Рішення

від 29.11.2017 по справі 556/1097/17

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 556/1097/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29.11.2017 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі :

головуючої - судді Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Громадської організації Українське об єднання учасників - ветеранів АТО Фенікс про визнання договору позички будівель недісним,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Громадської організації Українське об єднання учасників - ветеранів АТО Фенікс про визнання договору позички будівель недісним.

В обґрунтування позову вказує, що вона разом з ОСОБА_2 є співвласником об єктів нерухомого майна, що розташовані в АДРЕСА_1, база відпочинку Воронківське озеро , без виділення в натурі, - в частці 40/100 і відповідач - 60/100 частин. Співласниками даного майна вони є на підставі договорів дарування нежитлової будівлі за №1136, №1138,№1134 від 31.03.2009 р. та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №22376971, №22377126, №22376835 від 03.04.2009 р.

08.07.2017 року позивачці стало відомо про те, що співвласник майна ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, передав об єкти спільної часткової власності в повному обсязі громадській організації Українське об єднання учасників - ветеранів АТО Фенікс згідно договору позички будівель №03/07/2017 від 03.07.2017 року та акту прийому-передачі від 05.07.2017 року для організації відпочинку та проживання членів громадської організації та їх сімей, без її згоди.

Вважає, що оспорюваний нею правочин - договір позички будівель №03/07/2017 від 03.07.2017 р. є протиправними, просить визнати його недійсними .

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують, не заперечують відносно заочного розгляду справи.

Відповідачі повторно в судове засідання не з"явилася, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, через засоби масової інформації. А тому суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають у спільній частковій власності нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1, база відпочинку Воронківське озеро . ( договори дарування нежитлової будівлі серії №1136, №1138,№1134 від 31.03.2009 р., витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №22376971, №22377126, №22376835 від 03.04.2009 р)

А відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

03.07.2017 року між ОСОБА_2 та Громадською організацією Українське об єднання учасників - ветеранів АТО Фенікс було укладено Договір позички будівель за №03/07/2017.

Відповідач передав спірні об єкти спільної часткової власності в повному обсязі громадській організації Українське об єднання учасників - ветеранів АТО Фенікс згідно договору позички будівель №03/07/2017 від 03.07.2017 року та акту прийому-передачі від 05.07.2017 року для організації відпочинку та проживання членів громадської організації та їх сімей, без її згоди.

Згідно ст.. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Однак ОСОБА_2 без згоди співвласниці - ОСОБА_1 уклав даний Договір позички, що суперечить вимогам ст.ст.356, 358 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч.3 ст.215 ЦК України)

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За умовами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У постанові від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом встановлено, що оспорюваний правочин не відповідає вказаним вимогам чинного законодавства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третью, п ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Таким чином Договір позички будівель №03/07/2017 від 03.07.2017 року укладений з порушенням встановленого законом порядку, без згоди співвласника, і з цих підстав даний правочин підлягає визнанню недійсним.

З роз'яснень, які викладені в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними , вбачається, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

У відповідності до ст.236 ЦК України , нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Договір позички будівель №03/07/2017 слід визнати недійсним.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 130, 208, 209 ЦПК України, ст..ст. 203-204, 215, 236, 356, 358 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Громадської організації Українське об єднання учасників - ветеранів АТО Фенікс про визнання Договору позички будівель недісним, задовольнити.

Визнати недійсним Договір позички будівель №03/07/2017 від 03.07.2017 року укладений між ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, та громадської організації Українське об єднання учасників - ветеранів АТО Фенікс на наступні об єкти нерухомого майна:

-двоповерхову будівлю (літ.А-ІІ), розташовану за адресою АДРЕСА_1, бази відпочинку Воронківське озеро загальною площею 325,7 кв.м.;

- одноповерхову будівлю (літ.Б-1), розташовану за адресою АДРЕСА_1, бази відпочинку Воронківське озеро загальною площею 43,8 кв.м.;

- будівлю кухні (літ.В-І), розташовану за адресою АДРЕСА_1, бази відпочинку Воронківське озеро загальною площею 14,8 кв.м.;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640.00 грн. - судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я : Котик Л.О.