Постанова

від 29.08.2017 по справі 904/4975/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 року Справа № 904/4975/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, свідоцтво №2510 від 15.05.2012 р.,

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №15/2017 від 15.05.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехаудіт", м.Дніпро

до приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м.Кам'янське про стягнення 42 810,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 р. у даній справі (суддя Полєв Д.М.) позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехаудит" 26181,20 грн. - основного боргу, 5268,43 грн. - пені, 1 000,67 грн. - 3% річних, 3 398,08 грн. - інфляційних втрат, 6 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката, 1564грн. судового збору.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов договору № 64/15 від 05.08.2015 р. щодо повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи. Витрати позивача по оплаті послуг адвоката є документально підтвердженими та обґрунтованими.

Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що господарським судом не надано належної оцінки п.2.4. договору, яким чітко визначено результат виконаних робіт.

Наданий позивачем дефектний акт за формою №8 на експертне обстеження парової турбіни АР-18 не містить інформації, яку має містити документ згідно умов укладеного між сторонами договору.

Акт виконаних робіт № 356 від 24.12.2016 р. та акт звіряння розрахунків підписані не представником замовника, а невідомою особою.

Скаржник вважає, що під час дії мораторію не нараховуються 3% річних, інфляційні та пеня.

Господарським судом було частково задоволено позовні вимоги, але при розподілі судових витрат, а саме витрат на послуги адвоката, не враховано ст.94 ГПК України щодо пропорційного розподілу цих витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що факт виконання робіт було підтверджено письмовими доказами, долученими до позовної заяви.

Посилання скаржника, на те, що акт виконаних робіт № 365 від 24.12.2016 р. підписано невідомою особою, не може прийматися до уваги через те, що вказаний акт містить відбиток круглої печатки приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль".

Обмеження щодо нарахування неустойки, фінансових санкцій, індексу інфляції та 3 відсотків річних не застосовується до вимог поточних кредиторів, оскільки такі вимоги не розповсюджується дія мораторію, передбаченого ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.

05.08.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехаудит" (виконавець) укладено договір №64/15, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи (послуги): експертне дослідження парової турбіни АР-18 станц.№1 (п.1.1. договору).

Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість виконання робіт (послуг) за даним договором узгоджена сторонами в загальному розмірі з ПДВ - 27 181,20 грн.

Відповідно до п.2.2. договору загальний строк виконання виконавцем робіт (послуг), передбачених п.1.1. даного договору, становить 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати надання листа-заявки про готовність обладнання для проведення робіт (послуг) по п.1.1, за умови перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі 50% від суми, вказаної в п.2.1, надання обладнання, повного комплекту технічної документації. Перед початком виконання робіт (послуг) за договором замовник повинен підписати договір та надати його виконавцю.

Пунктом 2.3. договору передбачено порядок оплати - замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця в розмірі 50% від суми вказаної в п.2.1. даного договору (передплата) після підписання договору сторонами та на підставі виставленого виконавцем рахунку. Остаточний розрахунок у розмірі 50% від загальної вартості робіт (послуг) проводиться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання акта надання послуг (акта здачі-прийняття виконаних робіт) та на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Оплата за даним договором здійснюється у безготівковій формі в національній валюті (п.2.5. договору).

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України та даного договору. При затримці виконавцем строку виконаних робіт (послуг) відповідно даного договору виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно виконаних робіт (послуг) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені. При затримці замовником оплати виконаних робіт (послуг), замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно виконаних робіт (послуг) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами тих обов'язків, які залишились невиконаними після закінчення строку його дії (п. 8.1. договору).

24.12.2015 р. позивачем виконано зобов'язання за договором, що підтверджується актом №356 приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015 р. на загальну вартість 27 181,20 грн.

Наведені документи підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

З урахуванням умов договору, відповідачем повинен був оплатити виконані роботи до 08.01.2016 р.

Проте, в порушення умов договору, відповідачем частково сплачено заборгованість за виконані роботи в сумі 1 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість за виконані роботи становить 26 181,20 грн.

Договором, згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, встановивши наявність заборгованості за спірним договором, строк оплати якої настав, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 26 181,20 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 11 230,94 грн. (АЕС. 17).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем та здійснивши власний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підлягає стягненню пеня за період з 09.01.2016 р. по 08.07.2016 р. у розмірі 5268,43грн.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, колегія вважає його вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 398,08 грн. та 3% річних у розмірі 1 000,67 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника про те, що акт виконаних робіт №356 від 24.12.2016 р. підписано невідомою особою, оскільки підпис особи, яка підписала цей акт, засвідчений печаткою підприємства, дійсність якою не спростовано відповідачем.

Відповідно до приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки як зведений обліковий документ не належить до первинних документів, що підтверджують виконання господарських операцій, а тому колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що акт звіряння розрахунків підписано невідомою особою.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про те, що наданий позивачем дефектний акт за формою №8 на експертне обстеження парової турбіни АР-18 не містить інформації, яку має містити документ згідно умов укладеного між сторонами договору, оскільки під час підписання акту виконаних робіт №356 від 24.12.2016 р., замовником не було надано зауважень щодо зазначеного дефектного акту. Таким чином, відповідач фактично погодився зі змістом дефектного акту.

Відносно доводів скаржника про те, що під час дії мораторію не нараховуються 3% річних, інфляційні та пеня, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч.ч.1,3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня взведення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Частиною 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" введено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 р. у справі № 904/10198/15.

Строк виконання зобов'язань за спірним договором настав 08.01.2016 р., отже заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені є поточними, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому ці вимоги не підпадають під дію мораторію.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 000,00 грн., колегія суддів враховує таке.

Частиною першою статті 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснено у п.п. 6.3 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013).

В підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем надано договір про надання правових послуг (правової допомоги) №03/17-1 від 14.03.2017 р., додаткову угоду №1 до договору про надання правових послуг (правової допомоги) №03/17-1 від 14.03.2017р., платіжне дорученням №3828 від 11.04.2017р.

Встановивши наведені обставини, та врахувавши наявність у представника позивача ОСОБА_3 свідоцтва адвоката № 2510 від 15.05.2012 р., місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Проте, суд апеляційний інстанції зазначений висновок місцевого господарського суду вважає помилковим, враховуючи наступне.

Так, згідно із ч.6 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача, при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, позовні вимоги задоволено частково, а тому витрати з оплати послуг адвоката слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення за відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 144,40 грн.

Відповідно до абз.2 п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення не зазначив про відхилення решти вимог.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст.101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 р. у справі №904/4975/17 змінити, виклавши у наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Заводська, 2; код ЄДРПОУ 00130820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехаудит" (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 25, кв. 52, код ЄДРПОУ 36840681) 26181,20грн. - основного боргу, 5268,43грн. - пені, 1 000,67грн. - 3% річних, 3 398,08грн. - інфляційних втрат, 5 144,40 грн. - витрат на послуги адвоката, 1564 грн. судового збору. В решті позову відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 01.09.2017 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_4