Ухвала

від 29.08.2017 по справі 921/668/13-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29 серпня 2017 рокуСправа № 921/668/13-г/17 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув скаргу ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №06-2/880 від 09.06.2017 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль

про стягнення 104 439,45 грн.

Орган державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області

За участі представників:

Скаржника (відповідача): ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт, довіреність №06-4/6 від 03.01.2016;

Стягувача: не прибув;

ДВС: ОСОБА_3 - старший державний виконавець відділу, довіреність від 16.08.2017.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: 13 серпня 2013 року Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/668/13-г/17, яким задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" та стягнуто з дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 96 629,60 грн. основного боргу, 6 508,21 грн пені, 1 301,64 грн 3% річних та 2 088,80 грн в повернення сплаченого судового збору.

28.08.2013 Господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання судового рішення.

14.06.2017 на адресу Господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла скарга №06-2/880 від 09.06.2017 (вх. № 12578 від 14.06.2017) на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, згідно якої, та з урахування поданих уточнень від 29.08.2017 №06-2/1297 (вх. №16256 від 29.08.2017), заявник просить суд визнати дії головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/668/13-г/17 від 28.08.2013.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року, у відповідності до п. 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із тим, що суддя Андрусик Н.О. з 06.06.2017 перебуває у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами проведення якого справу №921/668/13-г/17 для розгляду скарги №06-2/880 від 09.06.2017 (вх. № 12578 від 14.06.2017) на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області передано судді Охотницькій Н.В.

Ухвалою суду від 15.06.2017 справу №921/668/13-г/17 для розгляду скарги №06-2/880 від 09.06.2017 ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" (вх.№12578 від 14.06.2017) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області суддею Охотницькою Н.В. прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 26.06.2017, яке неодноразово відкладалось, з підстав, викладених у відповідних ухвалах. Зокрема, востаннє, ухвалою суду від 15.08.2017 на 29.08.2017. В судовому засіданні 29.08.2017, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 29.08.2017 о 15 год. 00 хв.

Крім того, ухвалою суду від 31.07.2017 продовжено строк розгляду скарги на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що протягом розгляду судом скарги №06-2/880 від 09.06.2017(вх.№12578 від 14.06.2017), ДП "Тернопільський облавтодор" "ДАК "Автомобільні дороги України" було подано ряд пояснень, заяв та уточнень від 26.06.2017 (вх. №13102 від 26.06.2017), 27.07.2017 №06-2/1143 (вх. №14787 від 28.07.2017), 07.08.2017 №06-2/1190 (вх. №15262 від 08.08.2017), зокрема востаннє 29.08.2017 №06-2/1304 (вх. №16255 від 29.08.2017) та №06-2/1297 (вх. №16256 від 29.08.2017) відповідно до яких, заявник просить суд: прийняти відмову від скарги №06-2/880 від 09.06.2017, викладену у заяві №06-2/1304 (вх. №16255 від 29.08.2017) в частині скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/668/13-г/17 від 28.08.2013. Визнати дії головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/668/13-г/17 від 28.08.2013 та у зв'язку з відмовою від скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП№44224884 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/668/13-г/17 від 28.08.2013 пункт 4 викладений у заяві №06-2/1143 від 27.07.2017(вх. №14787 від 28.07.2017), яким заявник просив визнати дії головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про стягнення виконавчих витрат, неправомірними - виключити (уточнення №06-2/1297 (вх. №16256 від 29.08.2017).

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог (п.3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"), суд розцінив уточнення (вх. №16256 від 29.08.2017) до заяви №06-2/1143 від 27.07.2017(вх. №14787 від 28.07.2017), як заяву про відмову від частини вимог, а саме щодо визнання неправомірними дій головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про стягнення виконавчих витрат та прийняв її до розгляду.

Таким чином, розгляд скарги №06-2/880 від 09.06.2017 здійснюється із урахуванням поданих змін.

Присутній в судовому засіданні 29.08.2017 представник скаржника подану скаргу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області підтримав в повному обсязі з врахування поданих ним 29.08.2017 №06-2/1304 та №06-2/1297 заяви та уточнення (які судом прийняті, як такі що не суперечать чинному законодавству). Зокрема зазначив, що постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 31.05.2017 про стягнення виконавчого збору на суму 4 325,00 грн, є незаконною та винесена без будь-яких законних підстав, оскільки жодних заходів по примусовому виконанню наказу щодо стягнення боргу державним виконавцем здійснено, тобто реалізовано не було, фактичного стягнення суми боргу не було, відтак були відсутні підстави для її винесення. При цьому звертає увагу суду на те, що ДП "Тернопільський облавтодор" було самостійно сплачено ТОВ "Гірничодобувна промисловість" кошти в розмірі 42 041,83 грн, а суму 1 214,26 грн було стягнуто та перераховано державним виконавцем на користь стягувача. Поряд з цим, посилається на ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція від 02.06.2016), якою встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, а тому вважає, що розмір виконавчого збору 10 відсотків від суми фактично стягнутої органом ДВС складає 121,42 грн.

Крім того стверджує, що п.7 розділу ХІІ Закону України "Про виконавче провадження" №1404 від 02.06.2016 передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 набрав чинності 05.10.2016, а тому порядок прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017 у виконавчому провадженні ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області № 921/668/13-г/17 від 28.08.2013, що відкрите постановою державного виконавця 01.08.2014, повинен регулюватися положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в судовому засіданні 29.08.2017, проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу №2659 від 31.07.2017 (вх. №14810 від 31.07.2017). Зокрема, вказує на те, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 (до складу якого з 01.09.2014 входило і виконавче провадження №44224884 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/668/13-г/17 від 28.08.2013) державним виконавцем вживалися заходи по примусовому виконанню наказу щодо стягнення боргу по даній справі, а саме неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, копії яких скеровувалися на адресу банківських установ для виконання та боржнику для відома; неодноразово на адресу банків направлялися вимоги на списання коштів з рахунків боржника (в підтвердження наведеного долучено копії з матеріалів зведеного виконавчого провадження). Твердження скаржника про те, що до даних правовідносин має застосуватись Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV вважає необґрунтованими, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року (п.7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення"), передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. При цьому, просить суд врахувати, що здійснення примусового виконання рішення суду не є окремою виконавчою дією, а складається із сукупності таких дій та заходів примусового виконання. Щодо оскаржуваної постанови, то вказує на те, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до чинного законодавства, зокрема ст. ст. 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та відсутності стягнутого виконавчого збору.

Просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник стягувача в жодне із судових засідань не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду скарги ТОВ Виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" було повідомлене належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши та перевіривши подані до скарги докази, заслухавши пояснення представника боржника та державного виконавця, суд встановив, що скарга ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задоволенню не підлягає виходячи з нижченаведеного.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скаржник, обґрунтовуючи подану скаргу, посилається на те, що до даних правовідносин, які виникли 31.05.2017 повинні застосовуватись норми Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 з огляду на те, що виконавче провадження ВП №44224884 було відкрито у період дії цього Закону.

Водночас, відповідно до п. 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, що набрав чинності 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Зокрема, з рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вбачається, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. В той же час, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Вищевказані висновки викладені в рішенні Конституційного суду України від 05 квітня 2001 року за №3-рп/2001.

Отже, законність дій державного виконавця оцінюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діє на момент виникнення спірних відносин, тобто на дату винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, так як державний виконавець при вчиненні дій, зокрема винесенні постанови, керується нормами діючого на час їх вчинення законодавства.

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника про застосування до оскаржуваних дій та постанови положень Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999. Відтак під час розгляду поданої скарги підлягають застосуванню законодавчі приписи, що діяли станом на момент вчинення відповідних виконавчих дій. Зокрема, до вчинених 31.05.2017 державним виконавцем дій та винесення спірної постанови підлягають застосуванню положення Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до ст. ст. 3, 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема на підставі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та цим Законом (ч.1 п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами ст. ст. 25, 27, 31 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, що діяв на час відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013 у справі №921/668/13-г/17, визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 01.08.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44224884 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013 у справі №921/668/13-г/17 про стягнення з дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Підволочиський райавтодор" - 96 629,60 грн основного боргу, 6 508,21 грн пені, 1 301,64 грн 3% річних та 2 088,80 грн в повернення сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість". Залишок боргу становив 43 256,09 грн, згідно заяви стягувача про примусове виконання рішення від 23.07.2014 №257, яка отримана органом ДВС 30.07.2014.

Відповідно до змісту вищезазначеної постанови державним виконавцем надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду сім днів з моменту винесення постанови та зобов'язано повідомити відділ ДВС про добровільне виконання, а також попереджено боржника, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до копії супровідного листа №2822/03.3-32/3 від 01.08.2014 з відміткою про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2014 відповідну постанову боржник отримав 05.08.2014.

01.09.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, керуючись ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №44224884 до зведеного виконавчого провадження №36035661.

04.04.2017 стягувач ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із заявою від 27.03.2017 №141, в якій, керуючись ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з врегулюванням спірних відносин між стягувачем та боржником просив повернути йому, як стягувачу, виконавчі документи без виконання.

Пунктом 1 частини 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо останній подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

31.05.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 встановлено, що згідно платіжних доручень №237 від 15.07.2016 та №109 від 23.11.2016 борг сплачено повністю та, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44224884. Також, зазначеною постановою виведено в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Отже, як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2017 ВП №44224884, виконавче провадження закінчено у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"), що має наслідком винесення постанови про стягнення виконавчого збору, згідно ч. 3. ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому суд зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження №44224884 від 31.05.2017 ніким із сторін виконавчого провадження не оскаржувалась.

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, що діяв на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016) встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є сам лише факт невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

З аналізу положень вищезазначених законодавчих приписів слідує, що одним із заходів примусу боржника виконати рішення суду чи іншого органу самостійно є виконавчий збір, який у разі зворотного стягується не абстраговано і не автоматично, а на підставі винесеної державним виконавцем постанови.

Так, враховуючи дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі та направлення такої постанови боржнику, останнім днем передбаченого ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 та наданого державним виконавцем семиденного строку для самостійного виконання рішення суду у даній справі є 08.08.2014, а отже з 09.08.2014 відповідне рішення підлягало примусовому виконанню.

Втім, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів рішення суду у даній справі боржник виконав 15.07.2016 на суму 1 214,26 грн та 23.11.2016 на суму 42 041,83 грн, тобто з пропуском семиденного строку для самостійного виконання рішення суду після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому суд зазначає, що 15.07.2016 платіжним дорученням №237 на рахунок стягувача органом ДВС було перераховано 1 214,26 грн, призначення яких є: "Зведене в/п про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" в користь ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість", а суму 42 041,83 грн філією "Підволочиський райавтодор" було сплачено/перераховано, тобто повернуто стягувачу 23.11.2016, згідно платіжного доручення №109.

Таким чином, оскільки належні до сплати кошти надійшли на рахунок стягувача поза межами визначених законодавством строків для самостійного виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що здійснена ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Підволочиський райавтодор" сплата чи то повернення боргу не є самостійним виконанням рішення суду у розумінні законодавчих приписів, а перераховані кошти стягувачу вважаються стягнутими примусово та повернутими, позаяк початок примусового виконання рішення пов'язаний зі спливом строків для самостійного виконання рішення, що унормовано ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999.

За таких обставин, оскільки боржником рішення суду у даній справі не виконано самостійно у передбачені законом строки, а визначений державним виконавцем розмір виконавчого збору є арифметично вірним, 10% від стягнутої/повернутої суми коштів у розмірі 43 256,09 грн, а саме 4 325,60 гривень, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника щодо незаконності дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 з винесення постанови від 31.05.2017 ВП №44224884 про стягнення виконавчого збору в сумі 4 325,60 гривень, а отже і необґрунтованість вимоги про скасування відповідної постанови.

Щодо тверджень скаржника про те, що відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не вчинялися заходи по примусовому виконанню рішення, суд вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються наступним.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи копій документів зведеного виконавчого провадження №36035661, державним виконавцем неодноразово вживались заходи щодо примусового виконання наказу щодо стягнення боргу, зокрема неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, неодноразово на адресу банків направлялися вимоги на списання коштів з рахунків боржника, розпорядженням №36035661, затвердженим начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області 14.07.2016, грошові кошти у сумі 267 159,84 грн, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №36035661, розподілено між стягувачами по зведеному виконавчому провадженні, в тому числі на користь ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" - 1 214,26 грн, копія платіжного доручення №237 від 15.07.2016 про перерахування коштів Відділом примусового виконання УДВС ГТУЮ наявна в матеріалах справи.

Що стосується поданої скаржником заяви від 29.08.2017 №06-2/1304 (вх. №16255 від 29.08.2017) про відмову від скарги в частині скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №921/668/13-г/17 від 28.08.2016 та відмову від вимог щодо визнання дій головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про стягнення виконавчих витрат, неправомірними, викладених в уточненнях №06-2/1297 (вх. №16256 від 29.08.2017) до заяви №06-2/1143 від 27.07.2017(вх. №14787 від 28.07.2017) , суд зазначає наступне.

У п. 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 зазначено, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9, частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ-1, ГПК України тощо.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Право позивача до прийняття рішення по справі, поряд з іншим, відмовитись від позову передбачене приписами ст. ст. 22, 78 ГПК України. Дана відмова викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем та долучається до матеріалів справи.

Пунктом 4.6. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Окрім цього, за вказівками зазначених норм права, до прийняття відмови позивача від позову суд перевіряє, чи є у представника повноваження на вчинення цих дій.

Так, судом встановлено, що заяви №06-2/1304 від 29.08.2017 (вх. №16255 від 29.08.2017) та №06-2/1297 (вх. №16256 від 29.08.2017) про часткову відмову від скарги викладено в письмовій формі та підписано представником скаржника ОСОБА_2, який згідно довіреності №06-4/6 від 03.01.2016 є представником ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та наділений правом, зокрема, відмовитись від позову, тобто, особою наділеною відповідними повноваженнями.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено наслідки даної процесуальної дії.

Про прийняття відмови позивача від позову, господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ч. 4 ст. 78 ГПК України).

Розглянувши заяви ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про відмову від скарги №06-2/880 від 09.06.2017 в частині визнання дій головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про стягнення виконавчих витрат неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №921/668/13-г/17 від 28.08.2016, суд прийшов до висновку, що останні не суперечать чинному законодавству, не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідають вільному волевиявленню скаржника, а тому підлягають до задоволення.

Таким чином, провадження з розгляду скарги №06-2/880 від 09.06.2017 в частині визнання дій головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про стягнення виконавчих витрат неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчих витрат від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013 у справі №921/668/13-г/17, слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 50, 53, п. 4 ст. 80, 86, 121-2 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги №06-2/880 від 09.06.2017 ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в частині щодо визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 31.05.2017 ВП №44224884 про стягнення виконавчого збору в розмірі 4 325,60 грн неправомірними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013 у справі №921/668/13-г/17- відмовити.

2. Провадження з розгляду скарги №06-2/880 від 09.06.2017 ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в частині визнання дій головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 31.05.2017 ВП №44224884 про стягнення виконавчих витрат в розмірі 200 грн неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчих витрат від 31.05.2017 ВП №44224884 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2013 у справі №921/668/13-г/17 - припинити.

3. Ухвалу направити сторонам по справі та відділу примусовому виконанню рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (46021, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль).

Суддя Н.В. Охотницька