Постанова

від 29.08.2017 по справі 904/6348/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 року Справа № 904/6348/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

за участю прокурора: Колесніченко В.І., посвідчення №036402 від 27.11.2015 р., прокурор відділу,

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7/10-2566 від 28.12.2016 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс СП" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017р. у справі

за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс СП", м.Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "Цесія", м.Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя", м.Дніпро

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс СП на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №12, що розташоване за адресою: м.Дніпро, пр. Газети "Правда", будинок 42 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 67786812101), вартістю 45500,00 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс СП на користь прокуратури Дніпропетровської області 1600,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 800,00 грн. судового збору за подачу заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпровської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі ст.388 ЦК України.

Про недійсність правочину на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачу, так і прокурору стало відомо лише 29.08.2016 р., після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012 щодо задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси та визнання договору купівлі-продажу недійсним, що виключає можливість для висновку про сплив позовної давності на час звернення прокурора з даним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс СП" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що згідно ліквідаційного балансу комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №41/22 від 28.03.2012 р., суми вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредитора. При цьому, активи боржника в ліквідаційному балансі зазначені із врахуванням всього майна, яке знаходилось на балансі підприємства на той момент.

Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення (ліквідації).

На теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 р. № 38/5005/6636/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об'єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, що спростовує твердження суду, що незаконне вибуття нерухомого майна поза волею власника відбулося саме в межах ліквідаційної процедури комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що рішення № 16/9 від 02.03.2011 р. було прийнято Дніпропетровською міською радою до визнання боржника банкрутом та воно не було та могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства. Таким чином, спірні об'єкти нерухомого майна на момент визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури обліковувалися на балансі КЖЕП "Лівобережжя" і процедура їх передачі третім особам до визнання боржника банкрутом навіть не розпочиналась, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання.

Судом не було враховано (дано невірну юридичну оцінку), що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Суд при винесенні оскаржуваного рішення не надав оцінку тій обставині, що вимоги позивача про витребування нерухомого майна у ТОВ "Сервіс СП", на підставі ст.388 ЦК України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно вибуло з володіння власника без його волі, не можуть бути задоволені також тому, що з урахуванням ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Судом першої інстанції не встановлено особу, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу від 27.05.2013 р. та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь відповідача (добросовісного набувача) понесених ним витрат на придбання майна, чим було допущено істотне порушення прав та законних інтересів останнього.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин ст.267 ЦК України і відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

ТОВ "Сервіс СП" є добросовісним набувачем та не є особою винною ані в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якої виник спір, то покладення судового збору на відповідача є таким, що суперечить ч.2 ст.49 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Прокурор зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться не до оскарження рішення у даній справі, а до оспорювання фактів, які вже встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі №38/5005/6636/2012, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2017 р.

Будь-які дії Дніпропетровської міської ради, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з її власності, оскільки така воля може виражатися виключно в рішенні власника про відчуження нерухомого майна, винесеному на пленарному засіданні відповідної ради, а таке рішення Дніпропетровською міською радою щодо спірного майна не виносилось.

Спірне нерухоме майно набуте за результатами угоди купівлі-продажу, яка жодним чином не пов'язана з виконанням судового рішення, а тому доводи про неможливість витребування спірного нерухомого майна у відповідача з огляду на положення ч.2 ст.388 ЦК України, безпідставні.

Необґрунтованими є доводи відповідача про неможливість витребування спірного нерухомого майна на підставі ч.1 ст.388 ЦК України, оскільки по-перше, прокурором не заперечується добросовісність набувача, а по-друге, спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення його до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало щодо нього жодного речового права.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/6636/2012 визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного об'єкту нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу щодо вказаного об'єкту, прокурором обрано вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

ТОВ "Сервіс СП" не заявляло жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, тому посилання на порушення норм матеріального права в даному випадку є безпідставними.

Крім того, задоволення позову прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна, відповідно до ст.661 ЦК України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього цього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003р. №232-10/ХХІV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від 18.08.2003р. №159-р "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003р. №11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003р.

Територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18.08.2003р.

Розпорядженням голови Дніпропетровської міської ради від 18.08.2003 р. №159-р, рішенням Дніпропетровської обласної рад від 23.10.2003 р. №232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 29.04.2013 р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №12, що розташоване за адресою: м.Дніпро, пр.Газети "Правда", будинок 42.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 р. №16/9 об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" передано на баланс комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012р. порушено провадження у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

На час порушення провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 р. №16/9 в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 р. у справі №38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

Арбітражним керуючим ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 12, що розташоване за адресою: м.Дніпро, пр.Газети "Правда", будинок 42, з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення торгів Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» , про що свідчить протокол № 40 від 27.12.2012 р.

11.06.2013 р. на підставі зазначеного протоколу, між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради та приватним підприємством "Цесія" укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №838.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012 скаргу прокуратури області на дії ліквідатора задоволено, зокрема, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 р. Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №12, що розташоване за адресою: м.Дніпро, пр.Газети "Правда", будинок 42, загальною площею 47,5 кв.м., оформлених протоколом № 40 від 27.12.2012 р. та визнано недійсним договір купівлі-продажу №838 від 11.06.2013 р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладений між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради та приватним підприємством "Цесія" з відчуження нежитлового приміщення №12, що розташоване за адресою: м.Дніпро, пр.Газети "Правда", будинок 42, загальною площею 47,5 кв.м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду від 31.05.2017р. у справі №38/5005/6636/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, неправомірність дій ліквідатора щодо відчуження спірного нерухомого майна, встановлена та доведена згаданими судовими рішеннями у справі № 38/5005/6636/2012, які набрали законної сили і згідно ст.115 ГПК України підлягають обов'язковому виконанню.

В подальшому спірне нерухоме майно було відчужене приватним підприємством "Цесія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс СП» за договором купівлі-продажу від 11.06.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №2343.

Відповідно до положень статей 321, 319, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності .

Статтями 143 Конституції України та 327 ЦК України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч.1 ст.60Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу (ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

За ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.10.2016 р. у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 р. у справі №916/2131/15.

Матеріали справи свідчать про те, що при реалізації спірного нерухомого майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування спірного нежитлового приміщення від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо неможливості витребування спірного нерухомого майна з огляду на приписи ч.2 ст.388 ЦК України, як такого, що продано на виконання судового рішення, оскільки постанову про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, колегія суддів враховує, що спірне нерухоме майно набуте відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, який жодним чином не пов'язаний з виконанням судового рішення.

Доводи скаржника про необхідність власного дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна КЖЕП "Лівобережжя" в ході ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна №16/9 від 02.03.2011 р. та скасування їх тільки в ході провадження у справі про банкрутство, що на думку скаржника перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна третій особі (Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю"), колегія суддів вважає необґрунтованими як такі, що суперечать ст.ст.22,35,54,82 ГПК України про преюдиційність судових рішень та виходять за межі предмета спору у даній справі.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про необхідність встановлення у даній справі особи, яка є винною в недійсності договорів купівлі-продажу спірного майна, та вирішення питання стягнення на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, оскільки відповідачем зазначені вимоги не заявлялися та відповідно, ці вимоги не були предметом спору у даній справі.

Відносно посилання скаржника про те, що господарський суд не надав належної правової оцінки заявленому клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Про недійсність правочинну на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачу, так і прокурору стало відомо лише 29.08.2016р., після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012.

Отже, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Крім того, колегія суддів враховує, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. №3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. №916/1624/15).

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про безпідставне покладення судом першої інстанції судових витрат на відповідача, оскільки наведене не суперечить приписам ч.6 ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс СП" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 р. у справі №904/6348/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена у повному обсязі 04.09.2017 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_5