Рішення

від 17.08.2017 по справі 760/9328/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження 2/760/4225/17

Справа № 760/9328/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Швидченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТО - ТУР , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

23.05.2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТО - ТУР на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 140803,80 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1000,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТО - ТУР на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1800, 81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09 грудня 2015 року о 21 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Дніпропетровське шосе (вул. Бродівська, буд. 81-а) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ATAMAN А - 09204 д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та який належить ТОВ ВІТО -ТУР та автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та який належить компанії MB FLP CTP Hydraulics , внаслідок чого автомобіль під керуванням позивача зазнав механічних пошкоджень.

Посилається, що Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 09.12.2015 року та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивач зазначає, що згідно звіту ТОВ Експертно - асистуюча компанія Довіра про визначення вартості матеріального збитку від 29.12.2015 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з. НОМЕР_2 складає 188303,80 грн., вартість звіту про визначення вартості матеріального збитку становить 1500,00 грн.

Позивач зазначає, що цивільно - правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ Страхова компанія ЕТАЛОН та позивачу було виплачено страхове відшкодування від страхової компанії у розмірі 49 000,00 грн.

Вважає, що загальний розмір матеріальної шкоди, з урахуванням виплаченого страхового відшкодування складає 140803,80 грн.: 139303,80 грн. - вартість матеріального збитку та 1500,00 грн. - витрати на проведення оцінки з визначення вартості матеріального збитку.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 - ТОВ ВІТО - ТУР в судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що позивачем не підтверджено правомірність керування на момент скоєння ДТП автомобілем LEXUS IS 250 д.н.з. НОМЕР_2, який належить компанії MB FLP CTP Hydraulics . Також, вказав, що франшиза в розмірі 1000, 00 грн., яку просить стягнути позивач з ТОВ ВІТО - ТУР не до нараховується до загального розміру матеріальних збитків.

Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1 - ТОВ ВІТО - ТУР , дослідивши та оцінивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 грудня 2015 року о 21 год. 45 хвилин на вулиці Дніпровське шосе (вул. Бродівська, буд. 81-А) у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ATAMAN А - 09204 д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та який належить ТОВ ВІТО -ТУР та автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та який належить компанії MB FLP CTP Hydraulics , внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Встановлено та не заперечувалося сторонами в суді, що відповідач 2 - ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем - 1 та виконував покладені на нього обов'язки водія автотранспортних засобів кат. Д , що підтверджується розпорядженням ТОВ ВІТО -ТУР № 28-к від 23.09.2014 року.(а.с.89)

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2016 року ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 09.12.2015 року та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.6).

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2016 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм - ОСОБА_2 п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а також, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, лише тоді, якщо не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пленум Верховного суду України у Постанові Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Більше того при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню лише тоді, коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого (абз. 1, 2 п. 2 Постанови).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 3 п. 4 Постанови).

Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до рішення Верховного Суду України зробленого на підставі розгляду справи № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року ,яке є обов язковим , зокрема, для суду першої інстанції відповідно до ст. 360-7 ЦПК України визначено, що відповідно до аналізу норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як встановлено вище, станом на 09.12.2015 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем 1 - ТОВ ВІТО -ТУР , що не заперечувалося в суді.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 керував джерелом підвищеної небезпеки під час виконання своїх трудових обов'язків у відповідача 1.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідальність за спричинену позивачу матеріальну шкоду внаслідок ДТП має бути покладено саме на ТОВ ВІТО -ТУР , в тому числі і щодо вимог про стягнення франшизи в розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача до ОСОБА_2 про стягнення франшизи у розмірі 1000,00 грн., задоволенню не підлягають.

Згідно зі звітом ТОВ Експертно - асистуюча компанія Довіра про визначення вартості матеріального збитку від 29.12.2015 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з. НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 188303,80 грн. (а.с.10-53).

Відповідно до п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом МЮУкраїни та Фонду державного майна України від 24.11.2003 за № 142/5/2092 вартість матеріального збитку ( реальні збитки) визначаються як вартісне значення витрат, яких зазначає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини товарної вартості.

Вбачається, що вказаний вище Звіт узгоджується з дослідженими в суді матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, що регламентують порядок визначення матеріального збитку.

Оцінивши вказаний вище Звіт у сукупності з наявними матеріалами справи, суд вважає його належним та допустимим доказом у справі.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем-1 не надано доказів на спростування розміру матеріальної шкоди спричиненої позивачу, як і не надано доказів на спростування Звіту про оцінку.

В судовому засіданні встановлено, що цивільно - правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ Страхова компанія ЕТАЛОН та позивачу було виплачено страхове відшкодування від страхової компанії у розмірі 49 000,00 грн.

Відповідно до п.12.1. ст. 12 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги межі заявлених вимог, ту обставину, що ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду заподіяну майну, складає 50000,00 грн., франшиза 1000,00 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля LEXUS IS 250 д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок ДТП, що сталася 27.10.2015 року - 188303,80 грн., суд вважає, що з відповідача ТОВ ВІТО-ТУР на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 139 303, 80 грн. (188303,80 грн. (оцінена вартість матеріального збитку) - 49000,00 грн. (ліміт відповідальності страхової компанії за мінусом франшизи в розмірі 1000,00 грн.) = 139 303,80 грн.).

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Крім цього, з відповідача-1 - ТОВ ВІТО -ТУР на користь позивача підлягає стягненню витрати по оплаті звіту про визначення вартості матеріального збитку, оскільки даний звіт було покладено в основу визначення вартості матеріального збитку завданого позивачу.

З огляду на викладене вище, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача -1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1408,03 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 22, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями), суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТО - ТУР , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність ВІТО-ТУР ( код ЄДРПОУ 38612909, 03680, м.Київ, провулок Радищева,6) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1) матеріальної шкоди в розмірі 139 303, 80 грн., витрати по сплаті звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 1500,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність ВІТО-ТУР ( код ЄДРПОУ 38612909, 03680, м.Київ, провулок Радищева,6) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1408, 03 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: