Постанова

від 28.07.2017 по справі 826/996/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2017 року № 826/996/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна" доКиївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗМ Україна (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості № 125130013/2015/110057/2 від 01.10.2015 року, № 125130013/2015/110060/2 від 19.10.2015 року та №125130013/2015/110061/2 від 02.11.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надана до митного оформлення документація є достатньою для визначення вартості товару за ціною договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду мста Києва від 08.02.2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В порядку, встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/996/16, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання 21.06.2017року представником позивача та представником відповідача подано заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Суд, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 22.06.2017 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Між компанією ЗМ ЕМЕА GmbH та TOB ЗМ Україна укладений зовнішньоекономічний договір поставки та маркетингу № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р.(далі - Договір), в якому визначені загальні умови поставки і доставки товарів.

Згідно умов договору, конкретні умови кожної окремої поставки, в тому числі, перелік товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, можуть визначатись у інвойсі.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.02.2014р. до Договору продавець за договором (ЗМ ЕМА) фактично не виступає відправником товару. А згідно Додатку № 3 від 01.07.2014р. до Договору базисні умови поставки додатково доповнені опцією згідно Інкотермс 2010, а саме: СІР Київ.

На виконання умов Договору у жовтні-листопаді 2015 року позивачем здійснювався імпорт товару скляні мікросфери діаметром не більш як 1 мм: Glass Bubbles Kl мікросфери (скляні кульки діаметром 65 мкм) на підставі інвойсів № 9230454436 від 25.09.2015, №9230478129 від 15.10.2015 та №9230493113 від 28.10.2015.

У всіх випадках поставки вага товару складала 3960 кг., вартість товару визначена на рівні 6,6633 євро за кг., умови поставки СІР Київ, умови оплати - 15 днів після закінчення місяця, в якому відбулась поставка.

Для здійснення митного оформлення товару до ВМО-3 м/п "Святошин" Київської митниці ДФС подано електронні митні декларації №125130013/2015/409082 від 01.10.2015р., №125130013/2015/409884 від 19.10.2015р.та №125130013/2015/410676 від 02.11.2015р.

Найменування товару та його ціна визначенні у відповідності до інвойсів № 9230454436 від 25.09.2015, №9230478129 від 15.10.2015 та №9230493113 від 28.10.2015р.

Митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 та ст. 335 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість здійснення числового обрахунку митної вартості (відомості відповідно до граф 44 кожної ЕМД), а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р. з додатками; інвойси (рахунки-фактури) № 9230454436 від 25.09.2015, №9230478129 від 15.10.2015 та №9230493113 від 28.10.2015; транспортні накладні (СМR) №29/09/15/3, №16/10/3 та №29/10/15/3.

Одночасно з поданням ЕМД та документів до митного оформлення декларантом подавались також Заяви імпортера №208 від 30.09.2015 року, №213 від 19.10.2015 року та №224 від 02.11.2015 року, в яких надано роз'яснення щодо умов продажу товару, а також про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також пояснення щодо відсутності, зазначених у ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України умов, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору.

За результатами розгляду ЕМД та доданих документів посадовою особою відповідача у всіх випадках оформлення запитані додаткові документи, а саме:

Висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною установою, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, в разі оплати вартості товару надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, страхові документи, а також документи що містять відомості про вартість страхування, каталоги, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарі на території України, розрахунок ціни (калькуляцію) та інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Декларантом, відповідними заявами від 01.10.2015р. №209, від 19.10.2015р. № 215 та від 02.11.2015р. №225 надано до митного органу додаткові документи, відомості та пояснення, з приводу заявленого рівня митної вартості, а саме : . прайс-лист виробника на 2015 рік; комерційна пропозиція продавця від 25.08.2015р., що є попереднім письмовим повідомленням СМБО відповідно до п. 5.2. Договору; копії митних декларацій країни відправлення, експертний висновок ТПП № Ц-685 від 24.07.2015р.; калькуляція від виробника на оцінюваний товар, звіт № 60 від 04.09.2015р. Про незалежну оцінку товару… у відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності (строк дії до 17.07.2018р.), виданий Фондом Держмайна України, а також письмові пояснення щодо причин відсутності можливості подати інші витребовувані документи.

За результатами розгляду поданих документів митницею прийняті ідентичні за змістом рішення про коригування митної вартості товару №125130013/2015/110057/2 від 01.10.2015р., №125130013/2015/110060/2 від 19.10.2015р. та №125130013/2015/110061/2 від 02.11.2015р.

Відповідно до змісту оскаржуваних рішеннях митна вартість поставленого товару не може визначатись за ціною договору, у зв'язку із впливом взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Декларант вказує у декларації митної вартості, що продавець та покупець є пов'язані між собою. Відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї із зазначених у статті операцій, які здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами.

Також, у рішеннях зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін.

Як підставу для прийняття оскаржуваних рішеннях також зазначено, що декларантом не надано додаткових документів, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, виписку із бухгалтерської документацію, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) оцінюваним товарам.

З огляду на викладені обставини митна вартість імпортованого позивачем товару, визначена митним органом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у зв'язку з наявністю цінової інформації у органах доходів і зборів на ідентичні товари (митні декларації від 17.04.2015р. №100250003/5/2015/76342, від 30.04.2015р. №100250003/5/76862, від 13.05.2015р. №10025003/5/77235, від 18.05.2015р. №10025003/5/77379, від 07.05.2015р. №10025003/5/78283, від 22.06.2015р. №10025003/5/78666).

Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання для подальшого підтвердження митної вартості за митними деклараціями.

В подальшому, декларантом, в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України подано до Київської митниці ДФС заяву №228 від 09.11.2015р., разом з якою направлено додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а також надано відповідні роз'яснення.

Відповідно до Листа №9779/4/10-70-62-47 від 13.11.2015р. відповідачам повідомлено про відсутність підстав для перегляду винесених рішень про коригування митної вартості.

Позивач не погоджується із прийнятими митним органом рішення про коригування митної вартості товару, тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копі імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі подання усіх необхідних документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган має право вимагати додаткові документи тільки у разі якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що у митного органу наявна інформація, що взаємозв'язок продавця і покупця мав вплив на ціну товару.

Однак, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення товарів подано усі необхідні документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), міжнародні товарно-транспортні накладні; інвойси та інші додаткові документи, а тому витребування у позивача додаткових документів є безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №21-127а15 від 31.03.2015року, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

З аналізу графи 33 оскаржуваних рішень вбачається, що митницею не прийнято ціну на рівні 6,6633 євро за кг товару, оскільки існуючий зв'язок між продавцем та покупцем товару вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка менша, в порівнянні з попередніми поставками товару.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки згідно із ч.12 ст.58 МК України лише та обставина, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція, щодо необхідності обґрунтування митницею взаємозв'язку і що саме цей взаємозв'язок вплинув на ціну товару закріплена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014р. по справі №21-558а14.

Враховуючи, що митним органом не надано жодних обґрунтувань того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, твердження відповідача про навмисне заниження вартості товару ґрунтується виключно на підставі порівняння заявленої митної вартості товару із митною вартістю товару, який ввозився на територію України до установлення нових цін згідно комерційної пропозиції від 25.08.2015р. є безпідставними.

Також, підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін.

Відповідно до наявних суду доказів, комерційна пропозиція на яку посилається позивач, як на письмове повідомлення про зміну ціни, датується 25.08.2015р., в той час, як інвойси, за яким здійснено митне оформлення товару за ЕМД, виписані 25.09.2015, 15.10.2015 та 28.10.2015 року, тобто у відповідності до вимог п. 5.2 договору поставки більш ніж за 30 днів до зміни ціни.

Окрім того, щодо тверджень митниці про необґрунтування складових митної вартості, зокрема, страхового покриття, суд зазначає наступне.

Стаття 58 МК України вказує на те, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частина 10 ст. 58 МК України наводить виключний перелік складових митної вартості та прямо зазначає, що вони враховуються при обчислені митної вартості лише в тому випадку, коли не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.

Відповідно до умов п. 5.2. Договору поставки № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014 року імпортер придбаває товари за купівельною ціною, вказаною у Інвойсах. Купівельна ціна товару включає: вартість товарів, упаковки, маркування, попередження пошкоджень товару, витрати пов'язані з оформленням товаросупровідних документів, завантаженням товарів на транспортний засіб, доставкою до місця призначення (СІР Kyiv ).

Імпортер не сплачує прямо чи опосередковано на користь продавця чи будь-якої іншої особи роялті або інших ліцензійних платежів як умова продажу товару (п. 8.2. Договору).

Таким чином, покупець не несе витрати на страхування цих товарів, оскільки відповідно до умов поставки СІР такі витрати несе продавець, а отже, такі витрати включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, не є обов'язковими для підтвердження митної вартості, не впливають на її числовий обрахунок.

Страховий сертифікат не є також обов'язковим документом для передачі покупцю (імпортеру) за зовнішньоекономічним контрактом.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норм пава, що регулюють питання порядку та способу визначення митної вартості імпортованого товару, суд приходить до переконання, що позивачем при ввезенні на митну територію товару відповідно ЕМД №125130013/2015/409082 від 01.10.2015р., №125130013/2015/409884 від 19.10.2015р.та №125130013/2015/410676 від 02.11.2015р. правомірно визначено його митну вартість за ціною Договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС України про коригування митної вартості:

3. Судові витрати в розмірі 1 378,00 грн.(одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЗМ Україна (код ЄДРПОУ 33405034) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук