Постанова

від 11.11.2020 по справі 808/339/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 808/339/17

адміністративне провадження № К/9901/41888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2017 (суддя - Коваленко Д.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (колегія суддів: А.В. Суховаров, Т.І. Ясенова, О.В. Головко) у справі № 808/339/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Оліс до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ОЛІС ЛТД звернулося до суду із адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000168301402 від 16.01.2017, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 458600 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки реальний характер здійснюваної господарської діяльності з TOB Оліпром ЛТД та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджено первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000168301402 від 16.01.2017, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 458600 грн. 00 коп.

Рішення судів обґрунтовано тим, що позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а товар/послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення такі докази не були прийняті до уваги. Також судом було зазначено, що придбані у контрагентів товари було використано позивачем у власній господарській діяльності та реалізовано іншим покупцям.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із його контрагентом, так як не було надано враховано, що контрагент позивача працював з підприємством по відношенню якого здійснювалось кримінальне провадження, яке було розпочато за ч.1 ст. 205 КК України.

У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов ще до Вищого адміністративного суду України відповідач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення судів - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15.12.2016 по 21.12.2016 Запорізькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ФІРМА ОЛІС ЛТД (ЄДРПОУ 20478063) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Оліпром ЛТД (ЄДРПОУ 39868610) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, за результатами якої складено Акт №141/08-29-14-02/20478063 від 28.12.2016.

У висновках Акту перевірки №141/08-29-14-02/20478063 від 28.12.2016 зазначено наступне: Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ фірма ОЛІС ЛТД (ЄДРПОУ 20478063): пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України …, що призвело до завищення залишку від`ємного значення у сумі 458600 грн. 00 коп., в т.ч. по періодах: червень 2016 року - 458600 грн. 00 коп. .

Результатом розгляду Запорізькою ОДПІ вищевказаного Акту перевірки №141/08-29-14-02/20478063 від 28.12.2016 стало прийняття 16.01.2017 відносно ТОВ ФІРМА ОЛІС ЛТД податкового повідомлення-рішення №0000168301402, яким позивачу зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 458600 грн. 00 коп.

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, було укладено правочин з контрагентами ТОВ Оліпром ЛТД , які фактично не спрямовані на реальне настання наслідків. При цьому, відповідач зазначив про не ведення таким суб`єктом господарювання у належний спосіб власного податкового обліку. Також до недоліків було віднесено співпраця ТОВ Оліпром ЛТД (контрагента) з іншим підприємством - ФГ Агро-промінь (ЄДРПОУ 34378489), по відношенню якого здійснювалось кримінальне провадження за ч.1 ст. 205 КК України.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду, який його скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи між ТОВ Фірма Оліс (покупець) та ТОВ Оліпром ЛТД (постачальник) укладений договір поставки №0504/16 від 05.04.2016 на поставку олії соняшникової. Згідно з п.1.1 такого договору поставки постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, надалі "Товар", для подальшого його використання покупцем у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов даного Договору.

Наявність відповідного договору не заперечуються відповідачем, який долучений до матеріалів справи, зміст якого досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, якими, серед інших, були: товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, складські накладні, накладні на внутрішнє переміщення, регістри бухгалтерського обліку руху товарів; платіжні документи (платіжні доручення), баланс (Звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід); звіт про рух грошових коштів (за прямим методом); примітки до річної фінансової звітності; звіт про власний капітал, що підтверджують факт оплату вартості придбаного товару.

Згадувані документи первинного обліку відображені податковою в акті перевірки, зауважень, що порядку складення яких зазначено не було. Недоліків до таких документів не зауважено податковим органом і в касаційній скарзі.

З урахуванням того, що матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідної угоди між позивачем та названим суб`єктом господарювання, а доказів не використання позивачем придбаних послуг у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки є неприйнятними. При цьому відповідні докази використання вказаної продукції у власній господарській діяльності Товариства, було встановлено судами, що відображено у судових рішеннях.

Водночас, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названим підприємством, ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно контрагента позивача, а також його господарських операцій із іншими суб`єктам господарювання, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи. Суд першої інстанцій установив, що докази притягнення службових осіб ТОВ ФІРМА ОЛІС ЛТД , ТОВ ОЛІПРОМ ЛТД до кримінальної відповідальності саме щодо взаємовідносин, викладених в Акті перевірки №141/08-29-14-02/20478063 від 28.12.2016, відповідач до суду не надав. Крім того, відповідач не надав до суду результати кримінального провадження про яке зазначено в акті перевірки відносно ФГ Агро-промінь (ЄДРПОУ 34378489), направлення справи до суду тощо.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на виконання завдання адміністративного судочинства надали оцінку всім виявленим відповідачем фактам в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірних в даній справі податкових повідомлень-рішень. При цьому, Суд визнає, що відповідач касаційною скаргою просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник