Рішення

від 19.08.2010 по справі 2-1496/2010

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1496/2010 Провадження № 2-1496/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2010 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді

при секретарі

ОСОБА_1, ОСОБА_2С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському району Запорізької області про зобов'язання призначити та виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з цивільним позовом до Управління Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, вказавши в позовній заяві, що вона відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року Про соціальний захист дітей війни є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така допомога не нараховувалась і не виплачувалась, а у 2008-2009 роках та по день подання позовної заяви нараховувалась і виплачувалась у неповному розмірі - 10%.

У зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду з вказаним позовом і просить суд:

•визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;

•зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 30.05.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача надіслав до суду заперечення на позов, в якому зазначив, що позивач згідно пенсійного посвідчення є дитиною війни і має право на пільги встановлені ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . ОСОБА_4 України п. 17 ст. 77 Закону № 3235-ІУ від 20.12.2005року Про державний бюджет України на 2006 рік зупинила дію ст. 6 вищезазначеного Закону. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний суд України у п. З мотивувальної частини рішення від 03.10.1997року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше . За змістом ч. З ст. 150 Конституції України рішення конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Виходячи з наведеного вимоги позивача за 2006 рік не можуть бути задоволені судом. Враховуючи, що законом України № 2195 передбачено, що фінансування виплат цим законом проводиться із державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим представник не вбачає будь яких порушень з боку управління ПФУ. Законодавством до 01.01.2008р. не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір. З 01.01.2008р. механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був врегульований шляхом внесення змін до цієї статті Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України згідно з якими дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у розмірі 10% - що було зроблено. У зв'язку з чим представник відповідача з позовом не погоджується і просить суд відмовити позивачу в його задоволенні.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з тим, що в силу свого віку часто хворіє. Відповідачем також надіслано заяву про розгляд справи без участі його представника.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, на яку поширюється дія с. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, і вона набула статусу дитини війни , а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни який набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік .

А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 № 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П Внесення змін до деяких законодавчих актів України та пункту 3 розділу Ш Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ 10-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік та Про Державний бюджет України на 2008 рік , які призупиняли дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Зміст ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не коригувався та вона у 2009 та 2010 роках не була обмежена у дії.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначене тільки ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про прожитковий мінімум від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни , передбачений ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007, 2008, 2009, 2010 роки.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 15 Положення Про Пенсійний фонд України , Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачці пенсії, підвищеної на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1У від 18.11.2004р. - покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем його проживання.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст. 35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України - що правомірним вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормами-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень Закону України Про бюджет України на 2007 рік та на наступний бюджетний період. І такої можливості відповідач не був позбавлений.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльність відповідача, та зобов'язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої за період з 09.07.07 року по 31.12.07р., з 22.05.08 року по 31.12.2008р., 01.01,2009року по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 30.05.2010 - є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.

Що стосується вимог про відповідний перерахунок пенсії за період з 01.01.08 року по 22.05.08 року, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

4

З 01.01.07 року до ухвалення згаданого вище рішення КСУ від 09.07.07року дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено Закон України Про державний бюджет України на 2007 рік .

З 01.01.08 року до згаданого рішення КСУ від 22.05.08 року дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено Закон України Про державний бюджет України на 2008 рік .

За таких обставин суд вважає, що немає підстав для застосування в згаданий період відповідних положень Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки протягом вказаного часу їх дія була зупинена Законами України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, ч. 1 ст. 88 ЦПК України, ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, Рішенням Конституційного суду України № 6- рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 1, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст. 2 Закону України Про прожитковий мінімум ,

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, що призвела до порушення права ОСОБА_3 на 30% підвищення її пенсії, за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007 рік, за період з 22 травня 2008р. по 31.12.2008р., за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., за період з 01.01.2010р. по 30.05.2010, передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , такі дії визнані як незаконні згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.07р. № 6-рп/2007р., та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008р.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3, 15.06.1938р.н„ недоплачену соціальну допомогу, яка передбачена ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007 рік, за період з 22 травня 2008р. по 31.12.2008р., за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., за період з 01.01.2010р. по 30.05.2010, з урахуванням раніше сплачених сум соціальної допомоги, як Дитині війни за ці періоди.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

19.08.2010