Рішення

від 28.08.2017 по справі 911/2005/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р. Справа № 911/2005/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тіана , м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фрам Ко , с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської обалсті

про стягнення 179 803,13 грн

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 20.04.2017 б/н);

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

30.06.2017 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тіана (далі - позивач, ТОВ Тіана ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (далі - відповідач, ТОВ Фрам Ко ) про стягнення 179 803,13 грн, з яких: 171 442,96 грн - сума основного боргу; 5 774,84 грн - пеня; 668,11 грн - 3% річних; 1 917,22 грн - інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір 2 697,05 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525-527, 530, 610, 612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначає, що відповідачем порушені зобов'язання за договором поставки від 29.10.2015 №Ф001 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 03.07.2017 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 28.08.2017.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, проте надав суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливість забезпечити явку уповноваженого представника для участі у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 22 ГПК України суд зазначає, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що у даному випадку ТОВ Фрам Ко не позбавлене права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Проте, жодного доказу, які б вказували на неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника позивачем надано суду не було.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання представник позивача підтримала вимоги позовної заяви та надала пояснення, аналогічним викладених у позовній заяві.

У своєму відзиві (а.с.71-76) представник відповідача зазначив, що позивачем не надано документів на замовлення товару, з яких можна встановити факт замовлення відповідачем відповідного товару, його кількості, вартості, умов та строків поставки. Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами строку виконання грошових зобов'язань відповідача за кожну партію поставленого позивачем товару. Вважає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні як первинні документи не можуть підтверджувати заявлені позовні вимоги, оскільки поставка та оформлення видаткових накладних відбулись з порушенням встановленої законом процедури. До того ж, повноваження осіб, які приймали товар не були підтверджені у жодний законодавчо-визначений спосіб. Крім того, вказує на відсутність товарно-транспортних накладних. На підставі зазначеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

29.10.2015 між ТОВ Тіана (постачальник) та ТОВ Фрам Ко (покупець) укладений договір поставки №Ф001 (далі - Договір, а.с.9-12), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за замовленням покупця здійснювати поставку визначеного цим Договором товару, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.1 Договору покупець направляє на адресу постачальника замовлення на поставку товару, у якому вказується: перелік, кількість товару, бажаний строк поставки партії товару. Замовлення може бути передано поштовим зв'язком, факсограмою або за допомогою засобів електронного зв'язку, або іншим способом, зручним та погодженим сторонами.

Постачальник протягом трьох робочих днів після одержання замовлення затверджує його та передає затверджене замовлення покупцю поштовим зв'язком, факсограмою або за допомогою засобів електронного зв'язку. Затверджене постачальником замовлення за згодою сторін, виконує функцію специфікації, у якій зазначені: посилання на цей договір, номенклатура, кількість товару, вартість, відповідної партії товару, а також строк поставки (п.2.2 Договору).

Поставка до місця призначення проводиться постачальником, власним транспортом, або за допомогою перевізника. Місце поставки визначається сторонами у погодженому замовленні на поставку відповідної партії товару (п.п.2.4, 2,5 Договору).

Пунктами 2.9, 2.10 Договору визначено, що передача товару здійснюється за довіреністю на отримання матеріальних цінностей. Під час передачі товару сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару.

Сторони погодили, що документообіг між сторонами може здійснюватися засобами поштового зв'язку, шляхом обміну листами, факсимільного зв'язку, електронною поштою (п.2.11 Договору).

Товар вважається переданим з моменту підписання покупцем видаткової накладної. Днем поставки товару вважається день передачі товару постачальником покупцю (п.п. 2.13, 2.14 Договору).

Покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 45 календарних днів з дня поставки товару у розмірі, передбаченому відповідною видатковою накладною на відповідну партію товару (п.4.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017 (п.6.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.11 Договору покупцем надіслані відповідні заявки на адресу ТОВ Тіана (а.с.103-129), на підставі яких ТОВ Тіана передала ТОВ Фрам Ко товар за видатковими накладними: від 21.11.2016 №5302 на суму 25 379,94грн; від 18.01.2017 №279 на суму 45 153,69 грн; від 18.01.2017 №278 на суму 20 060,98 грн; від 18.01.2017 №276 на суму 19535,93 грн; від 02.03.2017 №1378 на суму 36 969,30 грн; від 02.03.2017 №1376 на суму 22 521,99 грн; від 02.03.2017 №1375 на суму 18 170,19 грн (а.с. 14-42). Вказані документи підписані без зауважень, претензій щодо кількості, асортименту та якості переданого товару від покупця не надходило. Крім того, зазначені обставини підтверджені актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ Тіана та ТОВ Фрам Ко від 20.03.2017(а.с.102). Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Проте, оскільки оплати за вищевказаний товар у добровільному порядку здійснена відповідачем не була, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Крім того, зазначений Договір недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторони суду не надали, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України). Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у якості доказів поставки відповідного товару надав суду видаткові накладні, які відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містять усі необхідні реквізити, які вимагаються у зазначеному законі.

Твердження відповідача, що відсутність на деяких накладних відтиску мокрої печатки підприємства (відповідача), не визначено повноважень посадової особи отримувача ТМЦ є підставою вважати, що позивач не виконав свого зобов'язання, суд вважає помилковим, оскільки зазначені недоліки в оформлені накладних не можуть спростовувати факт отримання відповідачем товару. До того ж, станом на 20.03.2017 між позивачем та відповідачем складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків за Договором. Із змісту зазначеного акту вбачається, що відповідач підтвердив факт отримання товару 21.11.2016 на суму 25 379,394; 18.01.2017 на загальну суму 84 750,60грн та 02.03.2017 на загальну суму 77 661,48грн. Будь-яких інших доказів, які б вказували на невиконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується підписаними без зауважень видатковими накладними.

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 171 442,96 грн.

Крім того, у силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, п.п. 2.13, 2.14, 4.3 Договору сторонами визначено, що днем поставки товару вважається день передачі товару, тобто 21.11.2016, 18.01.2017 та 02.03.2017. Оплата повинна здійснюватись покупцем протягом 45 календарних днів з дня поставку товару, тобто до 16.12.2016, до 03.03.2017 та до 15.04.2017 відповідно.

Проте покупцем відповідно оплати здійснено не було, доказів протилежного суду надано не було. А тому суд вважає відповідача таким, що просрочив зобов'язання.

За прострочення оплати за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 774,84 грн .

Так, пунктом п.5.3 Договору передбачено, що за прострочення покупцем строків оплати товару, вказаних в цьому Договорі, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожень день просточення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його помилковим, оскільки позивачем під час здійснення розрахунку помилково зазначена загальна сума заборгованості за видатковими накладним від 18.01.2017 на загальну суму - 8 475,06, тоді як фактично загальна сума становить 84 750,60грн. У перерахунку, зазначена суми становить значно більший розмір, ніж заявляє позивач. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то задоволенню підлягають пеня саме у розмірі 5 774,84 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 668,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 917,22 грн суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрати суд вважає їх неправильними, оскільки, як вже зазначалось вище, позивачем під час здійснення розрахунку помилково зазначена загальна сума заборгованості за видатковими накладним від 18.01.2017. У перерахунку, зазначені суми становлять значно більший розмір, ніж заявляє позивач. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то задоволенню підлягають три відсотки річних саме у розмірі 668,11 грн та інфляційні втрати саме у розмірі 1 917,22 грн.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39443405) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тіана (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 123, ідентифікаційний код юридичної особи 37588850) 171 442,96 грн (сто сімдесят одну тисячу чотириста сорок дві грн. 96 коп ) - основного боргу, 668,11 грн (шістсот шістдесят вісім грн 11коп) - 3% річних, 1 917,22грн (одну тисячу дев'ятсот сімнадцять грн 22 коп) - інфляційних втрат, 5 774,84грн (п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири грн 84коп) - пені, 2 697, 05 грн (дві тисячі шістсот дев'яносто сім грн 05 коп) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений 01.09.2017 .