Рішення

від 04.09.2017 по справі 904/7522/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.2017 Справа № 904/7522/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.07.17р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення основного боргу у розмірі 46 200,00грн., пені у розмірі 5 973,66грн., 3% річних у розмірі 683,76грн., інфляційних у розмірі 3 127,74грн.

Позовні вимоги обгрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору №1301/14-1 від 13.01.2014р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

23.08.2017р. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 46 200,00грн., пеню у розмірі 5 973,66грн., 3% річних у розмірі 683,76грн., інфляційні у розмірі 3 127,74грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000,00грн.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, 28.08.2017р. подав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи через зайнятість представника в іншому судовому процесі. Крім того, відповідач зазначив, що до порушення провадження у справі сплатив частину заборгованості у розмірі 2 000,00грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №16330 від 26.07.2017р.

Враховуючи те, що відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а також те, що сторони згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач мав можливість надати документи, витребувані судом, для розгляду справи по суті без його участі. До того ж, за наявними у справі матеріалами суд не вбачає підстав дійти висновку, що відповідач не мав можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

29.08.2017р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (покупець) укладено договір №1301/14-1, за умовами якого постачальник зобов"язався поставляти (передавати у власність покупця), а покупець зобов"язався приймати та оплачувати нафтопродукти (далі - товар).

Згідно п.1.2. договору асортимент товару, його кількість та ціна погоджуються постачальником та покупцем перед поставкою і зазначаються у відвантажувальних документах (видаткова накладна), які являються специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України та складають невід"ємну частину договору.

Відповідно до п.2.1. договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю поставленого товару протягом строку дії договору. Вартість окремої партії товару погоджується постачальником та покупцем перед її поставкою та фіксується у видаткових накладних.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що постачальник має право поставити погоджену партію товару без попередньої оплати. У цьому випадку покупець зобов"язаний оплатити вартість товару у термін, що не перевищує 14 календарних днів від дня поставки товару.

Товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними на товар, які підписуються представниками обох сторін (п.3.1. договору).

Згідно п.3.4. договору постачальник зобов"язується поставити товар протягом 3-х календарних днів з моменту отримання передплати або письмового узгодження відповідної партії товару до поставки. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаророзпорядчих (видаткових) документів (п.3.5. договору).

За п.3.8. договору одночасно з продукцією, що поставляється, продавець надає такі документи: сертифікат якості, видаткову накладну, податкову накладну, рахунок.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. Якщо сторони не заявили про розірвання договору до кінця терміну, договір вважається продовженим до закінчення наступного календарного року на тих же умовах (п.8.5. договору).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 60 600,00грн., що підтверджується видатковою накладною №СН-0000031 від 12.01.2017р., підписаною сторонами без будь-яких зауважень (а.с.14-15).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п.2.2. договору постачальник має право поставити погоджену партію товару без попередньої оплати. У цьому випадку покупець зобов"язаний оплатити вартість товару у термін, що не перевищує 14 календарних днів від дня поставки товару.

Згідно п.2.3. договору розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. В графі «призначення платежу» покупець зобов"язаний вказувати, що платіж здійснюється на підставі цього договору.

Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника у банківській установі (п.2.4. договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був оплатити товар 26.01.2017р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар у розмірі 14 400,00грн. (а.с.16-23).

Крім того, 28.08.2017р. відповідач подав до суду копію платіжного доручення №16330 від 26.07.2017р. про часткову сплату заборгованості у розмірі 2 000,00грн.

Згідно п.4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 000,00грн. слід відмовити, оскільки останній сплачено 26.07.2017р., тобто до порушення провадження у справі №904/7522/17 (28.07.2017р.).

Отже станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1301/14-1 від 13.01.2014р. згідно видаткової накладної №СН-0000031 від 12.01.2017р. складає 44 200,00грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом строку, передбаченого договором, продавець має право нарахувати, а покупець зобов"язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.01.2017р. по 26.07.2017р. у розмірі 5 973,66грн.

Господарський суд, перерахувавши пеню за період з 27.01.2017р. по 25.07.2017р. на суму боргу 46 200,00грн., а також за 26.07.2017р. на суму боргу 44 200,00грн., встановив, що загальний її розмір складає 6 071,71грн.

Стягнення пені у розмірі 6 071,71грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, у зв"язку з чим суд вважає, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 5 973,66грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.01.2017р. по 26.07.2017р. у розмірі 683,76грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за період з 27.01.2017р. по 25.07.2017р. на суму боргу 46 200,00грн., а також за 26.07.2017р. на суму боргу 44 200,00грн., встановив, що загальний їх розмір складає 687,14грн.

Стягнення 3% річних у розмірі 687,14грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, у зв"язку з чим суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 683,76грн.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні з лютого по червень 2017р. у розмірі 3 127,74грн.

Господарський суд, перерахувавши інфляційні з лютого по червень 2017р., встановив, що вони складають 3 129,36грн.

Стягнення інфляційних у розмірі 3 129,36грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, у зв"язку з чим суд вважає, що до стягнення підлягають інфляційні у розмірі 3 127,74грн.

23.08.2017р. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій, зокрема, просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем надано суду докази про надання адвокатських послуг, а саме: договір про надання правової допомоги №01/06 від 10.08.2017р. у розмірі 6 000,00грн., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1893 від 15.09.2008р.; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.08.2017р.; платіжне доручення №2068 від 22.08.2017р. на суму 6 000,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п.6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини шостої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Із наданих позивачем документів вбачається, що вартість адвокатських послуг, наданих адвокатом ОСОБА_2, склала 6 000,00грн.

Суд вважає вказану суму винагороди, сплачену позивачем, явно завищеною, оскільки, як вбачається з акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.08.2017р., роботи, виконані адвокатом ОСОБА_2, не є складними та не потребують значних витрат часу кваліфікованого спеціаліста, враховуючи, що спір стосується стягнення заборгованості за однією видатковою накладною.

На підставі викладеного суд вважає, що витрати позивача на оплату адвокатських послуг не є співрозмірними роботі, виконаній адвокатом, у зв'язку з чим необхідно обмежити суму, яку слід стягнути на користь позивача за адвокатські послуги, до 500,00грн., в іншій частині заяву позивача слід відхилити.

Оскільки відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 2 000,00грн. до порушення провадження у справі, однак після звернення позивача з позовом до суду (25.07.2017р.), враховуючи ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, 10Б, оф.301, ЄДРПОУ 38837424) основний борг у розмірі 44 200,00грн. (сорок чотири тисячі двісті), пеню у розмірі 5 973,66грн. (п"ять тисяч дев"ятсот сімдесят три грн. 66коп.), 3% річних у розмірі 683,76грн. (шістсот вісімдесят три грн. 76коп.), інфляційні у розмірі 3 127,74грн. (три тисячі сто двадцять сім грн. 74коп.), 1 600,00грн. (одна тисяча шістсот) судового збору, оплату послуг адвоката в розмірі 500,00грн. (п"ятсот).

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2017р.

Суддя ОСОБА_3