Постанова

від 26.07.2017 по справі 804/3309/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 р. Справа № 804/3309/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тулянцевої І.В.

при секретарі: Баришніковій Д.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Оздоровчий фізкультурний центр Здоров'я нації про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

25.05.2017 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий фізкультурний центр Бубновського (далі - відповідач) в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 19380,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця. Одночасно, вимогами статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для відповідача на 2016 рік цей норматив робочих місць для інвалідів було встановлено у кількості 1 робоче місце, що підтверджується Звітом підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ. Оскільки, відповідач має 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів та на яке інваліди не працевлаштовані, відповідач повинен був до 15.04.2017 року самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 19380,00 грн. Відповідачем адміністративно господарські санкції не сплачені, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи та вимоги позовної заяви та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що ним вжито всіх необхідних заходів для забезпечення права інвалідів на працевлаштування, однак, центром зайнятості для працевлаштування інваліди на підприємство не направлялись у зв'язку із чим, відсутні підстави для стягнення з нього адміністративно - господарських санкцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року у справі № 804/3309/17 в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України було допущено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме замінено Товариство з обмеженою відповідальністю Оздоровчий фізкультурний центр Бубновського на Товариство з обмеженою відповідальністю Оздоровчий фізкультурний центр кінезітерапії Здоров'я нації .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (Форма № 10-ПІ), в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 8 осіб, з них кількість штатних працівників-інвалідів ? 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника 38759,02 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 19380,00 грн.

Із поданого звіту вбачається, що фонд оплати штатних працівників складає 310070,00 грн. за рік, тобто сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 19380,00 грн., які не були сплачені у встановлені законом строки, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Зважаючи на приписи ст.19 Закону №875-ХІІ, суд приходить до висновку, що відповідачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу відповідача за 2016 рік.

Частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідачем на виконання умов Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні протягом 2016 року подавалась Дніпровському міському центру зайнятості Звітність про наявність вакансій за формою 3-ПН із зазначенням вакансій на які має бути працевлаштовано інвалідів.

Так, згідно із даних про вакансії, визначених у Звітах за формою 3-ПН, підприємство вказувало про наявність вакансії лікаря з лікувальної фізкультури та спортивної медицини (1 посада), яка може бути зайнята інвалидом.

Вказані обставини підтверджуються листом Дніпровського міського центру зайнятості від 26.07.2017 р. за вих. № 2950 щодо подання Відповідачем звітів за формою 3-ПН протягом січня - грудня 2016 року. Крім того, Дніпровським центром зайнятості повідомлялось, що протягом 2016 року центром зайнятості до підприємства особи з обмеженими можливостями для працевлаштування не направлялись у зв'язку із відсутністю осіб, бажаючих бути працевлаштованим на даному підприємстві.

Викладене свідчить про виконання Відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування на його підприємстві.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, адміністративно - господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст.18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, при цьому підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Статтею 18-1 цього Закону встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у Державній службі зайнятості як безробітний, при цьому Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як встановлено судом, відповідачем протягом 2016 року подавалися звіти Форми №3-ПН до відповідного центру зайнятості населення про наявність у відповідача в цьому періоді вакантних робочих місць безпосередньо для інвалідів. Вжиття відповідачем відповідних дій щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів також посвідчується листом Дніпровського міського центру зайнятості від 26.07.2017 року за вих. №2950.

Отже, відповідачем було вжито всі необхідні заходи, передбачені законодавством та спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

У зв'язку із цим, покладення на відповідача відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 ГК України.

Така правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року у справі №21-60а11, а також у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12.

Зважаючи на те, що відповідачем було доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст.218 ГК України, виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з останнього фінансових санкцій задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий фізкультурний центр кінезітерапії Здоров'я нації - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови було складено 31.07.2017 року.

Суддя ОСОБА_3