Постанова

від 04.09.2017 по справі 815/2488/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2488/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Головного управління ДКС України в Одеській області про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити документацію із землеустрою та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га, стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 2694,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Головного управління ДКС України в Одеській області про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити документацію із землеустрою та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га, стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 2694,00 грн.

В судовому засіданні 28.08.2017 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимги з огляду на те, що відповідач протиправно всупереч судового рішення, яке набрало законної сили повторно відмовив позивачу в затвердженні здокументаціїї із землеустрою та передачі зазначеної земельної ділянки у власність, в зв'язку із чим, враховуючи, що позивач є інвалідом ІІ групи йому спичинена моральна шкода, розмір компенсації якої представник позивача оцінює в 5000,00 грн. та позивач поніс додаткові матеріпальні збитки на суму 2694,00 грн., які підлягають стягненню з вілпповідача, оскільки вони пов'язані із приїздом до м.Одеси та подачі відповідних заяв та документів. Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідачем виконане попереднє судове рішення та позивачу надана відповідь на його звернення, окрім того в ході розгляду цієї справи встановлені додаткові обставини, що підтверджують законність відмови позивачу у завтвердженні документації із землеустрою та передачі у власність наведеної вище замельної ділянки. Окрім того, позивачем та представником позивача не надано доказів настання для позивача негативних наслідків у вигляді моральних страждань та не наведено необхідності понесення позивачем витрат у розмірі 2694,00 грн., а тому зазначені позовні вимоги про стягнення їх компенсації задоволенню не підлягають.

Заслухавши поясненення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одесткій області, на підставі ст.ст.15,202,203 ЗК України, Закону України Про державний земельний кадастр , постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 є місцевим підрозділом центрального органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, якому ст.125 ЗК України, ст.23 Закону України Про державний земельний кадастр надані певні повноваження щодо оформлення (державну реєстрацію) прав осіб на земельні ділянки, у тому числі й шляхом видачі відповідних документів, що посвідчують це право, а тому спори щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.2 ст.17,104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України не підлягають повторному доведенню ті обставини, які встановлені судовими рішеннями, ухваленими в порядку цивільного, кримінального, адміністративного чи господарського судочинства, які набрали законної сили по спору між тими саме сторонами, з того саме предмету спору.

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16, яка набрало законної сили 22.11.2016 року (а.с.14) були встановлені наступні оставини, які не підлягають повторному довенженню під час розгляду цієї справи.

Розпорядженням Тарутинської РДА Одеської області №215/А-2005 від 04.08.2005 року "Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Калачівської сільської ради" надана згода на виготовлення вказаної документації громадянам згідно зі списком, що додається, у тому числі ОСОБА_1 0,25га пасовищ.

На підставі договору №59 від 16.08.2011 року між замовником ОСОБА_1 та ПП "Паралель-Т" останнім виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1, для ведення особистого селянського господарства що розташована на території Калачівської сільської ради (та за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

27.01.2016 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

09.02.2016 року позивач був повідомлений відповідачем листом за №Ш-588/0-384/6-16 про відмову у затвердженні проекту землеустрою, у зв'язку з наявними зауваженнями, які позивачу необхідно усунути для повторного звернення з вказаним клопотанням.

Згідно з вказаним листом в наданому на розгляд проекті землеустрою виявлені наступні зауваження: - акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, а саме: відсутні кроки межових знаків; - в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель передбачене, але відсутнє погодження спеціаліста-землевпорядника Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області; - у складі проекту землеустрою наявна довідка Одеської гідрогеолого-меліоративної експедиції "Про ґрунтову характеристику земельних ділянок" від 22.09.2011 № 153/03, в якій зазначено, що обстеження земельної ділянки проведено згідно аналізів та матеріалів ґрунтових досліджень, але до складу проекту не долучені матеріали ґрунтових обстежень;- у матеріалах землевпорядного проектування не зазначена організація території масиву.

Також в листі від 09.02.2016 року зазначено, що за наявної інформації ГУ ДЗК, земельна ділянка представлена угіддями - пасовища та яри, а в наданому проекті землеустрою - пасовища.

Крім того, у пункті 1 розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 04.08.2005 № 1121/А-2005 "Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Калачівської сільської ради" вказано наступне: "дати згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", що не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до якої відповідна місцева державна адміністрація в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.

30.05.2016 року позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

При цьому, розпорядження Тарутинської РДА №115/А-2016 від 18.04.2016 року "Про внесення змін до розпорядження голови РДА від 08.08.2005 року №215/А-2005", згідно якого назва та п.1 розпорядження були викладені у новій редакції.

Проте позивач був повідомлений відповідачем листом від 05.07.2016 року за №Ш8715/0-3512/6-16 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

Підставами для відмови у задоволенні клопотання позивача щодо затвердження проекту землеустрою зазначено: - за наявної інформації ГУ ДЗК, земельна ділянка представлена угіддями - "пасовища та яри", а в наданому проекті землеустрою - "пасовища"; - наданий проект землеустрою розроблений на підставі розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 04.08.2005, у резулятивній частині якого відсутня інформація щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - необхідно долучити до проекту другий сертифікат інженера-землевпорядника, оскільки відповідно до статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двохсертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Постановою суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16, яка набрала законної сили 22.11.2016 року, судом визнана вказана відмова відповідача протиправною та зобов'язано відповідача розглянути повторно клопотання від 30.05.2016 року про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області, з урахуванням обставин, викладених у мотивувальній частині постанови суду.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 24.11.2016 року на адресу позивача був направлений лист №Ш-17248/0-6882/6-16 (а.с.15), яким позивачу відмовлено у затвердженні документації та передачі земельної ділянки у власність з тих саме підстав, які раніше вже визнавалися судом протиправними у постанові від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, виходив з наступного.

Відповідно до положень ст.2 Закону України Про судоустрій та статус суддів встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 8 Конституції України та статтею 17 Закону України Про визнання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року держава України гарантує громадян доступ до правосуддя та право на суд, головною складовою якого є обов'язковість судових рішень.

Вказана правова норма кореспондується з положеннями ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , згідно яких судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими для виконання усімии підприємствами, установами, організаціями, їхніми службовими й посадовими особами, а також громадянами.

Таким чином, прийнявши рішення від 24.11.2016 року, що міститься в листі №Ш-17248/0-6882/6-16 про відмову позивачу у задоволенні його заяви від 30.05.2016 року з аналогічних підстав, які вже визнавались протиправними постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16, відповідач фактично не виконав судове рішення по зазначеній справі, в порушення прав особи, яка гарантувала йому держава Україна положеннями ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року та ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , що дає змогу суду прийти до висновку про те, що вказана відмова не є правовою.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на додаткові підстави для відмовити позивачу у задоволенні його заяви від 30.05.2016 року з приводу наявності на земельній ділянці будівель та споруд, віднесення земельної ділянки до іншого цільового призначення, оскільки вказаними підставми не булі вмотивована відмова позивачу, яка міститься у листі від 24.11.2016 року № Ш-17248/0-6882/6-16, а також тому, що вказані твердження спростовуються даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 від 26.01.2016 року №НВ-5102608112016 (а.с.57-59) та довідкою Виконавчого комітету Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області від 26.08.2017 року №184, згідно якої ангар, що розміщений на зазначеній земельній ділянці не є оформленим, тобто не набув статусу об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України суд має право ухвалити будь-яке рішення для поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом. Виходясчи з цього, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача затвердити документацію із землеустрою та прийняти наказ про передачу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,25 га підляють задоволенню, оскільки відповідачем не надано жодного доказу неможливості прийняття вказаного рішення.

Окрім цієї позовною вимоги, позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та компенсації збитків, пов'язаних із поїздками у м.Одесу для подання відповідних заяв в розмірі 2694,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В порушення вказаної норми процесуального права позивачем не надано доказів настання моральної шкоди та причинно наслідкового зв'язку між бездіяльністю та її настанням, окрім того відсутне обґрунтування чи будь-яке посилання на необхідність понесення позивачем додаткових витрат в розмірі 2694,00 грн., що згідно положень ст.ст.22,23,1166,1167 ЦК України, виключає можливість покладання судом обов'язку щодо її компенсації позивачу, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги акож слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити документацію із землеустрою та прийняти наказ про передачу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,25 га.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04.09.2017 року.

Суддя Єфіменко К.С.