Постанова

від 04.09.2017 по справі 815/2290/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2290/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

за участю сторін:

від позивача: Крівцов С.А. (за довіреністю);

від відповідача: Кисельов О.М. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Торгівельно-транспортного приватного підприємства МегаТТЕП до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 року №0001614002, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов -транспортного приватного підприємства МегаТТЕП до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 року №0001614002. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, оскільки в акті перевірки відсутнє чітко визначене порушення, яке на думку податкового органу допустив позивач та неможливо встановити в чому саме полягає таке порушення та чим воно підтверджується. В розділі щодо визначення порушення відповідач посилається на обов'язок підприємства вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, але таке цитування закону не свідчить про його порушення та не дає можливості встановити, в чому саме полягає порушення наведеної норми права. Позивач посилається на те, що зі змісту акту (довідки) вбачається, що відповідач підтверджує той факт, що для перевірки було надано всі необхідні облікові та розрахункові документи, а також надана можливість перевірки безпосередньо в складських приміщеннях. В розділі акту перевірки, який передбачає визначення конкретних недоліків, виявлених під час перевірки, будь-які записи відсутні. Отже, під час фактичної перевірки не визначено, який саме товар та які саме касові операції було перевірено, не було визначено у чому саме полягає порушення п.12 ст.3 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , в акті та ППР не наведено будь-яких посилань на фактичне та конкретне порушення закону, яке могло бути підставою фінансових санкцій, а тому чітко не визначено також і саму фінансову санкцію. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не встановлено визначених законом порушень та підстав застосування фінансових санкцій, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 36-39, 75-76з/б), відповідно до яких зазначив про правомірність оспорюваного рішення, яке ґрунтується на обставинах виявлених в процесі фактичної перевірки суб'єкта господарювання, які підтверджені складеним актом перевірки №74/15-32-40-02/30715129 від 10.03.2017 року, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

01.03.2017 року уповноваженими представниками ГУ ДФС в Одеській області - заступником начальника відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області Чичотою Андрієм Теодоровичем, головним державним ревізором-інспектором відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області Алаликіним С.І. та головним державним ревізором-інспектором відділу акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області Серенковим Я.О. на підставі наказу №450 від 28.02.2017 року та виданих на ім'я зазначених осіб направлень від 28.02.2017 року №№150, 151, 152 (а.с.77-78, 79-81), у присутності директора ТТПП МегаТТЕП Усов С.Г. та головного бухгалтера Клименко Г.С., проведена фактична перевірка Торгівельно-транспортного приватного підприємства МегаТТЕП (код ЄДРПОУ 30715129) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 62 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального.

За результатами даної перевірки складено акт №68/15-32-40-02/30715129 від 10.03.2017 року, в якому співробітниками ГУ ДФС в Одеській області встановлено порушення п.12 ст.3 ЗУ Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , що виразилось у неведенні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надання у повному обсязі накладних на алкогольні напої згідно додатків до акту №№1, 2, 3 від 01.03.2017 року (а.с.82-85, 88-92);

Відповідно до Акту №68/15-32-40-02/30715123 від 10.03.2017 року директор ТТПП МегаТТЕП Усов С.Г. та головний бухгалтер Клименко Г.С. відмовились від ознайомлення та підписання акту перевірки (а.с.86).

31.03.2017 року на підставі акту перевірки та встановлених порушень, відповідачем - Ізмаїльською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001614002 щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9354,22 грн . (а.с.94).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи ППР, підписано рішення в.о. заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Білоус М.А. та завірено відповідною печаткою суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області (а.с.7, 53, 94).

Не погоджуючись з встановленими порушеннями та прийнятим рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

- доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;

- вимагати під час проведення перевірок від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1 ст. 1 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.5 п. 80.2 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.

Приписами ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідно до якої імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Відповідно до ст.15 Закону, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Разом з тим, положення Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів господарювання на ведення такого обліку.

При цьому, порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено для юридичних осіб, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства(ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.44.6-44.7 ст.44 ПКУ, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Доказів надсилання недостатніх документів - накладних до контролюючого органу та під час розгляду справи позивачем до суду не надано.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ", до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Судом встановлено, що згідно додатків 1 та 2 до акту перевірки, перевіряючим до перевірки не надавались накладні на 188 пляшок пива в асортименті на суму 1879,95 грн. та на 152 пляшки пива в асортименті на суму 2797,16 грн. (а.с.88-91).

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 8 розділу I Закону N 1797 доповнено Податковий кодекс України статтею 19-3 та викладено в новій редакції пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Підпунктом 19-1.1.34 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 19-3 Податкового кодексу України, державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Отже, з 01.01.2017 організацію та проведення документальних і фактичних перевірок може бути здійснено (в т. ч. видано наказ про проведення, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення, вимоги (рішення) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), за їх результатами) лише органами ДФС обласного та центрального рівня.

Також листом від 17.01.2017 р. № 1005/7/99-99-14-03-03-17 Державна фіскальна служба України у зв'язку з прийняттям Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон N 1797), який набрав чинності з 1 січня 2017 року (за виключенням окремих статей) та яким внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що стосуються контрольно-перевірочної роботи, повідомила про те, що рішення про визначення грошових зобов'язань, вимоги (рішення) зі сплати ЄСВ за матеріалами документальних перевірок, які розпочаті (завершені) державними податковими інспекціями до 01.01.2017 та строк винесення рішення по яких не настав, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) відповідного контролюючого органу обласного рівня.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001614002 від 31.03.2017 року прийнято відповідачем - Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області - 31.01.2017 року поза межами його повноважень, оскільки його прийняття належало до повноважень Головного управління ДФС в Одеській області у зв'язку з набранням чинності Закону України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

Відповідно до п.55.1 ст.55 ПКУ, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п.6 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов'язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

Отже, з урахуванням наведеного, враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001614002 від 31.03.2017 року прийнято відповідачем - Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області - 31.01.2017 року поза межами його повноважень, дане рішення підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що доводи позивача про те, що в акті перевірки відсутнє чітко визначене порушення, яке на думку податкового органу допустив позивач та неможливо встановити в чому саме полягає таке порушення та чим воно підтверджується, що цитування закону не свідчить про його порушення та не дає можливості встановити, в чому саме полягає порушення наведеної норми права, а також, що зі змісту акту (довідки) вбачається, що відповідач підтверджує той факт, що для перевірки було надано всі необхідні облікові та розрахункові документи, а також надана можливість перевірки безпосередньо в складських приміщеннях, відсутність в акті перевірки визначення конкретних недоліків, виявлених під час перевірки, не визначення відповідачем, який саме товар та які саме касові операції було перевірено, не наведення будь-яких посилань на фактичне та конкретне порушення закону, яке могло бути підставою фінансових санкцій, не знайшли свого підтвердження, спростовуються виявленими порушеннями, які відображені в акті перевірки та додатках до нього, однак, оскільки оскаржуване ППР прийнято Ізмаїльською ОДПІ поза межами її повноважень, таке рішення підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює: Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Торгівельно-транспортного приватного підприємства МегаТТЕП до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 року №0001614002 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області від 31.03.2017 року №0001614002.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 04.09.2017 року.

Суддя П.П. Марин

.