ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
іменем України
29 серпня 2017 рокусправа № 808/339/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І. Головко О.В.
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Оліс» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Оліс» 24.01.2017 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000168301402 від 16.01.2017 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 458' 600гр (т1ас4,57).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2016 позов задоволений (т2ас154).
В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на непідтвердженність господарських операцій позивача з ТОВ «Оліпром» (т2ас164).
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Згідно акту №141/08-29-14-02/0478063 від 28.12.2016 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «Оліс» з питань нарахування і сплати податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ «Оліпром» в червні 2016 року, проведеної Запорізькою ОДПІ, ТОВ «Оліпром» не могло постачати соняшникову олію оскільки не підтверджується придбання товару по ланцюгу у ФГ «Агропромінь» (т1ас12,212).
Запорізькою ОДПІ 16.01.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000168301402 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 458' 600грн (т1ас10,209).
Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, в тому числі при їх ввезенні на митну територію України (в тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ТОВ «Фірма «Оліс» є виробництво і торгівля продуктами харчування (т1ас47-56,т2ас124-127).
Між ТОВ «Фірма «Оліс» та ТОВ «Оліпром» укладений договір поставки №0504/16 від 05.04.2016 на поставку олії соняшникової. Згідно товарно-транспортних накладних, посвідчень якості, видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових накладних, складських накладних, накладних на внутрішнє переміщення, регістрів бухгалтерського обліку руху товарів - на адресу позивача в червні 2016 року поставлена олія соняшникова на загальну суму 2' 301' 997гр49коп. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т1ас23-45,т2ас3-9,12-49,83-88).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за придбану продукцію у ТОВ «Оліпром» позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість в ціні продукції. Матеріальні цінності, які надійшли до ТОВ «Фірма «Оліс», належним чином оприбутковані та використані у власній господарській діяльності.
Стосовно доводів апеляційної скарги про непідтвердженність господарських операцій по ланцюгу між ТОВ «Оліпром» та ФГ «Агропромінь», то позивач не є стороною цих правовідносин і ніякого відношення до них не має.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними, які укладались за ланцюгом між попередніми посередниками. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої з безпосереднім контрагентом. Податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, в судовому рішенні про визнання правочину недійсним.
Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається в двох примірниках в день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. В разі складання податкової накладної в паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні придбаної продукції (виконаних робіт). В судовому засіданні представник податкової інспекції не заперечувала що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету.
Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що реальність поставок позивачу продукції підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Зміна в майнових активах платників податків підтверджується оборотно-сальдовими відомостями; картками руху коштів по рахунках бухгалтерського обліку; балансами; звітами про фінансові результати, про рух грошових коштів, про власний капітал. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Фірма «Оліс» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.
Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Фірма «Оліс» при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2016 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 29.08.2017.
В повному обсязі ухвала складена 30.08.2017.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2017 |
Оприлюднено | 06.09.2017 |
Номер документу | 68596411 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Суховаров А.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Суховаров А.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Суховаров А.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Суховаров А.В.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Прасов Олександр Олександрович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Прасов Олександр Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні