідує зі змісту Акту перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача - ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль , а отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про відсутність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль , з підстав відсутності поставки товару, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 статті 4 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи слідує, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, складське господарство, та ін.

Оскільки предметом спірного правочину є купівля сільськогосподарської продукції, яка об'єктивно необхідна позивачу для здійснення власної господарської діяльності, а саме - оптової торгівлі зерном, доведення сільськогосподарської продукції до базових кондицій, складське господарство у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль підтверджуються необхідними документами, а зазначена вище сільськогосподарська продукція була використана позивачем у статутній господарській діяльності.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на обґрунтування своїх висновків про відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власних складських приміщень/ (орендодавця); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до Акту перевірки податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль , не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх фіктивність , відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно посилання відповідача на матеріали досудового розслідування, суд зазначає наступне.

Так у наданому відповідачем протоколі допиту ОСОБА_4, який був керівником ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль , повідомив слідству, що у 2011 році погодився на пропозицію ОСОБА_2 стати директором ТОВ Слобода М .

ОСОБА_4 підтвердив справжність свого підпису у протоколі № 1 загальних зборів ТОВ Слобода М від 14.04.2014 ; договорі купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ Слобода М від 14.04.2014 ; статуті ТОВ Слобода М (нова редакція) від 16.04.2014 № 13481050006000538; реєстраційній картці від 16.04.2016 на проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ Слобода М .

ОСОБА_4 підтвердив свою присутність у приватного нотаріуса Рокитнянського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та підписання статуту ТОВ Слобода М .

Фактично ОСОБА_4 підтвердив належну реєстрацію ТОВ Слобода М як юридичної особи та свою участь у такій реєстрації, хоч і на виконання вказівок ОСОБА_2

Також ОСОБА_4 повідомив слідству, що і надалі працював у ОСОБА_2 аж до 2016 року та виконував його вказівки.

Суд критично оцінює покази ОСОБА_4 про відсутність у нього печаток ТОВ Слобода М та відсутність його відношення до діяльності зазначеного підприємства, оскільки вся податкова звітність, податкові декларації, реєстр податкових накладних був здійснений за особистим цифровим електронним підписом ОСОБА_4

Відповідачем не доведено ані висновком почеркознавчої експертизи, ані конкретно поставленими запитаннями у протоколах допиту, що підписи у договорах та первинних документах по господарських взаємовідносинах ПАТ Миронівське ХПП з ТОВ Слобода М та ТОВ Кагарлик Агро Артіль не належать ОСОБА_4

Надані відповідачем до суду матеріали не містять інформації щодо безтоварності договорів укладених саме між ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ПрАТ Миронівське ХПП .

Такі свідчення підлягають критичній оцінці, адже особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може давати такі пояснення з метою уникнення відповідальності, оскільки ухилення від сплати податків є важчим злочином, аніж фіктивне підприємництво, а також передбачає і майнову відповідальність.

У поданих відповідачем до суду матеріалах відсутні будь-які підтвердження фіктивності господарської діяльності ТОВ Кагарлик Агро Артіль .

Відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків Акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Суд зазначає, що під час встановлення реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами слід мати на увазі те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.09.2015 у справі №2а-2717/11/2670 де зазначено, що наявність або відсутність окремих документів, так само помилки у їх оформленні не може бути підставою для висновків про не проведення господарської операції, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт та іншими документами.

До того, ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Слід наголосити, що відповідно до ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 у справі № 09/05 вказано, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (в тому числі фіктивне підприємництво) не може бути визнана беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку. Оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 у справі К/800/18365/14, зокрема, зазначено, що керуючись наведеними законодавчими положеннями суди попередніх інстанцій сформували правильно правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг і зміст господарської операції та її учасників.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача зі спірними постачальниками, суди, оцінивши за правилами статті 86 КАС представлені платником первинні документи на підтвердження реальності розглядуваних поставок (договори поставок, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення про оплату Товариством придбаних товарів в безготівковому порядку, товарно-транспортні накладні, якими засвідчено перевезення товару в процесі виконання цих операцій) дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом безтоварності цих операцій.

Факт відсутності у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Інспекцією не наведено, які саме ресурси та в яких обсягах необхідні для виконання розглядуваних операцій з урахуванням видів придбаних товарів, їх габаритів тощо.

Також суди об'єктивно не погодилися з висновками Інспекції та критично віднеслися до показань керівників юридичних осіб-постачальників щодо їх непричетності до діяльності очолюваних ними підприємств, позаяк особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю.

При цьому Інспекцією не спростовується, що відповідні особи згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (актуальними на час виконання спірних операцій) були директорами відповідних підприємств.

Доводи відповідача про участь спірних постачальників у схемах транзитного руху грошових коштів з метою їх незаконного виведення з господарського обороту засновані на пропущеннях та не підтверджені належними доказами. Крім того, Інспекцією не доведено обізнаності платника та його участі у протиправних схемах, пов'язаних з переведення у готівку безготівкових коштів, одержаних його контрагентами.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що подані Інспекцією доводи та докази не спростовують реальності спірних господарських операцій з поставки товарів позивачеві, та правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства.

Частина 4 ст. 72 КАС України передбачає, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищий адміністративний суд України в рішенні від 26.08.2015 у справі №К/800/60969/14 (№ в ЄДРСРУ 49164230) вказує, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас, правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду .

Податковий орган зобов'язаний довести, що платник податків знав або не міг не знати про фіктивну діяльність контрагента, й у діях першого присутні ознаки шахрайської поведінки з метою отримання незаконних податкових переваг.

Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення допущені його контрагентом, що підтверджується відповідною практикою Європейського суду з прав людини.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 у справі К/800/4060/14, в якій зазначено, що суди правомірно відхилили посилання Інспекції на відсутність у названих постачальників основних засобів та робочої сили як на доказ безтоварності розглядуваних операцій з огляду на недоведеність відповідачем зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані поставки із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна. До того ж, Інспекцією не зазначено, які саме ресурси були необхідними для виконання цих операцій.

Доводи Інспекції про підписання первинних документів від імені названих постачальників невстановленими особами також отримали належну правову оцінку в судах попередніх інстанцій. Адже у разі, якщо податковим органом не спростовано реальності виконання господарських операцій неприпустимим є анулювання податкових наслідків таких операцій з формальних підстав у зв'язку з підписанням документів невстановленою особою, якщо податковим органом не доведено, що платник був обізнаним про цей факт або проявив грубу необережність, необачливість при укладенні та виконанні договорів.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

Суди встановили, що на час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) і перебували на податковому обліку.

Відомості про осіб, якими підписано спірні документи від імені розглядуваних контрагентів, відповідають даним про їх керівників в їх реєстраційних документах; вказані у первинних облікових документах адреси продавців співпадають з інформацією з ЄДР. Законом не закріплений обов'язок платника перевіряти свого контрагента за місцем реєстрації.

Заперечення ж керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Інші обставини, викладені в акті перевірки (як-от неможливість проведення зустрічних перевірок постачальників, неподання ними первинних документів на вимогу контролюючого органу) стосуються виключно діяльності цих постачальників та їх взаємовідносин з контролюючими органами; з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві такі обставини не можуть бути підставою для відповідальності Підприємства за відсутності доказів узгодженості його дій з названими контрагентами.

За таких обставин суди на підставі висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.09.2015 у справі №2а-2717/11/2670 де зазначено, що наявність або відсутність окремих документів, так само помилки у їх оформленні не може бути підставою для висновків про не проведення господарської операції, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт та іншими документами.

До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таку ж правову позицію висловив і Верховний суд України у своїй ухвалі від 25.01.2016 року у справі № К/9991/72726/12 вказує, що встановлення фіктивності суб'єкта господарювання не передбачає автоматичного визнання усієї його діяльності протиправною, а правочинів, вчинених від імені такого суб'єкта, - нікчемними.

Виходячи з викладеного, факт проведення досудового розслідування №32016000000000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а саме - протоколи допиту керівника ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль ОСОБА_4, не є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки.

Суд також зазначає, що право на податковий кредит та валові витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу надання послуг певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам послуг.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені названого контрагента, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, податковою інспекцією не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Натомість, на спростування доводів податкового органу позивачем, серед іншого, надано письмові докази на підтвердження наявності ділової мети та факту використання отриманої сільськогосподарської продукції у подальшій господарській діяльності.

При цьому, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що анулювання свідоцтва платника ПДВ, ліквідація юридичної особи або відсутність юридичної особи за місцезнаходженням самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та позивачем, правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

У свою чергу, суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та позивачем підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, з яких вбачається зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, позивач підтвердив реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 200.1, п. 200.2 і п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у за наслідком взаємовідносин з ТОВ Слобода М і ТОВ Кагарлик Агро Артіль , суду доведено.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, реального характеру та товарності господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах із вказаним контрагентом

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України , зі змісту якого слідує, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу Інтерспав проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль або його контрагенти, можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ Слобода М , ТОВ Кагарлик Агро Артіль та позивачем, доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0013911411, № 0013921411 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.04.2017 № 0013911411 та № 0013921411.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Миронівське хлібоприймальне підприємство (код ЄДРПОУ 24219855) судові витрати у сумі 14 512 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 89 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.07.2017
Оприлюднено03.09.2017
Номер документу68585943
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —810/1577/17

Постанова від 19.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 07.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 07.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 12.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 08.11.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Шипуліна Т.М.

Постанова від 24.10.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Ухвала від 25.09.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Ухвала від 25.09.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Постанова від 13.07.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лапій С.М.

Ухвала від 30.06.2017

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лапій С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні