Постанова

від 17.10.2017 по справі 911/2005/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа№ 911/2005/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Несін О.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2017р. у справі №911/2005/17 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 179803,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки №Ф001 від 29.10.2015р. в сумі 179803,13 грн, з яких: основана заборгованість у сумі 171442,96 грн, інфляційні нарахування у сумі 1917,22 грн, 3% річних у сумі 668,11 грн, пені у сумі 5774,84 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2017р. у справі №911/2005/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 171442,96 грн - основного боргу, 668,11 грн - 3% річних, 1917,22 грн - інфляційних втрат, 5774,84 грн - пені, 2697,05 грн - судового збору.

Рішення суду мотивоване несплатою Відповідачем поставленого Позивачем товару на підставі договору поставки №Ф001 від 29.10.2015р. у зв'язку із чим у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 171442,96 грн. Порушення Відповідачем умов договору №Ф001 від 29.10.2015р. стало підставою також для стягнення з останнього 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2017р. у справі №911/2005/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач не надав документів (заявок) на замовлення товару, з яких можна встановити факт замовлення Відповідачем відповідного товару, його кількості, вартості, умов та строків поставки.

Відповідач зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні не можуть підтверджувати позовні вимоги, оскільки поставка та оформлення видаткових накладних відбулися з порушенням встановленої законом процедури. Так, Відповідач звертає увагу на те, що на частині накладних відсутній відтиск мокрої печатки Відповідача, не визначено повноваження посадової особи отримувача товарно-матеріальних цінностей; на деяких накладних не зазначено ПІБ посадової особи, яка здійснила прийом товарно-матеріальних цінностей; а деякі накладні не містять інформацію про дату отримання товару. З огляду на недоведеність позовних вимог, Відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017р. розгляд апеляційної скарги Відповідача відкладено на 17.10.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

29.10.2015р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №Ф001, відповідно до п.1.1 якого Позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за замовленням Відповідача здійснювати поставку визначеного цим договором товару, а Відповідач зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.1 договору Відповідач направляє на адресу Позивача замовлення на поставку товару, у якому вказується: перелік, кількість товару, бажаний строк поставки партії товару. Замовлення може бути передано поштовим зв'язком, факсограмою або за допомогою засобів електронного зв'язку, або іншим способом, зручним та погодженим сторонами.

Відповідно до п.2.2 договору Позивач протягом трьох робочих днів після одержання замовлення затверджує його та передає затверджене замовлення Відповідачу поштовим зв'язком, факсограмою або за допомогою засобів електронного зв'язку. Затверджене Позивачем замовлення за згодою сторін, виконує функцію специфікації, у якій зазначені: посилання на цей договір, номенклатура, кількість товару, вартість, відповідної партії товару, а також строк поставки.

Відповідно до п.2.4, 2.5 договору поставка до місця призначення проводиться Позивачем, власним транспортом, або за допомогою перевізника. Місце поставки визначається сторонами у погодженому замовленні на поставку відповідної партії товару.

Згідно з п.2.9, 2.10 договору передача товару здійснюється за довіреністю на отримання матеріальних цінностей. Під час передачі товару сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару.

Згідно з п.2.11 договору документообіг між сторонами може здійснюватися засобами поштового зв'язку, шляхом обміну листами, факсимільного зв'язку, електронною поштою.

Згідно з п.2.13, 2.14 договору товар вважається переданим з моменту підписання Відповідачем видаткової накладної. Днем поставки товару вважається день передачі товару Позивачем Відповідачу.

Відповідно до п.4.3 договору Відповідач зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 45 календарних днів з дня поставки товару у розмірі, передбаченому відповідною видатковою накладною на відповідну партію товару.

Відповідно до п.5.3 договору за прострочення Відповідачем строків оплати товару, вказаних в цьому договорі, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожень день просточення.

Відповідно до п.6.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017р.

На виконання умов договору Відповідач електронною поштою надав Позивачу заявки від 23.09.2016р. №ФП0050859-1, №ФП0050860-1, №ФП0050858-1, від 10.10.2016р. №ФП0052418-1, №ФП0052417-1, №ФП0052414-1, від 13.01.2017р. №ФП0061023-1, №ФП0061021-1, №ФП0061022-1, від 24.02.2017р. №ФП0064656-1, №ФП0064657-2, №ФП0064655-1, відповідно до яких Позивач поставив Відповідачу, зокрема, товар за видатковими накладними від 21.11.2016р. №5302 на суму 25379,94 грн; від 18.01.2017р. №279 на суму 45153,69 грн; від 18.01.2017р. №278 на суму 20060,98 грн; від 18.01.2017р. №276 на суму 19535,93 грн; від 02.03.2017р. №1378 на суму 36969,30 грн; від 02.03.2017р. №1376 на суму 22521,99 грн; від 02.03.2017р. №1375 на суму 18170,19 грн. Вказані обставини підтверджені актом звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем від 20.03.2017р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З встановлених судом обставин вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №Ф001, на виконання якого Позивач поставив Відповідачу товар у відповідності до видаткових накладних на загальну суму 187792,02 грн, з яких за угодою №0806 від 14.06.2017р. Відповідачу зараховано в рахунок погашення заборгованості 16349,06 грн. Таким чином, у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 171442,96 грн.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні не можуть підтверджувати позовні вимоги, оскільки поставка та оформлення видаткових накладних відбулися з порушенням встановленої законом процедури. Так, Відповідач звертає увагу на те, що 1) на видаткових накладних №5302 від 21.11.2016р. на суму 25379,94, №279 від 18.01.2017р. на суму 45153,69 грн, №1375 від 02.03.2017р. на суму 18170,19 грн, №1378 від 02.03.2017р. на суму 36969,30 грн відсутній відтиск мокрої печатки Відповідача, не визначено повноваження посадової особи отримувача товарно-матеріальних цінностей; 2) на видаткових накладних №276 від 18.01.2017р. на суму 19535,93 грн, №1376 від 02.03.2017р. на суму 22521,99 грн, №1378 від 02.03.2017р. на суму 36969,30 грн не зазначено ПІБ посадової особи, яка здійснила прийом товарно-матеріальних цінностей; та вказані накладні не містять інформацію про дату отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, отримання товару за видатковими накладними №5302 від 21.11.2016р. на суму 25379,94 грн, №279 від 18.01.2017р. на суму 45153,69 грн, №1375 від 02.03.2017р. на суму 18170,19 грн, №1378 від 02.03.2017р. на суму 36969,30 грн підтверджується підписом ОСОБА_1., яка займає у Відповідача посаду приймальника та перебуває з останнім у трудових відносинах, що підтверджується довіреностями №6214К від 21.11.2016р., №218К від 18.01.2017р., №1055К від 02.03.2017р., також всі підписані вказаною особою накладні містять штамп Відповідача.

Стосовно доводів Відповідача про те, що на видаткових накладних №276 від 18.01.2017р. на суму 19535,93 грн, №1376 від 02.03.2017р. на суму 22521,99 грн на суму 36969,30 грн не зазначено ПІБ посадової особи, яка здійснила прийом товарно-матеріальних цінностей та вказані накладні не містять інформацію про дату отримання товару, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані накладні містять печатку Відповідача, що є доказом отримання останнім товару за вказаними накладними. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи складаються під час отримання товару або безпосередньо після такого отримання. Таким чином, датою отримання товару є дата накладної.

Дослідивши в сукупності докази, які знаходяться в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що з вказаних обставин вбачається підтвердження Відповідачем отримання від Позивача товару за спірними видатковими накладними, так і схвалення прийняття цього товару відповідною особою.

Крім того, місцевий суд вірно зазначив, що станом на 20.03.2017р. між Позивачем та Відповідачем складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договором. Із змісту зазначеного акту вбачається, що Відповідач підтвердив факт отримання товару 21.11.2016р. на суму 25379,39 грн; 18.01.2017р. на загальну суму 84750,60 грн та 02.03.2017р. на загальну суму 77661,48 грн. Будь-яких інших доказів, які б вказували на невиконання Позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару Відповідачем суду надано не було.

Таким чином, Відповідач відповідно до п.2.13, 2.14, 4.3 договору протягом 45 календарних днів з дня поставки товару повинен був оплатити його, тобто до 16.12.2016р. на суму 25379,39 грн, до 03.03.2017р. на суму 84750,60 грн та до 15.04.2017р. на суму 77661,48 грн. Оскільки Відповідач прийняв товар, однак в обумовлені строки не сплатив його вартості, вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 171442,96 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що Відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг, вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 1917,22 грн та 3% річних у сумі 668,11 грн підлягають задоволенню за розрахунком Позивача, який здійснено у відповідності до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вказані норми, п.5.3 договору та здійснивши перерахунок пені, заявленої Позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення вимог в частині стягнення пені у сумі 5774,84 грн.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2017р. у справі №911/2005/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2017р. у справі №911/2005/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов