Ухвала

від 20.09.2017 по справі 826/996/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/996/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника позивача Ніколаєнко О.О., представника відповідача Чернявської О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна" (надалі - ТОВ"ЗМ Україна") звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 125130013/2015/110057/2 від 01.10.2015 року, № 125130013/2015/110060/2 від 19.10.2015 року та №125130013/2015/110061/2 від 02.11.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, відповідачем безпідставно не взято до уваги всі документи, що були подані позивачем, які підтверджують достовірність задекларованої вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2017 р. позовні вимоги задоволені:

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були подані документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, оскільки відповідно до умов поставки СІР покупець не несе витрати на страхування цих товарів, такі витрати несе продавець, отже, такі витрати вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, тому не є обов'язковим для підтвердження митної вартості.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в яких просить скасувати постанову суду як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перевіркою документів було встановлено суперечність відомостей в поданих до митної декларації підтверджуючих документах, внаслідок чого, спірні рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені обставини, що компанія ЗМ ЕМЕА GmbH та TOB ЗМ Україна уклали зовнішньоекономічний договір поставки та маркетингу № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р. з Додатком № 1 від 01.02.2014р. та Додатом № 3 від 01.07.2014р.

Умовами договору визначено, що конкретні умови кожної окремої поставки, в тому числі, перелік товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, можуть визначатись у інвойсі; продавець за договором (ЗМ ЕМА) фактично не виступає відправником товару; базисні умови поставки додатково доповнені опцією згідно Інкотермс 2010, а саме: СІР Київ.

У жовтні-листопаді 2015 року позивач на виконання вказаного договору здійснив імпорт товару скляні мікросфери діаметром не більш як 1 мм: Glass Bubbles Kl мікросфери (скляні кульки діаметром 65 мкм) на підставі інвойсів № 9230454436 від 25.09.2015, №9230478129 від 15.10.2015 та №9230493113 від 28.10.2015. Зазначено, що вага товару складала 3960 кг., вартість товару визначена на рівні 6,6633 євро за кг., умови поставки СІР Київ, умови оплати - 15 днів після закінчення місяця, в якому відбулась поставка.

Позивач для здійснення митного оформлення товару до ВМО-3 м/п "Святошин" Київської митниці ДФС подав електронні митні декларації №125130013/2015/409082 від 01.10.2015р., №125130013/2015/409884 від 19.10.2015р.та №125130013/2015/410676 від 02.11.2015р. в яких вказано ціна у відповідності до інвойсів № 9230454436 від 25.09.2015, №9230478129 від 15.10.2015 та №9230493113 від 28.10.2015р., та митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем долучено документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р. з додатками; інвойси (рахунки-фактури) № 9230454436 від 25.09.2015, №9230478129 від 15.10.2015 та №9230493113 від 28.10.2015; транспортні накладні (СМR) №29/09/15/3, №16/10/3 та №29/10/15/3. Крім того були подані заяви імпортера №208 від 30.09.2015 року, №213 від 19.10.2015 року та №224 від 02.11.2015 року, в яких надано роз'яснення щодо умов продажу товару, а також про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також пояснення щодо відсутності, зазначених у ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України умов, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору.

Відповідач за результатами розгляду ЕМД запитав додаткові документи, а саме: висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною установою, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, в разі оплати вартості товару надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, страхові документи, а також документи що містять відомості про вартість страхування, каталоги, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарі на території України, розрахунок ціни (калькуляцію) та інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Позивач подав відповідачу заяви від 01.10.2015р. №209, від 19.10.2015р. № 215 та від 02.11.2015р. №225 та додав додаткові документи, відомості та пояснення, а саме: прайс-лист виробника на 2015 рік; комерційна пропозиція продавця від 25.08.2015р., що є попереднім письмовим повідомленням СМБО відповідно до п. 5.2. Договору; копії митних декларацій країни відправлення, експертний висновок ТПП № Ц-685 від 24.07.2015р.; калькуляція від виробника на оцінюваний товар, звіт № 60 від 04.09.2015р. Про незалежну оцінку товару… у відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності (строк дії до 17.07.2018р.), виданий Фондом Держмайна України, а також письмові пояснення щодо причин відсутності можливості подати інші витребовувані документи.

Відповідачем за результатами розгляду поданих документів прийняті ідентичні за змістом рішення про коригування митної вартості товару №125130013/2015/110057/2 від 01.10.2015р., №125130013/2015/110060/2 від 19.10.2015р. та №125130013/2015/110061/2 від 02.11.2015р.

Згідно висновків митного органу митна вартість поставленого товару не може визначатись за ціною договору, у зв'язку із впливом взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Декларант вказує у декларації митної вартості, що продавець та покупець є пов'язані між собою. Відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї із зазначених у статті операцій, які здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами. Крім того, зазначено, що купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін. Також зазначено, що декларантом не надано додаткових документів, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, виписку із бухгалтерської документацію, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) оцінюваним товарам.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VІ (надалі МК) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1-3 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно п.2 ст. 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.

Згідно із пунктом 2 (b) статті VII ГАТТ, під дійсною вартістю повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МК України.

Митний орган має право, здійснюючи перевірку та контроль щодо правильності визначення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи. При цьому митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати, лише належні та необхідні документи, які об'єктивно будуть підтверджувати заявлену митну вартість, а не витребувані з формальних підстав.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 МК України.

Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав необхідний перелік документів для підтвердження митної вартості товару, як то передбачено ст.53 МК України.

Вказана обставина не є спірною.

Відповідач проаналізувавши подані позивачем документи вирішив, що є сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги зазначив, що заявлена митна вартість товару визначена позивачем правильно, з дотриманням вимог митного законодавства України та статті VII ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі). Митниці для підтвердження заявленої митної вартості було надано достатньо документів, які у сукупності дають законні підстави для визначення митної вартості товару саме за основним методом (вартість операції), отже, судом не встановлено у справі існування будь-яких обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач обґрунтовує свої рішення тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, оскільки у митного органу наявна інформація, що взаємозв'язок продавця і покупця може впливати на ціну товару.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем до митного оформлення товарів подано усі необхідні документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), міжнародні товарно-транспортні накладні; інвойси та інші додаткові документи, а тому витребування у позивача додаткових документів було безпідставним.

Крім того, колегія суддів також погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що відповідно до умов поставки СІР покупець не несе витрати на страхування цих товарів, такі витрати несе продавець, отже, такі витрати вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, тому не є обов'язковим для підтвердження митної вартості.

Таким чином, аналізуючи всі надані позивачем документи для підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач надав необхідні та достатні документи, надані ним документи не містять розбіжності, а відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Отже, рішення підлягають скасуванню.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, які зазначені вище.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2017р.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2017 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.