Ухвала

від 06.09.2017 по справі 556/1097/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 липня 2017 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Громадської організації "Українське об'єднання учасників - ветеранів АТО "Фенікс" про визнання договору позички будівель недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Володимирецького районного суду від 18 липня 2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Громадської організації "Українське об'єднання учасників - ветеранів АТО "Фенікс" про визнання договору позички недійсним, та накладено арешт на майно :

- двоповерхову будівлю (літ.А-ІІ), розташовану за адресою : АДРЕСА_1, бази відпочинку "Воронківське озеро" загальною площею 325,7 кв.м, згідно договору дарування нежитлової будівлі від 31.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. 31.03.2009 року під номером 1134 та зареєстрованого КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" в ЄРПВНМ 03.04.2009 року, реєстраційний номер 26239879;

- одноповерхову будівлю (літ.Б-1), розташовану за адресою : АДРЕСА_1, бази відпочинку "Воронківське озеро" загальною площею 43,8 кв.м., згідно договору дарування нежитлової будівлі від 31.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. 31.03.2009 під номером 1136 та зареєстрованого КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" в ЄРПВНМ 03.04.2009 року, реєстраційний номер 26239928;

- будівлю кухні (літ.В-І), розташовану за адресою : АДРЕСА_1, бази відпочинку "Воронківське озеро" загальною площею 14,8 кв.м., згідно договору дарування нежитлової будівлі від 31.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. 31.03.2009 під номером 1138 та зареєстрованого КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" в ЄРПВНМ 03.04.2009 року, реєстраційний номер 26239994, що належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 60/100 частини майна, ОСОБА_5 40/100 частини майна без виділення в натурі на кожен об'єкт з оголошенням заборони розпорядження майном, користування майном іншими особами.

Заборонено відповідачам - ОСОБА_1, Громадській організації "Українське об'єднання учасників - ветеранів АТО "Фенікс" вчиняти будь-які дії (в тому числі укладання договорів щодо майна, передачі у користування, найм, оренду, користування іншими особами) щодо вищевказаного майна.

У поданій на вказану ухвалу апеляційній скарзі апелянт вважає її незаконною, необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм ЦПК України.

Вказує, що позивач ОСОБА_3 не надала суду доказів того, що відповідач ОСОБА_1 має намір відчужити або передати у користування вказане в ухвалі майно, а так само наявність реального ризику пошкодження такого майна. Фактично суд не пересвідчився в існуванні таких доказів та зайняв однобічну позицію у питанні задоволення заяви про забезпечення позову.

Зазначає, що суд протиправно обмежив встановлене Конституцією України та ЦК України право власника майна володіти і користуватися належним йому майном, встановивши заборону вчиняти будь-які дії (укладення договорів щодо майна, передачі у користування, найм, оренду, користування іншим особам) відповідачу ОСОБА_1, як власнику 60/100 частини спірних будівель, що є підставою для скасування такої ухвали.

З цих підстав просить ухвалу Володимирецького районного суду від 18 липня 2017 року про забезпечення позову скасувати.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 подала заперечення на апеляційну скаргу в яких просить її відхилити, а оскаржену ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні було встановлено, що, апеляційна скарга подана 28 липня 2017 року (а.с.18-21) особою, яка не мала повноважень на оскарження ухвали від імені відповідача, що вбачається з тексту довіреності від 16 червня 2017 року (а.с.22).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 серпня 2017 року було направлено вимогу надати докази на підтвердження повноважень представника апелянта (а.с.54).

До початку судового засідання 6 вересня 2017 року ОСОБА_2 було подано клопотання про розгляд справи без участі апелянта та його представника, а також долучено копію належно оформленої довіреності на підтвердження повноважень представника апелянта, яка датована 6 вересня 2017 року.

ОСОБА_3 завчасно була повідомлена про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилася та причин неявки не повідомила, а тому колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, що у відповідності до ст. 151 ЦПК України є підставою для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову згідно ст.151 ЦПК України є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Способами забезпечення позову, передбачених статтею 152 ЦПК України, зокрема, є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборона вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, громадської організації "Українське об'єднання учасників-ветеранів АТО "Фенікс" про визнання договору позички будівель недійсним.

Предметом оспорюваного договору є будівлі бази відпочинку "Воронківське озеро", позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 є співвласниками об'єктів нерухомого майна - ОСОБА_1 60/100 частини майна, ОСОБА_3 40/100 частини майна без виділення в натурі на кожен об'єкт.

18 липня 2017 року 2016 року ОСОБА_3 звернулося до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій вказує, що 08.07.2017 року їй стало відомо про те, що співвласник майна ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 передав зазначені вище об'єкти спільної часткової власності у повному обсязі ГО "Українське об'єднання учасників-ветеранів АТО"Фенікс" в особі голови ОСОБА_7, згідно договору позички будівель №03/07/20-17 від 03.07.2017 року та акта прийому-передачі від 05.07.2017 року, укладеного в м. Костопіль для організації відпочинку та проживання членів громадської організації та їх сімей, без її згоди.

Тобто, без її відома та згоди відбулася передача нерухомого майна на користь ГО "Українське об'єднання учасників-ветеранів АТО"Фенікс" шляхом укладення оспорюваного договору, що і зумовило її звернення з даним позовом до суду.

З метою уникнення подальшого відчуження спірного майна позивача на час розгляду в суді даної справи просила вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо майна, яке є предметом договору позички, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання його недійсним.

Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з роз'ясненням п. 10 зазначеної вище постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При обранні видів забезпечення позову суд першої інстанції правомірно виходить з вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, і вважав за можливим забезпечення вимог за даним позовом.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову порушують його право власності, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки обрані позивачем і застосовані судом види забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, і не порушують право власності апелянта на належні йому об'єкти нерухомого майна, оскільки спір виник щодо законності передачі згаданого майна Громадській організації "Українське об'єднання учасників-ветеранів АТО "Фенікс", до вирішення якого вжиття таких зазначених заходів забезпечення позову є виправданим.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що постановлена в даній справі ухвала є законною і обґрунтовано. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої ухвали колегія суддів не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 312, 313-315; 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Володимирецького районного суду від 18 липня 2017 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук