ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2017 рокуСправа № 912/1655/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1655/17
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс", Кіровоградська область, м. Світловодськ
про стягнення 469 156,92 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 6-87 від 19.01.17;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2017/06/30-Д-1 від 30.06.17.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" пені за прострочення виконання умов Договору від 30.09.2016 № НОМЕР_1 в сумі 21046,28 грн та 10% штрафу у розмірі 441190,80 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою від 12.06.2017 господарським судом прийнято подану позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 912/1655/17.
14.08.2017 на адресу суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" пеню за прострочення виконання умов Договору від 30.09.2016 № НОМЕР_1 в сумі 27966,12 грн та 10% штрафу у розмірі 441190,80 грн з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
З урахуванням прав позивача, визначених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо збільшення позовних вимог, господарський суд згідно ухвали від 17.08.2017 прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог та продовжив розгляд справи з урахуванням нової ціни позову.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" надано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що вина відповідача в порушенні умов договору відсутня. Також відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.
У судовому засіданні 02.08.2017 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.
Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (Покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" (Продавець) 30.09.2016 укладено договір купівлі-продажу № НОМЕР_1 (Договір, а.с. 30 - 32).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець, який є власником товару, зобов'язався поставити і передати його у власність Покупця, який зобов'язався прийняти й оплатити його на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування товару "Вироби мінеральні неметалеві, інші, н.в.у.і." (Конструкційні матеріали та супутні вироби. (Антикорозійна стрічка та обгорткова стрічка)) (23.99.1/44100000-1). Кількість і ціна товару обумовлюються в Специфікації (оформлюється як додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору та технічних вимог, що є складовою тендерної документації.
Так, згідно Специфікації (а.с. 33) Продавець зобов'язався поставити Покупцю: в'язкоеластичну стрічку Xunda VT в кількості 1215 м.кв. на суму 2393550,00 грн без ПДВ та захисну стрічку Xunda T 500 в кількості 1944 м.кв. на суму 1283040,00 грн без ПДВ. Загальна сума поставки складає 4411908,00 грн в т.ч. ПДВ 735318,00 грн (п. 6.2. Договору, додаток № 1 до договору).
У розділі 5 Договору сторони обумовили строки і порядок поставки. Так, у пунктах 5.1, 5.2. Договору зазначено, що товар повинен бути повністю поставленим Покупцю протягом 180 днів після підписання договору, на умовах СРТ Центральний склад с. Угерсько, Стрийського району, Львівської області згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.
Таким чином, Продавець зобов'язаний був здійснити поставку товару до 29.03.2017 включно.
Датою поставки вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі.
Відповідно до п. 9.1. Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 28.02.2017 з урахуванням угоди № 1 до Договору від 22.12.2016 (а.с. 34).
Згідно з Актами прийому-передачі товару від 20.10.2016 та від 03.02.2017 (а.с. 37, 38) Продавець поставив Покупцю:
- в'язкоеластичну стрічку Xunda VT в кількості 1046 м.кв. на суму 2060620,00 грн без ПДВ;
- захисну стрічку Xunda T 500 в кількості 1944 м.кв. на суму 1283040,00 грн без ПДВ.
Всього товару поставлено на суму 4012392,00 грн у т.ч. ПДВ 668732 грн.
Таким чином, як зазначає позивач, в строк до 29.03.2017 недопоставлено в'язкоеластичну стрічку Xunda VT в кількості 169 м.кв. на суму 399516,00 грн.
Вказана кількість товару, згідно акта приймання-передачі майна, була поставлена відповідачем 08.06.2017 (а.с. 119).
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.10.2. Договору пеню в розмірі 27966,12 грн та 10% штрафу в розмірі 441190,80 грн (а.с. 100 - 102).
Вирішуючи спір господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договорами поставки.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних із особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За умовами договору відповідач повинен був поставити товар протягом 180 днів з моменту підписання договору, тобто свої зобов'язання відповідач повинен був виконати до 29.03.2017 включно.
Як свідчать матеріали справи, а саме акти приймання-передачі товару, в строк до 29.03.2017, поставка товару була здійснена двічі: 20.10.2016 на суму 1606104,00 грн та 03.02.2017 на суму 2406288,00 грн. Всього на загальну суму 4012392,00 грн у т.ч. ПДВ.
Допоставка товару, а саме 169 м.кв. в'язкоеластичної стрічки Xunda VT на суму 399516,00 грн, була здійснена 08.06.2017 згідно акта приймання-передачі майна (а.с. 119).
У своєму відзиві та додаткових поясненнях до відзиву (а.с. 51 - 53, 109 - 11) відповідач зазначає про те, що на момент укладення між сторонами у справі Договору від 30.09.2016, між виробником даних конструкційних матеріалів "JINING XUNDA PIPE COATING MATERIAL CO., LTD" (Китай, Шайдунь, Джинінг) та відповідачем, який є єдиним офіційним дистриб'ютором в Україні продукції даної компанії, діяв зовнішньоекономічний контракт № 8 від 25.07.2016, за умовами якого весь товар, що імпортувався, обраховувався і поставлявся виключно на вагу в кілограмах. Зважаючи на те, що вимогами ДСТУ 4219-2003 не було встановлено жодних вимог чи стандартів щодо питомої ваги антикорозійного матеріалу на площу, відповідач був змушений звернутися до спеціалізованої науково-дослідної установи для визначення ваги матеріалів на один квадратний метр. В результаті отриманих даних сертифікаційних випробувань, відповідач з метою виконання договору купівлі-продажу, укладеного з позивачем, здійснив замовлення на імпорт продукції виробнику матеріалів по вазі в перерахунку на один метр квадратний на весь обсяг продукції, передбаченої Договором. Проте у відповідача виникла недопоставка товару по кількості, яку він пов'язує з неточністю (відмінністю) в результатах сертифікаційних випробувань, проведених на його замовлення, тобто з причинами, що не залежать від його волі.
Відповідач зміг врегулювати цю ситуацію, замовивши додаткову партію товару у виробника, отриману позивачем лише 08.06.2017. Таке тривале прострочення поставки спричинено тим, що за повідомленням виробника матеріалів, друге замовлення було вже виконано і його неможливо доповнити додатковою партією, а через велику кількість замовлень інших споживачів та необхідність переналаштування виробничої лінії саме під виробництво близько 600 кг в'язкоеластичної стрічки Xunda VT, орієнтовні терміни відвантаження продукції складали березень - квітень 2017 року. Також через логістичні складнощі з відвантаженням такого невеликого за обсягом товару, його доставка в України можлива лише в збірному контейнері, що збільшує термін доставки вантажу.
Таким чином, зазначає відповідач, у нього була відсутня об'єктивна можливість виконати взяті на себе перед позивачем зобов'язання через причини, які від відповідача не залежали.
Щодо наданих відповідачем заперечень, господарський суд зазначає наступне.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, допускається зміна або розірвання договору (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу, прийняв та погодився на усі його істотні умови, в т.ч. щодо параметрів товару та одиниць виміру, які були погоджені сторонами та визначені в Специфікації до Договору.
Також згідно з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п. 5.1 Договору), такий вид поставки як СРТ ("фрахт/перевезення оплачено до …") Центральний склад с. Угерсько, Стрийського району, Львівської області, покладає на продавця такі зобов'язання: надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором; одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару; за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб; нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки; нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару.
Спростовує пояснення відповідача щодо необхідності спеціального замовлення нової партії товару через розбіжності у одиницях вимірювання, інформація зазначена самим відповідачем у адресованих позивачу листах від 14.12.2016 № 14/12-1-16 (а.с. 35) та від 24.02.2017 № 24/2-1-17 (а.с. 123).
Так, за змістом вказаних листів, відповідач підтвердив факт часткової поставки товару саме у м.кв. та про пошкодження пакування товару - в'язкоеластичної стрічки в кількості 169 м.кв.
Саме така кількість товару була поставлена позивачу згідно з актом приймання-передачі товару від 08.06.2017.
Жодних заперечень, пояснень щодо невідповідності одиниць вимірювання товару відповідач не наводив.
Посилання відповідача на те, що йому не було відомо про невідповідність товару, поставку якого він здійснював, кількості, передбаченій договором, спростовується тим, що антикорозійна стрічка поставлялася на склад Покупця в рулонах, на ярликах виробника до яких зазначалися показники ширини, довжини стрічки в рулоні, діаметр рулона (а.с. 120, 121).
Господарським судом також враховано, що відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Такі обставини, як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності, є комерційним ризиком і суб'єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики.
Таким чином, мала місце несвоєчасна поставка частини товару, а саме в'язкоеластичної стрічки Xunda VT в кількості 169 м.кв. на суму на суму 399516,00 грн з вини відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання умов Договору в сумі 27966,12 грн. та 10% штрафу в розмірі 441190,80 грн.
Пунктом 10.2. Договору передбачено, що у разі порушення з вини Продавця строків поставки товарів, передбачених цим договором, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п. 2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору, зазначеної в п. 6.2. цього договору.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Згідно з Додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 64-р Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки позивач належить до підприємств державного сектору економіки.
Як вбачається з розрахунку розміру штрафних санкцій (а.с. 102), позивач здійснив розрахунок розміру пені на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та виходячи з суми 399516,00 грн, що є вартістю недопоставленого товару, а штраф нарахував, виходячи з загальної ціни договору 4411908,00 грн та в розмірі 10%.
Господарський суд не погоджується з таким порядком нарахуванням штрафу та його розміром виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Нормами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто штраф та пеня є різновидами неустойки, яку згідно п. 10.2. Договору просить стягнути позивач.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи зазначені норми законодавства, господарський суд приходить до висновку, що сторони не позбавлені права передбачити в договорі певні види відповідальності , однак з огляду на встановлені законом, зокрема абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, обмеження щодо порядку нарахування штрафних санкцій, узгодження сторонами в п. 10.2. Договору про сплату Продавцем неустойки за порушення строків виконання зобов'язання , а саме пені і штрафу у розмірах, встановлених зазначеною нормою права, та з огляду на положення статті 61 Конституції України, нарахування позивачем штрафу у розмірі 10% від суми договору, є незаконним.
Господарський суд погоджується з розрахунком пені, яка нарахована за період з 30.03.2017 по 07.06.2017 виходячи з суми 399516,00 грн та становить 27966,12 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Штраф, за розрахунком суду складає 27966,12 грн з такого розрахунку: 399516 х 7% = 27966,12 грн, який підлягає стягненню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 27966,12 грн пені та 27966,12 грн штрафу. У задоволенні позову в інші частині господарський суд відмовляє.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.
Вимогами пункту 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій ґрунтуються на тому. що розмір штрафних санкцій, яку просить стягнути позивач, значно перевищує розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання, окрім того, позивач не подав доказів наявності збитків, завданих простроченням виконання зі сторони відповідача.
Господарський суд такі доводи відхиляє, оскільки розмір штрафних санкцій, що стягуються з відповідача за розрахунком господарського суду, не перевищують розмір зобов'язання, з якого допущено прострочення. Відсутність конкретно визначених збитків позивача ще не є достатньою умовою для зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідач не доводить винятковості випадку, за яких господарський суд може зменшити суму штрафних санкцій. Також відповідач не доводить свій майновий стан. Зазначені у відзиві обставини не є виключним, що виключає можливість застосування судом ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з наведеним господарський суд не встановив підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44, 82 - 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 94, к. 212, ідентифікаційний код 37153992) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801), в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (79053, м. Львів, вул. І. Рубчака, 3, ідентифікаційний код 25560823) 27966,12 грн пені та 27966,12 грн штрафу, а також 838,98 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в інші частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.09.2017.
Суддя В.В.Тимошевська
Суд | Господарський суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2017 |
Оприлюднено | 05.09.2017 |
Номер документу | 68607920 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Господарський суд Кіровоградської області
Тимошевська В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні